Рішення № 79500156, 29.01.2019, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/1521/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Саржевської І.В.,

за участю: секретаря - Олійник С.М.,

представника позивача- Краснокутського А.С.,

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

31.05.2018 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат(а.с.4-7).

Позивач свої вимоги обґрунтовує наступними обставинами.

Відповідно до укладеного договору № б\н від 23.05.2011 ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 17000,00 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 власним підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складають між відповідачем та банком кредитний договір.

ПАТ КБ ''ПРИВАТБАНК" було надано ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором, проте відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами. У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору станом на 28.02.2018 утворилась заборгованість у розмірі 117000,00 грн. що складається з наступного:

- 6776,58 грн. - заборгованість за кредитом;

-110223,42 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом(а.с.8-9).

Позивач, просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Представник позивача ОСОБА_4 товариства Комерційний банк "ПриватБанк", діючий на підставі довіреності ОСОБА_5С.(а.с.226), будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1, представник відповідача, адвокат ОСОБА_2В.(а.с.146-147), у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково: в частині стягнення суми тіла кредиту - повністю; в частині стягнення суми заборгованості по процентам за користування кредитом - просили суд застосувати строк позовної давності 3 роки та стягнути заборгованість по процентам за період з 31.05.2015 по 31.12.2016(строк дії кредитного договору) у розмірі 4506,04 грн., та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом за період з 23.05.11 до 23.05.2015 у зв'язку із спливом строку позовної давності (а.с.227-228).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п.1.6 Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк», банк є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів 30.04.2009 змінено найменування позивача з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк»(а.с.91).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 519 від 21.05.2018 про рішення акціонера публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" змінено тип банку з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та затверджено нове найменування Банку - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (скорочене найменування Банку - АТ КБ "ПриватБанк") (а.с. 229).

АТ КБ “ПриватБанк” має право на надання банківських послуг, визначених ч.3 ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, на підставі ліцензії Національного банку України від 05.10.2011 року № 22 (а.с.89).

Відповідно до укладеного договору № б\н від 23.05.2011 ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 17000,00 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 власним підписом підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складають між відповідачем та банком кредитний договір(а.с.60-85).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити(зменшити або збільшити) кредитний ліміт(а.с.78 зворот).

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника, щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно п. 2.1.1.12.9 «Правил користування платіжною карткою», Боржник доручає списання з будь-якого рахунку відкритого в Банку в часності з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов’язань(а.с.84).

Відповідно до ст. 1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту,а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором(а.с.80 зворот).

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за Договором на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту( у тому числі простроченого кредиту - Овердрафтту), оплати Винагороди Банку.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 "Правил користування платіжною карткою", Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором(а.с.84).

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк(а.с.73).

Відповідно до довідки , наданою представником АТ КБ «Приватбанк», про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на кредитну картку, а саме: 15.02.2013 -17000,00 грн., 14.05.2014-8100,00грн.,09.09.2014-6780,00грн.(а.с.59).

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н отримав картки: № 4149437323389096, № 4149437406158376, № 5457092301470096, зі строком дії перевипущенної картки до останнього дня 12.2016(а.с.186).

ОСОБА_1 систематично користувався платіжною карткою, про що свідчить виписка з особового рахунку відповідача за період з 01.05.2011 по 10.12.2018(а.с.175-179).

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, клопотань про призначення судово-економічних експертиз суду не заявлено.

Отже, під час розгляду справи було достовірно встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти, зобов’язання щодо їх повернення не виконував; з 30.04.04.2014 відповідач ОСОБА_1 припинив сплату коштів із погашення кредиту(а.с.57-58, 176).

Згідно довідки-розрахунку, наданої позивачем, загальна сума заборгованості станом на 28.02.2018 складає 117000,00 грн. що складається з наступного:

- 6776,58 грн. - заборгованість за кредитом;

-110223,42 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом(а.с.57-58).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушував умови зобов’язання в частині щомісячного погашення кредиту, що є підставою для стягнення заборгованості по кредиту, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 6776,58 грн. підлягають задоволенню.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30% на рік(2,5% на місяць); далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку, про що повідомлялось відповідачу відповідно до витягу програмного комплексу про направлення смс-повідомлення: 15.08.2014 – 2,7% на місяць(32,4% на рік), 15.03.2015-3,5% на місяць(42% на рік)(а.с.209-222).

29.01.2019 в судовому засіданні ОСОБА_1, представник відповідача ОСОБА_2 звернулися із заявою, в якій просили застосувати позовну давність до вимог АТ КБ «ПриватБанк» 3 роки в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом за період з 23.05.11 до 23.05.2015 у зв'язку із спливом строку позовної давності(а.с.227-228).

Щодо заявлених вимог позовної заяви в цій частині, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до пункту 2.1.1.2.11 Умов та Правил карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на титульній стороні карти, включно(а.с.79).

Згідно з вищенаведеним пунктом 2.1.1.2.11 Умов та Правил, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі №6-2104 цс16.

Відповідно до ч. 5 та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З метою забезпечення прогнозованості правозастосовної практики ОСОБА_6 Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, зазначивши, що після спливу дії договору право кредитора на стягнення процентів за кредитом і пені за процентами припинилося, а тому вимоги про їх стягнення у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, задоволенню не підлягають.

З аналізу положень статей 256, 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-43цс17.

Із вказаним позовом позивач звернувся до суду 31.05.2018(а.с.4).

Як зазначалося вище, строк дії виданої ОСОБА_1 кредитної картки № 5457092301470096 до 12.2016 року. Належних та допустимих доказів того, що вказана картка далі перевипускалася учасниками справи суду не надано.

Ураховуючи, що право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося із спливом строку дії договору, що відповідає строку дії кредитної картки, починаючи з 01.01.2017 ПАТ КБ «ПриватБанк» не мав права нараховувати проценти, а тому вимоги позивача про стягнення процентів за період з 01.01.2017 по 28.02.2018 є необгрунтованими.

Відповідно до розрахунку заборгованості проценти розраховані АТ КБ «ПриватБанк» з 18.03.2013(а.с.57)., тобто поза межами позовної давності.

Оскільки позивач звернувся до суду 31.05.2018, враховуючи положення ст. 257, 258 ЦК України, він має правові підстави вимагати стягнення процентів за користування кредитом за період часу з 31.05.2015 по 31.12.2016(строк дії кредитного договору), тобто вимагати сплати процентів на суму заборгованості у розмірі 4538,05 грн.(6776,58 х 42% : 360) х 574 днів прострочки.

В задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам, що утворилася до 31.05.2015 слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Таким чином, до стягнення з ОСОБА_1 підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 28.02.2018 у розмірі 4538,05 грн.

Виходячи з наведеного, в сукупності встановлених у справі обставин суд вважає, що позивачем доведений факт укладання кредитного договору між позивачем та відповідачем та факт не виконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань за договором, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.05.2011 в сумі 11314,63грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6776,58 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4538,05 грн.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке.

Згідно із ст. 133 ЦПК України судовий збір, включено до складу судових витрат.

Згідно ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

АТ КБ «ПриватБанк» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 1762,00 грн., що підтверджено наданим позивачем платіжними дорученнями від 04.05.2018(а.с.3).

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 117000,00 грн. Враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги частково на суму 11314,63грн., що складає 9,67 % від заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 27,29 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (1762,00 грн./100% х9,67 % ).

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525-527, 530, 1046-1050, 1054-10561 ЦК України, ст. ст. 4,12,13, 81, 133,141,259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, 15.01.1964року народження, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: вул. ОСОБА_3(колишняТельмана), буд.2, кв.3 м. Лиман, Донецької області на користь ОСОБА_4 товариства “Комерційний Банк “Приватбанк” (юридична адреса м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, ідентифікаційний номер за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 14360570, на рахунок № 29092829003111, МФО 305299), заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.05.2011 в сумі 11314,63(одинадцять тисяч триста чотирнадцять гривень 63 копійки)грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6776,58 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 4538,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, 15.01.1964року народження, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: вул. ОСОБА_3(колишня Тельмана), буд.2, кв.3 м. Лиман, Донецької області на користь ОСОБА_4 товариства “Комерційний Банк “Приватбанк” (юридична адреса м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, ідентифікаційний номер за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 14360570, на рахунок № 29092829003111, МФО 305299), витрати по оплаті судового збору в сумі 27,29 (двадцять сім гривень 29 копійок)грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 30.01.2019.

Суддя -