Ухвала суду № 79499668, 29.01.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/652/19

Провадження №1-кс/219/487/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2019 року слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Медінцева Н.М., за участю секретаря Петрейко А.О., прокурора – Кузнєцова В.О., слідчого СВ Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області – ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області клопотання слідчого СВ Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_1, погоджене прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_4, по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050150000020 від 03 січня 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Радянська), 10, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вказане клопотання з матеріалами в його обґрунтування надійшло до суду.

Згідно пред’явленої підозри, підозрюваний, будучи судимим, у тому числі за вчинення корисливого злочину проти власності, та, будучи особою, щодо якої на теперішній час триває судовий розгляд в Артемівському міськрайонному суді Донецької області по кримінальному провадженню за ч.2 ст. 186 КК України, та за яким рішення ще не прийнято, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову вчинив аналогічне, повторне, корисливе кримінальне правопорушення за таких обставин: так, 13 грудня 2018 року приблизно о 21 годині ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, прийшов до домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Матросова, 71/2, м. Бахмут, Донецької області, яке належить ОСОБА_5, де діючи умисно та повторно, з метою таємного викрадення чужого майна та обернення його у свою власність, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу, з боку прилеглих занедбаних приватних будівель, де були відсутні будь-які засоби огорожі, незаконно проник на територію подвір’я вищевказаного домоволодіння, після чого, ОСОБА_3, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом розбиття віконного скла, через вікно проник у приміщення не житлового будинку, звідки демонтував виніс та таємно викрав металевий виріб, чорного металу у вигляді: вісьмісекційного радіатора опалення, вагою 62 кг, вартістю 372 грн., який на праві власності належить ОСОБА_5, спричинивши їй матеріальний збиток на вказану суму, після чого з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), скоєному повторно, поєднаними з проникненням у інше приміщення.

Сторона обвинувачення просила суд вказане клопотання задовольнити за наведених вище підстав і просила відмовити у задоволені клопотання сторони захисту щодо обрання відносно ОСОБА_6 більш м’якого запобіжного заходу як домашній арешт.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення вказаного клопотання та просили застосувати до ОСОБА_3 більш м’який запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши надані суду докази, слідчий суддя з урахуванням додержання принципу верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними слідчому судді своїх доказів і у доведеності перед слідчим суддею у їх переконливості, принципу поваги до свободи особистості, мету застосування запобіжного заходу, час і місце скоєння злочину, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки прокурор довів слідчому судді обґрунтованість підозри у скоєнні кримінального правопорушення та те, що інші більш м’які міри запобіжного заходу, не можуть відкинути ризики, вказані у статті 177 Кримінального процесуального кодексу (надалі КПК України) України, та забезпечити належну поведінку підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину, який не має соціальних зв’язків, за наступних обставин.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_7 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з яким ОСОБА_7 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_7 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_7 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_7 України гарантується.

Статтею 21 ОСОБА_7 України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 17 цієї Конвенції говорить про те, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Всі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Статтею 8 цієї Декларації передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України, основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Відповідно до статей 8, 9, 12 КПК України кримінальне провадження повинно здійснюватися з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави і цей принцип у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду відповідно до якої той, хто без законних підстав позбавлений свободи має бути негайно звільнений.

Аналізуючи вищенаведене, той факт, що в матеріалах наданих до клопотання достатньо підстав, які підтверджують те, що до ОСОБА_3 слід застосувати винятковий запобіжний захід, а саме тримання під вартою, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, також з урахуванням діючого законодавства України, з додержанням принципу верховенства права, та з урахуванням практики Європейського суду по справі «Подвезько проти України», слідчий суддя приходить до висновку, що інший більш м’який запобіжний захід, окрім належної застави не можуть відкинути ризики вказані у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України та забезпечити належну поведінку підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину, який раніше притягавшогося до кримінальної відповідальності, але в силу статті 89 КК України не судимий, та відносно якого ще один обвинувальний акт перебуває на розгляді у Артемівському міськрайонному суді Донецької області, по якому відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання та покладено один із обов’язків докласти зусиль до пошуку роботи, замість цього він вчинив ще один злочин проти власності громадянина України, також який не має постійного місця проживання, і тому слідчий суддя приймає до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_3 для запобігання вищевказаним ризикам об'єктивно необхідним є обрання щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років за наведених вище підстав.

Також виконуючи обов’язки відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи вимоги ст. 178 КПК України, та вищенаведене, враховуючи вимоги статей 182, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя вважає за обов’язок визначити розмір застави у вигляді тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30*1921=57630), що становить 57630 (п’ятдесят сім тисяч шістсот тридцять) гривень, при внесенні якої підозрюваного, що перебуває під вартою, належить відповідно до статті 202 частини 4 КПК України звільнити з під варти і повідомити вказаних у статті осіб, з роз’ясненням умов дії запобіжного заходу у вигляді застави, згідно КПК України.

Оскільки при обговорені обрання запобіжного заходу у вигляді застави прокурор довів суду наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, то суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного з моменту настання дії застави зобов’язання: 1) Прибувати за кожною вимогою до суду та органів слідства; 2) Не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу прокурора або суду; 3) Повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) Здати на зберігання до відповідного органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_1, погоджене прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_4, по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050150000020 від 03 січня 2019 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України – задовольнити.

Обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, строком на 60 (шістдесят) днів з 29 січня 2019 року до 29 березня 2019 року включно.

У разі внесення визначеної судом застави на розрахунковий рахунок 37311047011792, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, банк отримувача – Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26288796, у розмірі 57630 (п’ятдесят сім тисяч шістсот тридцять) гривень, начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України виконати вимоги ч. 4 ст. 202 КПК України і у разі відсутності іншого судового рішення, яке набрало законної сили, і прямо передбачає тримання підозрюваного під вартою – звільнити ОСОБА_3 з під варти, роз’яснивши письмово усі дії застави відповідно до КПК України, повідомити вказаних в статті осіб. Контроль покласти на прокурора.

Строк дії застави визначити до двох місяців з часу настання її дії.

Виконання ухвали в частині прийняття на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну та контроль покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду прокурором, підозрюваним, захисником.

Слідчий суддя Н.М.Медінцева