Рішення № 79498066, 30.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 року м. Київ № 810/2375/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації,

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації

про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації (далі - відповідач , УСЗН), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА Київської області в оформленні та направлення до Київської обласної державної адміністрації подання про надання ОСОБА_1, статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА оформити та направити подання до Київської обласної державної адміністрації про надання ОСОБА_1, статусу потерпілого внаслідок Чорнобильскої катастрофи категорія 1 з видачею відповідного посвідчення.

Крім того, позивач також просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА Київської області подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має відповідне посвідчення категорії 4, у 2018 році йому встановлено другу групу інвалідності та встановлено причинний зв'язок захворювання, що призвело до інвалідності з впливом аварії на ЧАЕС.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся із відповідною заявою до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області.

Листом (рішення) Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА від 03.05.2018 № 319 позивачу було повідомлено про відмову у оформленні подання до Київської обласної державної адміністрації, щодо надання статусу потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, оскільки з 01.01.2015 позивач не проживає на території зони посиленого екологічного контролю.

Зазначене рішення позивач вважає протиправним та необґрунтованим, оскільки Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, присвоюється статус потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1 та видається відповідне посвідчення.

За наведених обставин, позивач стверджує, що відмова УСЗН Кагарлицької РДА є незаконною та порушує право позивача на отримання статусу потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання. Крім того, вказаною ухвалою судом було залучено до участі у справі , в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

У судове засідання, особи, які беруть участь у справі не з'явились, явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце розгляду справи всі учасники судового процесу були повідомлені належним чином та у передбачений законом строк, що підтверджується даними наявних у справі рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень зі штриховими ідентифікаторами: 0113328533730, 0113328533722, 0113328533714.

Позивач, до початку судового засідання, подав до суду клопотання відповідно до змісту якого просив суд розглядати справу без його участі.

Водночас, судом встановлено, що Управлінням соціального захисту населення Кагарлицької РДА до суду подано заперечення на позов відповідно до змісту якого відповідач, зокрема, просить суд розгляд справи проводити без участі представника УСЗН.

Уповноважений представник третьої особи про причини неявки суду не повідомив та будь-яких заяв або клопотань до суду не надав.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши обставини того, чи повідомлені всі учасники судового процесу належним чином, встановивши, що перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розгляд даної справи здійснити у порядку письмового провадження.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи заперечення на позов УСЗН Кагарлицької РДА, відповідач стверджує, що причинний зв'язок захворювання з наслідками Чорнобильської катастрофи позивачу було встановлено на підставі посвідчення потерпілого від Чорнобльської катастрофи категорії 4.

При цьому, відповідач зауважив, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії та відповідне посвідчення діє на час постійного проживання або роботи чи постійного навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Водночас, на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (від 28.12.2014 року № 76-VІІІ), який набрав чинності 01.01.2015 було виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.

Крім того, відповідач, звертає увагу суду, що з 01.01.2015 позивач не проживає на території забрудненої зони та до потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії не належить, а посвідчення потерпілого від ЧАЕС категорії 4 фактично втратило чинність.

За наведених обставин, відповідач стверджує, що відсутні правові підстави для оформлення подання до Київської обласної державної адміністрації щодо видачі позивачу посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 1 з числа постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 4.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

17.03.1993 ОСОБА_1 отримав посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роках (категорія 4) Серія НОМЕР_2, що підтверджується копією вказаного посвідчення.

Згідно з даними довідки обласної спеціалізованої МСЕК від 23.04.2018 серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлено довічно з 18.04.2018 другу групу інвалідності по захворюванню пов'язаному з впливом аварії на ЧАЕС.

Наявною у матеріалах справи копією експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України № 8469 від 21.03.2018 підтверджується, що захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.

02.05.2018 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА із заявою щодо надання статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації, розглянувши заяву позивача, надало відповідь листом від 03.05.2018 № 319, в якому позивачу відмовлено в оформленні подання до Київської обласної державної адміністрації для встановлення статусу потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 1 з числа потерпілих категорії 4, оскільки чинним законодавством виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.

Разом з тим, відповідач посилається на Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 № 791а-XII та, зокрема, зону посиленого радіоекологічного контролю виключено з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином відповідач вважає, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та відповідне посвідчення діє на час постійного проживання або роботи чи постійного навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а тому стверджує, що з 01.01.2015 ОСОБА_1 не проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

За наведених обставин та враховуючи, що причинний зв'язок захворювання та інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи позивачу було встановлено після набуття чинності вказаного Закону про внесення змін (від 28.12.2014 року № 76-VIII), тобто за відсутності статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА дійшло висновку про відсутність на даний час правових підстав для оформлення подання до Київської облдержадміністрації документів щодо видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Вважаючи вказану відмову Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА протиправною та такою, що порушує його конституційні гарантії права на соціальний захист, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення, визначено Законом України від 19 грудня 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і доповненнями (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.

Так, за приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до пункту 1, 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

До четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії В-В № 965952 та відповідний статус 17.03.1993. При цьому, суд зауважує, що вказане посвідчення є безстроковим та не було визнано недійсним та/або вилучене у позивача.

Відповідно до частин 1-3 статті 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Станом на час виникнення спірних правовідносин правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи було врегульовано Порядоком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 зі змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Частиною третьою статті 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Положення статті 15 Закону № 796-XII кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку № 51, відповідно до якого посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7).

Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом № 796-XII.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону № 796-XII, до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Статтею 12 Закону №796-XII передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Так, відмовляючи листом від 03.05.2018 № 319 у направленні документів позивача до Київської обласної державної адміністрації для встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідач посилається на Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 № 791а-XII та, зокрема, зону посиленого радіоекологічного контролю виключено з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, з приводу чого суд зазначає таке.

Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII абзац п'ятий частини другої (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключено.

Цим же Законом було виключено статтю 2 ("Визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій") та статтею 23 ("Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4") Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказані зміни до Закону вступили в силу з 01.01.2015.

Суд наголошує, що вказані зміни в законодавстві стосуються виключно питання правового режиму відповідної території, яка зазнала радіоактивного забруднення та не відносяться до інших питань, врегульованих законодавчими актами, зокрема, щодо визначення статусу та пільг осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому, суд звертає увагу, що жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не відбулось.

Так, з аналізу приписів вказаних нормативно-правових актів вбачається, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.

Судом встановлено, що позивач станом на час встановлення медико - соціальною експертною комісією причинного зв'язку його інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС вже мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до приписів статті 12 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на отримання статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії - 1, пов'язане саме з фактом встановлення причинного зв'язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС.

У свою чергу, зі змісту вказаних норм законодавства вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для видачі особі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема категорії - 1, є одночасна сукупність таких умов: 1) встановлення цій особі інвалідності та 2) наявність довідки МСЕК про причинно - наслідковий зв'язок настання інвалідності особи із аварією на ЧАЕС.

Таким чином, посилання державних органів на те, що територія, на якій проживає позивач з 01.01.2015 не є зоною радіоактивного забруднення, взагалі не стосуються спірного права особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що позивач має всі юридичні підстави передбачені діючим законодавством на отримання посвідчення категорії 1.

Судом встановлено, що позивач станом на час встановлення медико-соціальною експертною комісією причинного зв'язку його інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС вже мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Підставою звернення позивача до суду із цим позовом є саме відмова відповідача у направленні документів до Київської обласної державної адміністрації для встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 65 Закону № 796 видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Аналогічна правова позиція закріплена приписами пункту 10 Порядку № 51 де зазначено, що видача посвідчень провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Отже, видача посвідчень потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі 1 категорії у даному випадку належить до компетенції Київської обласної державної адміністрації.

При цьому, суд звертає увагу, що Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, який є структурним підрозділом державної адміністрації, діє на підставі Положення про Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 05.02.2013 № 43 та відповідно до пункту 34 цього Положення серед повноважень цього органу є, зокрема, виконання таких функцій, як організація та координація роботи, пов'язаної з визначенням статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що в даному випадку саме Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації є уповноваженим органом для видачі посвідчення особи постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Водночас, суд зауважує, що підставою для видачі відповідного посвідчення є подання місцевого органу виконавчої влади за місцем проживання цієї особи. В даному випадку таким органом є Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА Київської області.

Таким чином, судом встановлено, що позивач на законних підставах та з дотриманням визначеної законодавством процедури звернувся з заявою до уповноваженого органу про надання йому статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення, що підтверджується наявними у справі доказами.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу в прийнятті документів та оформленні подання для встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки в його компетенцію відповідно до чинного законодавства входить функція прийняття необхідного пакету документів та підготовка подання до Департамеенту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, яка, в свою чергу, має повноваження приймати рішення щодо надання особі статусу постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС або відмови у такому статусі.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відмова Управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА щодо оформлення подання до Київської обласної державної адміністрації (Департаменту соціального захисту населення) для видачі позивачу посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність відмови Управління соціального захисту населення Кагарлицької райдержадміністрації у прийнятті документів для оформлення подання до Департаменту соціального захисту населення КОДА для встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, позовна вимога про зобов'язання відповідача оформити та направити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про надання позивачу статусу потерпілого внаслідок Чорнобильскої катстрофи категорії 1 та видачі посвідчення підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, відповідач, як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність відмови у прийнятті документів, оформленні та направленні подання до Київської обласної державної адміністрації про надання ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської категорії 1 не надав.

Розглядаючи клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Так, відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб'єкта владних повноважень зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов'язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.

Разом з цим, суд зазначає, що позивач не обґрунтовує необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та не вказав у позовній заяві підстав для покладення на відповідача додаткових обов'язків, пов'язаних з виконанням рішення суду.

Крім того, заходи судового контролю встановлюються у разі наявності підстав для ухилення від виконання судового рішення, які взагалі не наведені заявником, та яких у даному випадку суд не убачає.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у рішенні суд також вирішує питання щодо судових витрат.

Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI відноситься до категорії осіб звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях - судові витрати на його користь стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 77, 90, 205, 242 - 246, 255, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту Кагарлицької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193594; місцезнаходження: вул. Незалежності, 1, м. Кагарлик, Київська область, 09200) від 03.05.2018 № 319 в оформленні та направленні до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації подання про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

3. Зобов'язати Управління соціального захисту Кагарлицької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193594; місцезнаходження: вул. Незалежності, 1, м. Кагарлик, Київська область, 09200) оформити та направити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про надання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) статусу потерпілого внаслідок Чорнобильскої катастрофи категорія 1 для видачі відповідного посвідчення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.