Рішення № 79497428, 30.01.2019, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1812/18

Провадження № 2/282/77/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

ОСОБА_1 Гуцала

за участю секретаря судового засідання І.В. Грушак

розглянувши у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Любарської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує на те, що 30 листопада 1990 року в с. Мала Деревичка Любарського району Житомирської області у віці 67 років помер ОСОБА_3.

16 червня 2012 року в м. Київ у віці 84 роки померла ОСОБА_4.

У відповідності до заповіту від 06.03.1991 року ОСОБА_4 залишила заповіт на ім’я ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

Згідно договору про поділ спадщини між спадкоємцями від 08.11.2018 року ОСОБА_6, перейшов у спадщину житловий будинок з господарськими будівлями № 3 по вул. Любарська в с. Мала Деревичка Любарського району Житомирської області.

Зазначене домогосподарство 1972 року забудови по завершенню будівництва було зареєстровано у Глезненській сільській раді шляхом відкриття особового рахунку № 409 в погосподарській книзі за 1971-1973 роки. Іншої процедури реєстрації новоствореної будівлі на той час не було.

За даними органу місцевого самоврядування, зазначений будинок до самочинно збудованих не відноситься.

На підставі рішення виконконавчого комітету Глезненської сільської ради Любарського району від 28.12.1993 року ОСОБА_4, було передано у приватну власність земельну ділянку розміром 1,11 га., в тому чисті 0,25 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

На даний час він не має змоги оформити своє право власності на вищевказаний будинок через відсутність правовстановлюючих документів, а видача свідоцтва про право власності покійному законодавством не передбачено.

Саме тому він звернувся до суду з проханням ухвалити рішення про визнання за ним в порядку спадкоємства за заповітом по смерті ОСОБА_4, право власності на вищевказаний будинок з господарськими будівлями.

Позивач у підготовче засідання на розгляд справи не з’явився, але подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник Любарської селищної ради у підготовче засідання на розгляд справи не з’явився, однак надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнає.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно записів погосподарських книг за 1990-1995 роки Глезненської сільської ради Любарського району, особовий рахунок № 407 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 як голові двору належав житловий будинок 1972 року забудови до складу її сім’ї входили: син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. За будинком рахувалась земельна ділянка розміром 1,11 га.

Як вбачається із виписки з рішення Глезненської сільської ради від 28 грудня 1993 року ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства були передані земельні ділянки розміром 0,25 га., та 0,86 га.

З заповіту посвідченого 06 березня 1991 року секретарем Глезненської сільської ради Любарського району Житомирської області вбачається, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті все своє майно заповіла ОСОБА_7 і ОСОБА_6.

01 грудня 1990 року в селі Мала Деревичка Любарського району Житомирської області помер ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом серії І-ТП № 332740, актовий запис № 20.

16 червня 2012 року в м. Київ померла ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом серії І-ТП № 194511, актовий запис № 6.

З договору про поділ спадщини посвідченого приватним нотаріусом Любарського районного нотаріального округу ОСОБА_8, 08 листопада 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 дійшли згоди щодо поділу спадкового майна за заповітом по смерті 16 червня 2012 року ОСОБА_4, зокрема: у власність ОСОБА_2 перейде цілий житловий будинок № 3 по вул. Любарській в селі Мала Деревичка Любарського району Житомирської області та земельна ділянка загальною площею 1,11 га., що розташована по вул. Любарська, 3 в селі Мала Деревичка Любарського району Житомирської області.

Згідно постанови приватного нотаріуса Любарського районного нотаріального округу ОСОБА_8, № 652/02-31 від 15.11.2018 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, а саме житловий будинок № 3 по вулиці Любарська в селі Мала Деревичка Любарського району Житомирської області по смерті ОСОБА_4 у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності спадкодавця на дане майно.

Як вбачається з довідки № 978 Бердичівського міжміського бюро технічної інвентаризації від 26.06.2018 року, на житловий будинок № 3 по вулиці Любарська в селі Мала Деревичка Любарського району Житомирської області станом на 31.12.2012 року право власності не зареєстровано.

Відповідно до ст. 346 ЦК України, однією з підстав припинення права власності є смерть власника, а відповідно до ст. 331 ЦК України – право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу її відкриття. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», зазначено, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що житловий будинок № 3 по вулиці Любарська в селі Мала Деревичка Любарського району Житомирської області належав спадкодавцю, а позивач є її спадкоємцем за заповітом суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. 200, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.25, 30, 321, 328, 346, 376, 381, 1268 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за спадкоємцем – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянином України в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4, яка померла 16 червня 2012 року в м. Київ право власності на садибу: житловий будинок № 3 з господарськими будівлями по вулиці Любарська в селі Мала Деревичка Любарського району Житомирської області, який розташований на земельній ділянці розміром 0,25 га., для ОЖБ та 0,86 га., для ОСГ.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гуцал П.І.