Ухвала суду № 79496119, 24.01.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19254/17

Провадження № 2/522/3639/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді Чернявської Л.М.

При секретарі судового засідання Прусс О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на правову допомогу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась 13 жовтня 2017 року до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на правову допомогу, в порядку захисту прав споживача, який уточнила 24 січня 2018 року, та просить стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь незаконно привласнені ним кошти у розмірі 99 гривень 50 коп., 10 000 гривень моральної (немайнової) шкоди, 5 000 гривень за послуги юриста, та 21880 гривень за послуги юриста.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є споживачем фінансових банківських послуг, які надає ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». У вказаному банку, в червні 2017 р. вона отримала розрахункову картку № 4731 2191 0578 7422, перевіряючи баланс по даній картці через електронну платіжну систему «Приват-24», позивач побачила, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказує на заборгованість, яка начебто виникла у ОСОБА_1 по іншій картці «Універсальна» у сумі 14367 грн. При цьому, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у 2014 році звертався до Приморського районного суду з приводу стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, яка виникла за використання нею кредиту у розмірі 1500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку 4149 6053 5534 8640 зі сплатою відсотків за користування кредитом. Сума позову складала 10 916 грн. 58 коп. Однак, апеляційним судом Одеської області від 12.08.2015 року, скасоване рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено. Дана картка Універсальна, що підтверджено судом апеляційної інстанції, завершила свою дію у квітні 2010 року.

Проте, незважаючи на вказане рішення, Відповідач продовжує нараховувати відсотки, штрафи, тощо, на не існуючу суму боргу. Позивач вказує, що її усні звернення з проханням виконувати рішення суду, до співробітників банку у м.Одесі, телефонні звернення до головного офісу банку у м.Дніпрі не призвели до результату. Сума боргу, яку продовжує нараховувати відповідач, на вказаній картці станом на 07.08.2017 р. становить 14 367 грн. 00 коп. грн. При цьому, по відкритій позивачем у ПАТ КБ «Приватбанк» платіжній картці № 4731 2191 0578 7422 баланс складав 99 грн 50 коп. станом на 26.07.2017 р., а вже 29 липня 2017 р. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вислав позивачеві смс повідомлення, що з даної картки списано 99 грн 50 коп. в рахунок погашення позивачем заборгованості перед банком.

Тобто, позивач вважає, що відповідач, не маючи для того законних підстав, привласнив приналежні позивачеві фінансові кошти, чим підірвав її віру до банківської системи взагалі.

Крім того, позивач вказує на те, що вона оплатила 5000 гривень та 21880 гривень за послуги юриста, які вона просить стягнути з відповідача.

Провадження у справі відкрито 16 жовтня 2017 року.

Відповідно до Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII Цивільно-процесуальний Кодекс викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року.

Згідно п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІІ) справи, провадження яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу (Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 лютого 2018 року за результатами повторного автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Чернявській Л.М.

Ухвалою від 07 лютого 2018 року вирішено прийняти до свого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди та розглядати справу за правилами ЦПК України, який набрав чинності з 15.12.2017 року, у порядку загального позовного провадження, на підставі матеріалів справи.

13 серпня 2018 року представником АТ КБ «Приватбанк» подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та представник відповідача посилається на те, що підставою для списання грошових коштів з карткового рахунку позивача є отримана згода на списання грошових коштів, оскільки між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг від 22.11.2007 року. Умовами договору передбачено договірне списання коштів з рахунку, відкритого на підставі даного Договору, в зв?язку з чим відповідачем правомірно списані з рахунку позивача грошові кошти без отримання його розпорядження або згоди. Також, позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди, окрім того банк діяв в договірних відносинах між сторонами в рамках закону, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

20 листопада 2018 року позивачем подано відгук на відзив на позовну заяву, в якому позивач наполягає, що вона не має заборгованості перед відповідачем, а тому, банк списуючи її кошти з іншої картки діяв не в рамках закону та має відшкодувати моральну шкоду.

В судове засідання позивач не з?явилась, надала заяву, якою позов підтримала, просила задовольнити повністю та провести судове засідання за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився, раніше надав заяву про проведення судового засідання за відсутності представника банку, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд розглядає справу за відсутності сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем фінансових банківських послуг, які надає ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». У вказаному банку, в червні 2017 р. вона отримала розрахункову картку № 4731 2191 0578 7422, перевіряючи баланс по даній картці через електронну платіжну систему «Приват-24», позивач побачила, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вказує на заборгованість, яка начебто виникла у ОСОБА_1 по іншій картці .

20.07.2017 року позивачка звернулась до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з листом, в якому зазначила про відсутність заборгованості перед банком.

З наданих суду доказів, а саме з довідки ПАТ КБ «Приватбанк» про операції по картці № 4731 2191 0578 7422 відкритій позивачем у ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості по карті 88**83 в сумі 99,50 грн., що позивач вважає незаконним та з приводу чого звертається до суду.

Згідно ч.1 ст. 626, ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до пункту 2 статті 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Відповідно ст. 26 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Пункт 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004р., визначає договірне списання як списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Відповідно до п. 6.1.-6.6. вказаної Інструкції банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, необхідну банку для списання коштів з рахунку платника. Списання коштів з будь-якого рахунку клієнта, відкритого банком, оформлюється меморіальним ордером.

Згідно ст. 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 26 ЦК України передбачає, що фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

Підставою для списання грошових коштів з карткового рахунку позивача є отримана згода на списання грошових коштів, оскільки між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг від 22.11.2007 р.

У відповідності до умов договору, останній складається із Заяви, Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, які разом є договором приєднання згідно ст. 643 ЦК України (надаються у додатках).

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Так, умовами договору передбачено договірне списання коштів з рахунку, відкритого на підставі цього Договору.

Згідно п. 4.6. Кредитного договору клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, ... в межах сум належних сплаті Банку за цим договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з Картрахунку у випадку настання строків платежів за іншими договорами Клієнта...(договірне списання).

Таким чином, сторони, користуючись своїм правом на свободу договору (ст. 627 ЦК), самостійно на власний розсуд визначились з усіма істотними умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене згідно з умовами п. 4.6. Умов, керуючись п. 2 ст. 1071 11К України, ст. 26 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, гл. 6 інструкції Національного банку України про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті Відповідачем правомірно списано з рахунку Позивача грошові кошти без тримання його розпорядження або зголи.

Як зазначив відповідач, Рішенням апеляційного суду банку було відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості за спливом строку позовної давності.

Дані про припинення зобов?язань по вказаному кредитному договору, що він розірваний або визнаний судом недійсним матеріали справи не містять.

Будь-які інші договори, крім кредитного, сторони не укладали.

За таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 в частині стягнення незаконно привласнених коштів у сумі 99,50 грн.

При цьому, суд приймає до уваги, що позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Крім того, відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 (далі - ППВСУ) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного Кодексу України і абзацу 2 пункту З ППВСУ, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів, приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, ним підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (ППВСУ).

Відповідно до п.9 ППВСУ і ст.23 ЦК України, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власного ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Викладене вище також підтверджується ОСОБА_2 юстиції від 13.05.2004 № 35-13/797 „Методичні рекомендації „Відшкодування моральної шкоди,,”.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Також слід звернути увагу на те, що у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, на підтвердження обставин, якими обгрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Однак, в даному випадку позивач у позовній заяві чітко не обґрунтував свої позовні вимоги стосовно моральної шкоди, не зазначив та не надав суду докази та розрахунок даної шкоди, отже він недотримався зазначених вимог закону.

Оскільки позивач, не надав доказів, якими підтверджував би свої позовні вимоги щодо спричинення йому моральної шкоди (а відповідно до п.17 ППВСУ, з метою забезпечення своєчасного і правильного вирішення справи, суддя повинен витребувати від позивача подання доказів про порушення його законних прав і заподіяну моральну шкоду) та не надав чіткого розрахунку розміру моральної шкоди, тому його позовні вимоги суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» діяв в межах закону і не порушив прав, свободи і законні інтереси позивача, а також оскільки між сторонами склалися договірні відносини, які регулюються зобов'язальним правом підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, а також відсутні підстави для задоволенні вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

За таких обставин, суд доходить висновку, що у зв?язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_1, судові витрати, пов?язані з розглядом справи (витрати на правничу допомогу) покладаються на позивача, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 26, 526, 626, 627, 628, 638, 1054, 1071 ЦК України, ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) про стягнення незаконно привласнених коштів в сумі 99 гривень 50 коп., відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 гривень, стягнення витрат на правову допомогу в сумі 5000 гривень та 21880 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30 січня 2019 року.

Суддя Л.М. Чернявська

24.01.2019