Ухвала суду № 79495897, 28.01.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1205/19

Провадження № 2/522/60/19

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

28 січня 2019 року місто Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Абухін Р.Д., розглянувши матеріали за заявою представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову по якій просить суд :

-Зупинити стягнення на підставі виконавчого документу у виконавчому провадженні ВП №54809124, що здійснюється на підставі виконавчого листа від 23.05.2017 року №1519/2-3699/11;

-Заборонити державному виконавцю Соломаха Вадиму Володимировичу здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження, звернення стягнення, реалізацію через публічні торги нерухомого майна, а саме квартири №61, загальною площею 104,60 кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Канатна 130-А.

В обґрунтування заяви зазначив, що на примусовому виконанні першого Приморського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області знаходиться виконавче провадження №54809124 по виконанню виконавчого листа №1519/2-3699/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» грошової суми в розмірі 2 484 721,17 грн. Постановою державного виконавця від 31.07.2018 року призначено експерта, суб’єкта оціночної діяльності – суб’єктом господарювання у виконавчому провадженні ТОВ «Приватна експертна служба» з метою визначення вартості іпотечного майна - квартири №61, загальною площею 104,60 кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Канатна 130-А. Висновком ТОВ «Приватна експертна служба» від 11.01.2019 року вартість квартири №61, загальною площею 104,60 кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Канатна 130-А становить 2 537 160 грн. ОСОБА_1 не погоджується із вказаним висновком, в частині визначення вартості вказаної квартири.

Суддя, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява про забезпечення позовних вимог до подачі позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення заборони вчиняти певні дії.

Забезпечення позову – це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Таким заходом забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії суд захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Пленум Верховного Суду України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За правилами ст.12 ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження", для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Згідно ст. 58 цього ж Закону, визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який проводить свою діяльність відповідно до ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

ОСОБА_1 не оскаржує рішення, дію або бездіяльність державного виконавця, а не погоджується зі звітом про оцінку майна, який зроблено суб’єктом оціночної діяльності - суб’єкта господарювання – ТОВ «Приватна експертна служба», про що свідчить сам зміст заяви.

Слід зазначити також, що звіт про оцінку майна не створює правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності (ухвала Верховного Суду у складі постійної колегії судців Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 752/26203/17, провадження № 61-39599ск18; пункт 34 постанови ОСОБА_4 Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17, провадження № 61 -18гс 18).

У разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк із дня надходження повідомлення.

Доказів того, що ОСОБА_1 подав заперечення державному виконавцю суду не надано.

Так, пунктами 15, 16 Постанови КМ України № 1440 від 10.09.2003 року "Про затвердження Національний стандарт N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»"регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, та повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування. За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз'яснення та застереження. При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Визначаючи ринкову вартість об'єктів оцінки, суб'єкт оціночної діяльності діяв у відповідності до вимог, які регламентовані "Національним стандартом N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»".

Таким чином, порушень у діях державного виконавця не вбачається, оскільки безпосередньо державний виконавець не здійснював визначення вартості майна, а лише виніс постанову про призначення оцінювача для участі у виконавчому провадженні. Вартість майна, з якою не погоджується скаржник була визначена суб’єктом оціночної діяльності.

У відповідності із роз’ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п.24 постанови № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» - у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, повязані з арештом і вилученням майна та визначення вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно врахувати, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових судом залучається суб’єкт оціночної діяльності суб’єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Також заявником не надано доказів того, що вказана квартира виставлена на прилюдні торги або звернуто стягнення на вказану квартиру або іншим способом порушені його права.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно та неупереджено, суд вважає заявлені вимоги не обґрунтованими, тому вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити.

Керуючись ст. 149-152 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів.

Суддя : Р.Д. Абухін

28.01.2019