Рішення № 79495664, 16.01.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/328/18

Провадження № 2/185/196/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання – Снаткіна Д.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/328/18 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

17 січня 2018 ОСОБА_4 акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 19 029,61 грн. та судові витрати по справі.

Позов мотивовано тим, що згідно кредитного договору № б/н від 25.10.2014 року відповідачу було надано кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі34,80 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - до закінчення строку дії платіжної картки. Однак зобов’язання за кредитним договором відповідач не виконав, станом на 30.11.2017 року заборгованість за кредитним договором склала 19 029,61 грн. в т.ч.: 500,00 грн. - заборгованість за кредитом, 13947,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 882,36 грн. - штраф (процентна складова), 3200,00 грн. - заборгованість за комісією та пенею.

Ухвалою суду від 05 лютого 2018 року у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження, в подальшому ухвалою суду прийнято розгляд вищевказаної справи проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін по справі.

07.06.2018 року відповідач надав заперечення на позов, просив відмовити у задоволенні позову. Відповідно до заперечення останній заперечував щодо форми кредитного договору, вказав що не був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, позивачем не надано відомостей строку дії картки, доказів зарахування кредитних коштів на карту, факт наявності заборгованості, розмір кредитного ліміту не визначено.

Представник позивача надав відповідь на заперечення, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказав, що заява про приєднання до Умов та Правил з надання банківських послуг, Тарифи складають Договір приєднання про надання банківських послуг. Відповідачу було відкрито картковий рахунок № 5168755605356977, «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», де встановлено процентну ставку у розмірі 2,9% (34,8% на рік), вказано розміри комісій та штрафів. З розрахунку заборгованості та виписки руху коштів вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість. Кредитний договір чинний, дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначений на самій картці.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги повністю, просила їх задовольнити, надала суду пояснення відповідно до письмових заяв по суті справи, зазначила, що позивач отримав кредитку картку, яка перевипускалась, у зв'язку з чим продовжувався строк її дії, що підтверджується відповідною довідкою банку, договір є чинним так як логується кожні 12 місяців, позивач отримав кошти, шляхом зняття їх в банкоматі, щодо виду та умов договору (вид картки), які не визначені в підписаній відповідачем заяві, вона пояснити нічого не може, яким чином нараховувались відсотки якщо немає виду та умов кредитування, вона також пояснити не може, банком надана всі існуючі письмові докази, надано для огляду в судовому засіданні оригінал заяви відповідача, який також не містить виду (тарифи, умови кредитування) отриманих відповідачем послуг за кредитною карткою, чому вона не знає, з яких умов (розмірів процентів, комісії, штрафів) та термінів ,строків, дат нарахування виходив банк при нарахуванні пояснити не може, інших доказів, окрім наданих банком не існує, та позивач їх надати не може.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду пояснення відповідно своїх заперечень просив застосувати наслідки спливу позовної давності, підтвердив, що відповідач дійсно отримував у позивача кредитну картку, підписував відповідну заяву, користувався нею, отримував кошти - 500 грн. та використовував картку при розрахунку в магазинах за придбаний товар, іншим особам картку не передавав, її не викрадали, з нарахуванням заборгованості, процентів, комісії, штрафів не згоден, так як не має виду договору, вони нараховані неправомірно, немає належного розрахунку заборгованості, також вважає, що кошти Приватбанку відповідач не отримував, так як не має первинних бухгалтерських документів про зарахування цих коштів на рахунок банку, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, так як свої зобов’язання відповідач не став виконувати з 26.11.2014 року, і з цією дати строк позовної давності сплив, просить застосувати строк позовної давності, в позові відмовити.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, змінив назву на - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

25.10.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № б/н шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил з надання банківських послуг, згідно з умовами якого відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування. Кредитний ліміт за зазначеним договором, та вид (тарифи, умови кредитування) отриманих відповідачем послуг за кредитною карткою (вид картки) в заяві від 25.10.2014, підписаній відповідачем не зазначено, що підтверджується копією зазначеної заяви (а.с. 5) та оригіналом зазначеної заяви, дослідженим в судовому засіданні.

Відповідно до зазначеної заяви № б/н від 25.10.2014 року відповідачу було відкрито рахунок №5168755605356977 та надано кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на зазначену суму, яку він отримав та використав 25.10.2014, 26.11.2014, що підтверджується матеріалами справи та витягом з розрахункового рахунку відповідача ОСОБА_3 (а.с. 107-108,136-140), також, зазначені обставини визнаються сторонами відповідно до ст. 82 ЦПК України.

За період дії кредитних зобов’язань відповідачу позивачем відкрито рахунок №5168755605356977 та видано по зазначеному розрахунку платіжні картки № 5168755605356977 дата відкриття 29.09.2014 термін дії 09/18 та № 5168755517948382 – дата відкриття 09.10.2015, 16.01.2016 з терміном дії до 10/19, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 141).

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно з нормою ст.526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК). Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення — невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено в ст.1050 ЦК. Якщо договором установлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 30.11.2017 року заборгованість за кредитним договором склала 19 029,61 грн. в т.ч.: 500,00 грн. - заборгованість за кредитом, 13947,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 882,36 грн. - штраф (процентна складова), 3200,00 грн. - заборгованість за комісією та пенею.

Відповідно до виписки по рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, останній використовував кредитну картку та кінцевий платіж по заборгованості внесено 19.11.2014 року у розмірі 50,00 грн., деталі операції: «пополнение карты в терминале самообслуживания: Кузнецовск, пл. Независимости, д. 8, Сепермаркет quot;Вопак quot». (а.с. 4,136-140).

Щодо строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що Умови, в яких установлено збільшену позовну давність, не містять підпису позичальника, а підписана відповідачем анкета – заява від 25.10.2014 не містить інформації з якими саме Умовами ознайомився та погодився відповідач, відтак ці Умови, надані банком, які не містять підпису відповідача, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору сторін про збільшення позовної давності. Тому до даних правовідносин не може бути застосована договірна позовна давність, й керуватися у даному випадку правилами загальної та спеціальної позовної давності.

Вказані висновки також були висловлені у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-757цс15 від 01 липня 2015 року.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16, та підтверджені постановою ОСОБА_5 Верховного Суду від 28.03.2018 року № 444/9519/12 .

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Сторони строк договору визначили пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг (договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.)

Також сторони погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування – що відповідає строку дії картки.

Відповідний договір укладений між сторонами є чинний. Відомостей щодо не згоди з внесеними змінами та ініціювання питання про розірвання вищевказаного договору у суду немає.

Умови повернення кредиту, сплати відсотків, щомісячних платежів та їх розмір та строки та дати сплати встановити не можливо, так як заява від 25.10.2014, підписана відповідачем не містить умов (виду) договору (картки).

Підсумовуючи викладене, суд доходить наступних висновків, що позивач звернувся до суду в межах загальної позовної давності, на вказані правовідносини не розповсюджується договірна позовна давність, оскільки відповідач фактично не підписав таку угоду про збільшення строку позовної давності, та позивач має право на повернення тіла кредиту.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Сторона у справі зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.12,13 ЦПК України.

Як встановлено судом позивачем не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів обґрунтування позовних вимог в частині розміру, порядку, періоду, розрахунку нарахування процентів, пені, комісії, штрафів на тіло кредитку.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування. Наявні в матеріалах справи анкета-заявка про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанк» від 25.10.2014 року, яка підписана відповідачем не містить тарифу (виду) дії картки, в зв'язку з чим не можливо визначити розміри передбаченої відповідальності, що відповідно до ст.58 ЦПК України, не містить достатньої інформації щодо предмета доказування. Інших доказів позивачем не надано в порушення вимог ст.60 ЦПК України, що позбавляє суд можливості встановити обставини щодо яких виник спір, а саме розмір заборгованості (нарахованих процентів, нахування штрафів та пені, комісії). Тіло кредиту у сумі 500,00 грн. відповідачем не оспорюється, визнається і позивач має право на повернення тіла кредиту у розмірі – 500,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 5,12,13, 81,89,141,258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Комунарів),2, на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570), місцезнаходження якого зареєстровано за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.10.2014 у сумі 500 грн. (п’ятсот гривень ).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (Комунарів),2, на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570), місцезнаходження якого зареєстровано за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, судовий збір у розмірі 45,81 грн (сорок п'ять гривень 81 копійка).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб – адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко