Рішення № 79495470, 30.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2019 року № 826/15991/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати здійснити нарахування та виплату на мою користь компенсації, згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати», від 19.10.2000р., № 2050-ІІІ, за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячної пенсії, яка виплачувалася мені не у повному обсязі та нарахована за рішеннями Деснянського районного суду м. Києва від 13.01.2011р. № 2а-114/2011, від 08.04.2011 року №2-а-1924/2011, від 15.11.2013 №6-563/2013 з 29 квітня 2010 року (за рішеннями) по 17.11.2017 рік (дату виплати).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на підтвердження, які наявні у відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що лише в 2017 році позивачу були перераховані грошові кошти на виконання вищевказаних рішень судів, проте без нарахування компенсації передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

За посиланням позивача за час тривалої невиплати йому у повному обсязі пенсії відбулася інфляція та знецінення коштів, що дає позивачу право, яке передбачене ч. 2 ст. 46 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. за № 1058-IV , Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати», від 19.10.2000р„ № 2050-ІИ та ПКМ України № 159, від 21.02.2001р. «Про порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» вимагати від правопорушника, боржника, нарахувати та сплатити мені компенсацію за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву не надав, хоча ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана останнім 12.11.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0315018264880.

Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Києва від 13 січня 2011 року у справі № 2а-114/11 позов задоволено. Визнано дії УПФУ в Деснянському районі м. Києва щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до розмірів, визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними. Зобов'язано УПФУ в Деснянському районі м. Києва здійснити з 29.04.2010 перерахунок пенсії ОСОБА_1, виходячи з розміру, визначеному ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та виплатити недоплачені суми з урахуванням проведених виплат.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 08 квітня 2011 року по справі № 2-а-1924/10 визнано протиправними дії Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії та державної у розмірах встановлених 75 % від мінімальної пенсії за віком та 8 мінімальних пенсій за віком з 17 січня 2011 року.

На виконання судового рішення по справі № 2а-114/11 платіжним доручення № 666 від 23.10.2017р. позивачу було перераховано грошові кошти у сумі 27 490,83 грн.

На виконання судового рішення по справі № 2а-1924/2010 платіжним доручення № 667 від 17.10.2017р. позивачу було перераховано грошові кошти у сумі 32 683,67 грн.

13.08.2018р. позив звернувся до ГУ УПФ в м. Києва з заявою щодо з'ясування чи нараховувалася йому компенсація відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Листом-відповіддю від 27.08.2018р. № 66315/02/13-5882 ГУ УПФ в м. Києва повідомило позивача про відсутність такої компенсації, оскільки Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не передбачає виплату компенсації зав втрату частини доходу у зв'язку з виплатою доходів громадян, що мають разовий характер.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III від 11.02.2003р. (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним

органу (особи).

Згідно з ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Зі змісту вказаних норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 р. N 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16).

Такий підхід підтримано і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 3 липня 2017 року (справа №521/940/17) та від 24 січня 2019 року (справа №159/1615/17).

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; іпн. НОМЕР_1) компенсації, згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати», від 19.10.2000р., № 2050-ІІІ, за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячної пенсії, яка виплачувалася ОСОБА_2 не у повному обсязі та нарахована за рішеннями Деснянського районного суду м. Києва від 13.01.2011р. № 2а-114/2011, від 08.04.2011 року №2-а-1924/2011, від 15.11.2013 №6-563/2013 з 29 квітня 2010 року (за рішеннями) по 17.11.2017 рік (дату виплати).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій