Рішення № 79495439, 29.01.2019, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа №198/796/18

Провадження №2/0198/15/19

29.01.19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року Юр»ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Юр»ївка, в порядку заочного розгляду справи за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, в якому зареєстровані відповідачі по справі, а саме її чоловік ОСОБА_3 та їх повнолітні діти ОСОБА_4 і ОСОБА_5, однак, останні фактично в належному позивачці будинку тривалий час не проживають без поважних причин.

Реєстрація відповідачів у належному позивачці будинку перешкоджає останній оформити субсидію на житлово-комунальні послуги.

Посилаючись на ст. ст. 317, 319, 346, 391, 405 ЦК України позивачка просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням в житловому будинку АДРЕСА_1.

Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, надала суду телефонограму про розгляд справи в її відсутності, при цьому позовні вимоги підтримала у повному обсязі, зазначивши, що в разі неявки відповідачів в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення (ас.135).

Відповідачі по справі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, при цьому про дату, час та місце слухання справи були сповіщені належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем проживання останніх, зареєстрованим у встановленому законом порядку (ас. 18-20, 126-134 ), а відтак, відповідно до п. 4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, вважаються належно повідомленими,а окрім того, шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб - порталі судової влади України (ас. 67, 68 ), при цьому, будь - яких заяв про розгляд справи в їх відсутності, відзиву на позов не надали.

В ході розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- 06.12.2018 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та проведення її розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 21-23);

- 10.12.2018 року постановлено ухвалу про залишення позову без руху (ас. 31-32);

- 20.12.2018 року постановлено ухвалу про продовження розгляду справи (ас. 41);

- 20.12.2018 року постановлено ухвалу про приєднання доказів до матеріалів справи (ас. 42);

- 02.01.2019 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (ас. 61-62);

- 29.01.2019 року постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи (ас. 136).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що позивачка не заперечувала проти заочного розгляду справи, про що зазначила в наданій суду телефонограмі (ас.135) те, що відповідачі не з'явилися в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання та будь - який відзив, заперечення проти позову не подали, суд знаходить можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за правилами загального позовного провадження з особливостями встановленими гл. ІІ «Заочний розгляд справи» ЦПК України, при цьому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав:

- так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджено в судовому засіданні копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 141307143 від 16.10.2018 року (ас.7), копією технічного паспорту на вказаний житловий будинок, складений 03.12.1997 року (ас. 8-10), копією договору купівлі-продажу житлового будинку серії НГО 0782803 від 04.02.1998 року (ас. 11).

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є зареєстрованими в належному позивачці на праві власності будинку, однак відповідач ОСОБА_3 в будинку не проживає з 2006 року; відповідач ОСОБА_4 в будинку не проживає з 2002 року; відповідач ОСОБА_5 в будинку не проживає з 2006 року, що підтверджено в судовому засіданні актом обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 від 17.10.2018 року (ас.5), копією довідки Шандрівської сільської ради Юр»ївського району № 204 від 17.10.2018 року (ас.6), довідками Шандрівської сільської ради Юр»ївського району про не проживання відповідачів за місцем реєстрації №№ 314, 315, 316 від 28.11.2018 року (ас. 18-20).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 64 ч. 2 ЖК України до членів сім»ї власника будинку належить дружина (чоловік) власника, їх діти і батьки, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом і ведуть спільне господарство.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб.

Згідно статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Суд вважає доведеними обставини, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Судом було встановлено, що відповідачі, будучи зареєстрованими в належному позивачці будинку, згідно досліджених в судовому засіданні доказів, більше 10 -ти років не проживають в належному позивачці будинку, при цьому спільним побутом з позивачкою не пов»язані, спільне господарство з останньою не ведуть.

Надані позивачкою докази суд визнає належними і допустимими, оскільки вони містять в собі інформацію щодо предмета доказування та логічно пов»язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Відповідачами жодних доказів ані щодо їх фактичного проживання в спірному будинку, ані щодо наявності поважних причин не проживання в даному будинку не надано.

Суд звертає увагу і на той факт, що тривалість відсутності відповідачів в належному позивачці будинку об»єктивно свідчить про зміну їх місця проживання, а тому визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням не буде свідчити про втрату ними житла взагалі і , в свою чергу, буде захищати права позивачки.

Хоча спірний будинок куплений позивачкою в період перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, проте належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Між тим, в судовому засіданні не встановлено, що спірний будинок на даний час є спільною сумісною власністю, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такий обліковується саме як приватна власність позивачки ОСОБА_2 (ас.7).

За таких обставин, враховуючи, що відповідачі по справі, кожен окремо, більше десяти років не проживають в будинку за місцем реєстрації, суд приходить до висновку про те, що є всі передбачені ст. 405 ЦК України підстави для задоволення позову.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи, про що свідчить копія довідки МСЕК серії 10 АА № 059877 від 03.10.2011 року (ас.13), то остання, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України « Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи.

Відтак, судовий збір в загальному розмірі 704, 80 грв. слід стягнути з відповідачів по справі в дохід держави по 234, 94 грв. з кожного.

Керуючись ст. ст. 141, 247, 263 - 265, 267, 280-282 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 391, 405 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням в житловому будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідачів по справі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 судовий збір в дохід держави ( отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача МФО: 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) в загальному розмірі 704, 80 грв. (сімсот чотири грв. 80 коп.), а саме - по 234, 94 грв. (двісті тридцять чотири грв. 94 коп.) з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_2, зареєстроване місцепроживання - АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1;

- відповідач 1: ОСОБА_4, зареєстроване місцепроживання - АДРЕСА_1;

- відповідач 2: ОСОБА_5, зареєстроване місцепроживання - АДРЕСА_1.

- відповідач 3: ОСОБА_3, зареєстроване місцепроживання - АДРЕСА_1.

Рішення складено та підписано 29 січня 2019 року.

Суддя С. О. Маренич