Рішення № 79495394, 30.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2019 року № 826/6059/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод»

до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Маріупольський термічний завод» (далі - позивач, ПАТ «Маріупольський термічний завод») з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), у якому просить суд зобов'язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби (м. Київ) Головного територіальною управління юстиції у м. Києві скасувати арешт з рахунку №26009962483512, відкритого у ПАТ «ПУМБ» на ім'я ПАТ «Маріупольський термічний завод» для можливості проведення операцій з виплати заробітної плати та перерахування супутніх податків та зборів до бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії ДВС по накладенню арешту на рахунок товариства є неправомірними, оскільки з розрахункового рахунку Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» відкритому в ПАТ «ПУМБ» рахунку №26009962483512 здійснюється виплата заробітної плати працівникам Товариства, накладений арешт не дозволяє здійснювати вчасну виплату заробітної плати працівникам, чим порушуються конституційні гарантії людей на отримання заробітної плати. Вказує, що при накладенні арешту на рахунки боржника державний виконавець не з'ясував, які рахунки ПАТ «Маріупольський термічний завод» є спеціальними, які використовуються для виплати заробітної плати, які мають спеціальний режим використання, чим порушив вимоги п.7 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Ухвалою суду від 18.04.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач правом на подання відзиву на позов, у запропонований судом строк, не скористався, отже справа розглянута на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконанні у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження №54263023.

10.11.2017 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Терещук Т.І. винесена постанова про арешт коштів боржника. Вказаною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках 334851 ПАТ «ПУМБ» 26009962483512 UAH, 334851 ПАТ «ПУМБ» 260473734 UAH.

29.03.2018 позивач звернувся до відповідача з клопотанням № ЮРО/396 від 29.03.2018, в якому повідомляв, що вищенаведеною постановою накладено арешт на грошові кошти, що належать ПАТ «МТЗ» та містяться на поточному рахунку, призначеному для виплати заробітної плати № 26009962483512 відкритому у ПАТ «ПУМБ», який використовувався боржником для виплат заробітної плати працівникам в межах чинного законодавства України, про що свідчать банківські виписки та довідка Генерального директора № 16 від 28.03.2018, та просив скасувати арешт рахунку для можливості виплати заробітної плати.

Проте, відповідач арешт по вищевказаному рахунку не скасував.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Статтею 59 Закону України від 07.12.2000 № 2121 «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в п.3 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.

Тобто, накладаючи арешт на кошти боржника, суб'єкт владних повноважень - відповідач, - повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.

Завданням відповідача у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є не лише дотримання формальної процедури виконання передбачених повноважень, а також і запобігання факту порушення відповідним рішенням прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII).

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб), в контексті ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» розуміють сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.7 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (ч.2 ст.52 Закону №1404-VIII).

Згідно з ч.3 ст. 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ст. 56 Закон №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Зокрема така заборона встановлена Законом України від 23.09.1999 № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами), згідно ст.34 якого, кошти, що перераховані для виплати допомог по тимчасовій непрацездатності можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. При цьому, страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Як вбачається з довідки ПАТ «Маріупольський термічний завод», про що було повідомлено відповідача, що рахунок №26009962483512 відкритий в ПАТ «ПУМБ» з 28.07.2016 для здійснення виплати заробітної плати та перерахування до бюджету супутніх податків, таких як соціальний внесок, військовий збір, податок з доходів фізичних осіб, тощо.

Рахунок №26009962483512 використовувався з цільовим призначенням для виплати заробітної плати з моменту його відкриття до накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на ньому.

Тобто кошти, які знаходяться на цьому рахунку, використовуються з цільовим призначенням на виплату заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити таке.

Статті 43 та 48 Конституції України передбачають, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом та кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Тобто, накладення арешту на рахунки, кошти на яких використовуються для виплати заробітної плати працівникам, спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю. В свою чергу, арешт коштів на рахунку позивача також унеможливлює виконання ним своїх обов'язків зі сплати податків та зборів.

Податковим кодексом України та Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату податків та єдиного збору.

Також відповідно до положень Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Крім того, зазначений вище рахунок не є єдиним у позивача, ним відкриті і інші рахунки, кошти на яких залишаються арештованими. Згідно постанови державного виконавця від 10.11.2017 ним накладено арешт ще на 2 рахунки позивача в ПАТ «ПУМБ», кошти на яких можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів або звернуто стягнення.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність арешту коштів на рахунку №26009962483512, МФО 334851 в ПАТ «ПУМБ» Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» (код ЄДРПОУ 20391907), а тому адміністративний позов належить задовольнити.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» задовольнити повністю.

Зобов'язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м.Київ Головного територіальною управління юстиції у м.Києві скасувати арешт з рахунку №26009962483512, відкритого у ПАТ «ПУМБ» на ім'я ПАТ «Маріупольський термічний завод» для можливості проведення операцій з виплати заробітної плати та перерахування супутніх податків та зборів до бюджету.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський термічний завод» (код ЄДРПОУ 20391907, 02094, м.Київ, вул.Пожарського, буд.4 нежприм.63) за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м.Київ Головного територіальною управління юстиції у м.Києві (код ЄДРПОУ 35011660, 02094, м.Київ, вул.Краківська, 20) судовий збір у сумі 1 762 грн.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій