Рішення № 79495356, 30.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2019 року № 826/11767/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

Суд прийняв до уваги таке.

До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім.. Січневого Повстання 1918 року» в якому просило суд:

- стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року» користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 275 472 грн. 00 коп.;

- стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім.. Січневого Повстання 1918 року» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 77 293 грн. 28 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно зі ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 39 робочих місць, згідно зі ст.19 вищевказаного Закону, відповідачем у повному обсязі не виконаний, оскільки не працевлаштоване 11 інвалідів, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов в якому зазначає, що Відкрите акціонерне товариство «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року» не порушені вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", оскільки на підприємстві створено робочі місця для інвалідів та протягом 2017 року регулярно направлялись звіти Форми 3-ПН про наявні вільні робочі місця, на яких може використовуватися праця інвалідів. Непрацевлаштування інвалідів відбулось з незалежних від них причин, а відтак підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 275 472 грн. та пені у розмірі 77 293,28 грн. відсутні.

15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, та викладено його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

За змістом норм ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України справи у спорах про стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, а також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, відносяться до незначної складності, які розглядаються в порядку спрощеного провадження відповідно правил гл. 10 розд. ІІ цього Кодексу.

Зокрема, ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та прийняття рішення у справі по суті з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Відкритим акціонерним товариством «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року» подано до Фонду «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік» за формою 10-ПІ, (поштова-річна), затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики № 42 від 10 лютого 2007 року з доповненнями від 12.11.2008 року №527 (Т 1 а.с. 12).

Відповідно до вищезазначеного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 978 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 28 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 39 осіб.

Фондом за результатами перевірки звіту зроблено висновок, що відповідачем не виконано 4 % нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

На підставі викладеного позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та звернувся до суду із позовом про їх стягнення разом з пенею.

За розрахунком Фонду розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1275472,00грн. та пеня 77293,28 грн. (а.с. 13)

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.03.1991 №875-ХІІ із змінами і доповненнями (далі - Закон №875-ХІІ), Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819 із змінами і доповненнями (далі - Порядок).

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (ч. 4 ст. 19 Закону №875-XII).

Статтею 18 Закону №875-XII передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахування причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у них професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормами ст. 181 Закону №875-XII передбачено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що обов'язок щодо працевлаштування інвалідів покладено як на суб'єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

Обов'язок суб'єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування інвалідів. В той же час, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування (аналогічна правова позиція наведена в тексті постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №П/811/693/17).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», від 05.07.2012 №5067-VI, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання».

Вказаним Порядком встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та порядок її подання. За висновком суду першої інстанції зазначені вимоги законодавства відповідачем дотримано, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії звітів форми №3-ПН.

Відповідно до п. 2.1, п. 1.3 Порядку подання форми звітності N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», зазначена форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Аналогічні положення містяться в п. 3 і п. 5 цього ж Порядку (в чинній редакції, що дії з 07.02.2017).

Відтак, звіт форми № 3-ПН є доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, форма №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів форма №10-ПІ (річна) подається роботодавцем до територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі відділення Фонду) шляхом подання не пізніше 1 березня, наступного після звітного періоду статистичної звітності.

Як свідчать наявні у справі матеріали, відповідачем був поданий до Фонду Звіт форми №10-ПІ за 2017 рік, де зафіксовані відповідні показники щодо невиконання відповідачем нормативу робочих місця для працевлаштування інвалідів та визначена сума адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з цим у розмірі, що відповідає заявленій до стягнення сумі санкцій.

Згідно з листом Київського міського центру зайнятості від 29.05.2018 №05-6800/10-21/18, адресованим в.о. директора Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів Усольцевій В.В., Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім.. Січневого Повстання 1918 року» протягом 2017 року звітів за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», на яких може використовуватися праця інвалідів, до районних центрів зайнятості м. Києва не подавало.

Дана обставина в судовому засіданні відповідачем заперечувалася, однак доказів на підтвердження зворотнього суду наданого не було.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що відповідачем не було повідомлено відповідні центри зайнятості населення про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів в 2017 році, оскільки вказана звітність подається, як щодо звичайних громадян, так і для громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, тобто інвалідів.

В ході розгляду даної справи відповідач також не підтвердив документально факт створення на Відкритому акціонерному товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року» передбаченої нормативом кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році. При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на надану суду звітність яка ніби то подавалась до центрів зайнятості щодо наявності вакантних місць на підприємстві для осіб з інвалідністю, оскільки вказані звіти не містять доказів їх направлення/отримання до відповідних центрів зайнятості, а також таке направлення/отримання спростовується Листами центрів зайнятості, які містяться в матеріалах справи, щодо не надходження від Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року» звітності про наявність вакантних місць для осіб з інвалідністю.

А саме ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 вказаного Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За даними Звіт форми №10-ПІ відповідач самостійно обрахував передбачену Законом №875-XII адміністративно-господарську санкцію, однак в установлений строк її не сплатив.

Дослідивши надані позивачем докази, суд погоджується з наданими позивачем розрахунками адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів за 2017 рік та пенею за несвоєчасну сплату цих адміністративно-господарських санкцій, які має сплатити відповідач.

Таким чином, відповідно до наданого позивачем розрахунку з Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року» підлягає стягненню адміністративно-господарська санкція у розмірі 1 275 472,00 грн. та пеня у сумі 77 293,28 грн.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 12, 72 - 77, 90, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 22869098, адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 104,) до Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року» (03049, м. Київ, вулиця Ползунова, 2, код ЄДРПОУ: 00480247) задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 275 472 (один мільйон двісті сімдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят дві) грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого Повстання 1918 року» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 77 293 грн. (сімдесят сім тисяч двісті дев'яносто три гривні 28 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій