Рішення № 79493579, 30.01.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р. справа № 0940/2449/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними в частині відмови зарахування стажу та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про: визнання дій протиправними в частині відмови зарахування стажу роботи в органах прокуратури для визначення 88 відсотків суддівської винагороди при визначенні довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці; зобов'язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді стаж роботи позивача на прокурорських посадах за період з 01.11.1993 по 19.06.2000; зобов'язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді час проходження військової строкової служби в СРСР з 24.11.1983 по 23.11.1985; проведення нарахування та виплати позивачу довічного щомісячного утримання судді у відставці в розмірі 88 відсотків суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру довічного грошового утримання; зобов'язання в подальшому проводити позивачу перерахунки довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді без обмеження розміру довічного грошового утримання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповіді відповідача на звернення позивача провести перерахунок довічного грошового утримання в розмірі 88 відсотків, відповідач безпідставно посилається на приписи статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016, якою визначено, що виключний перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді. Оскільки, позивач стверджує, що в даних спірних правовідносинах повинен застосовуватися пункт 11 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010, згідно з яким судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, зокрема - статтею 43 Закону України "Про статус суддів" в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів" №4015-XII від 24.02.1994 та постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів". Також, позивач посилається на вимоги абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 (в редакції Закону №1798-VIII від 21.12.2016), відповідно до якого судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2018 відкрито провадження в даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.01.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с.35-37), відповідно до якого відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що саме стаття 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає виключний перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді. При цьому, відповідач відзив обґрунтовує вимогами пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016, відповідно до якої в інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Тому, відповідач вважає, що служба в збройних силах та робота на прокурорських посадах не може бути взята до уваги при обчисленні відсоткового відношення суддівської винагороди.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, - встановив наступне.

Рішенням Вищої ради правосуддя №2481/0/15-18 від 02.08.2018 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Івано-Франківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.12, 13).

Згідно з наказом №13-Б/с від 18.09.2018 ОСОБА_1 26.09.2018 відрахований зі штату суддів Господарського суду Івано-Франківської області відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя №2481/0/15-18 від 02.08.2018 (а.с.19).

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та подання Господарського суду Івано-Франківської області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.09.2018 за №2, стаж роботи судді ОСОБА_1, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 24 роки 5 місяців 16 днів, у тому числі служба в Радянській Армії з 24.11.1983 по 23.11.1985 та робота органах прокуратури з 01.11.1993 по 24.01.2000 та з 27.03.2000 по 19.06.2000 (а.с.14, 15, 17, 18).

Вказаний період служби позивача в Радянській Армії підтверджується військовим білетом НОМЕР_3 та записами трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.27, 30, 31)

У відповідності до записів трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на посадах: стажиста Прокуратури міста Івано-Франківська з 01.11.1993 по 08.07.1994; помічника прокурора міста Івано-Франківська з 08.07.1994 по 01.10.1996; виконуючого обов'язки заступника прокурора міста Івано-Франківська з 01.10.1996 по 16.01.1997; заступника прокурора міста Івано-Франківська з 16.01.1997 по 24.01.2000; прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ та податкової міліції при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Прокуратури Львівської області з 27.03.2000 по 31.03.2000; старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ та податкової міліції при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Прокуратури Львівської області з 31.03.2000 по 19.06.2000 (а.с.27, 28).

Згідно довідки Господарського суду Івано-Франківської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.09.2018 за №28, суддівська винагорода ОСОБА_1, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 26430,00 грн., у тому числі посадовий оклад 17620 гривень, доплата за вислугу років 8810 гривень (а.с.20).

26.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську з заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.16).

Відповіддю №473/К-15 від 03.12.2018 Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську повідомило, що позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 27.09.2018, згідно довідки від 26.09.2018 за №28, в розмірі 80 відсотків від щомісячної суддівської винагороди станом на 26.09.2018 при стажі роботи на посаді судді - 16 років 4 дня - 21144 гривні. Водночас, відповідач повідомив, що законодавством не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вищевказаних періодів проходження військової служби позивача та роботи в органах прокуратури (а.с.10-11).

В даній справі спірним є нездійснення органом пенсійного фонду зарахування стажу роботи позивача на в органах прокуратури та часу проходження військової строкової служби до стажу роботи, що дає право на відставку судді при визначенні довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Дослідивши спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

На момент звільнення ОСОБА_1 у відставку (02.08.2018) та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання чинний Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016.

Відповідно пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20 грудня 2018 року у справі №751/7138/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, в редакції до 28.03.2015 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом країни "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів".

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII (який діяв на час роботи позивача на посаді судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

На час набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI (30.07.2010 діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Положеннями підпункту 3-1 пункту 3 вказаної постанови визначено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, календарний період проходження строкової військової служби.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби.

Щодо зарахування періоду роботи позивача в органах прокуратури до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено, за змістом абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується, зокрема, стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до роз'яснення поняття "прокурор", яке міститься в статті 56 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям "прокурор" слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Оскільки за змістом статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-XII до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів, то необхідно трактувати роз'яснення поняття "прокурор", яке міститься в статті 56 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, який дає право на відставку судді.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20 грудня 2018 року у справі №482/684/17.

Дослідивши віднесення посад, на яких перебував позивач в органах прокуратури до поняття "прокурор", суд встановив, що дані посади відносяться до поняття "прокурор" в розумінні статті 56 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, календарний період проходження строкової служби позивачем та період його роботи в органах прокуратури.

А відтак стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 24 роки 5 місяців 16 днів, що в свою чергу дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 відсотків суддівської винагороди.

Слід зазначити, що зобов'язання в подальшому проводити позивачу перерахунки довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді без обмеження розміру довічного грошового утримання є передчасним, оскільки обставина з подальшого проведення позивачу перерахунків довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88 відсотків суддівської винагороди без обмеження розміру довічного грошового утримання не настала.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, слід визнати протиправними дії щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи судді ОСОБА_1, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоди роботи в органах прокуратури та період проходження строкової військової служби та зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи позивача в органах прокуратури за періоди з 01.11.1993 по 24.01.2000 та з 27.03.2000 по 19.06.2000 та проходження строкової військової служби за період з 24.11.1983 по 23.11.1985 та провести нарахування та виплату позивачу довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88 відсотків суддівської винагороди.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи судді ОСОБА_1, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоди роботи в органах прокуратури з 01.11.1993 по 24.01.2000 та з 27.03.2000 по 19.06.2000 та проходження строкової військової служби з 24.11.1983 по 23.11.1985.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ зарахувати до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури за періоди з 01.11.1993 по 24.01.2000 та з 27.03.2000 по 19.06.2000 та проходження строкової військової служби за період з 24.11.1983 по 23.11.1985 та провести нарахування та виплату ОСОБА_1 довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88 відсотків суддівської винагороди.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (код 20550895, вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.