Рішення № 79493094, 30.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6270/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Суворовського об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Одесі щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.03.2016 року по 30.09.2018 року;

стягнути з Суворовського об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Одесі на користь ОСОБА_1 пенсію за період з 01.03.2016 року по 30.09.2018 року у розмірі 158 590 гривень70 копійок.

Позов вмотивовано наступним.

ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Суворовському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України в місті Одесі.

Позивач є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонером, пенсія призначена за віком з 04.06.1991 року безстроково.

ОСОБА_1 проживав у АДРЕСА_1, є переселенцем з Луганської області, про що свідчить довідка Управління соціального захисту населення у Суворовському районі міста Одеси від 24 липня 2018 року №0000584554 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та з липня 2018 року і на даний час проживає за адресою, АДРЕСА_2

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

ОСОБА_1 з березня 2016 року не отримує пенсію.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії, на що отримав відповідь від Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області №2448/011 від 26.10.2018 року про те, що на підставі протоколу засідання Комісії від 16.08.2018 року №16/п ОСОБА_1 поновлено пенсію з березня 2016 року, пенсія за жовтень та листопад 2018 року буде нарахована до виплати у листопаді 2018 року. Стосовно пенсійної виплати з 01.03.2016 року по 30.09.2018 року, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до постанови КМУ від 08.06.2016 №365», що набрала чинності 12 травня 2018 року, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На цей час такого порядку не затверджено.

Таким чином, пенсія за період з 01.03.2016 року по 30.09.2018 року не виплачена і не відомо чи буде виплачена.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 06.12.2018 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.

20.12.2018 р. за вхід. № 40009/18 надійшов відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтований наступним.

Питання виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Постановою № 365 затверджено «Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування».

Пп. 5 п. 12 зазначеного Порядку передбачено, що соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі:

наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;

отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";

отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС. СБУ, Мінфіну, Національної поліції. ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Протоколом Комісії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради по розгляду, зокрема, заяв з призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 16.08.2018 № 16/п, що надійшов до управління 07.09.2018, виплату пенсії позивачу поновлено.

Пенсія за жовтень та листопад 2018 року нарахована до виплати у листопаді 2018 року.

Щодо пенсійної виплати з 01.03.2016 по 30.09.2018. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365», що набрала чинності 12 травня 2018 року. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Отже, оскільки на теперішній час окремого порядку не прийнято, відновити виплату призначених пенсійних виплат, з урахуванням заборгованості, що виникла з 01.03.2016 по 30.09.2018 буде можливо після прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, перебуває на обліку в Суворовському об'єднаному управлінні пенсійного фонду України в місті Одесі.

Пенсія за віком призначена з 04.06.1991 року безстроково (посвідчення № НОМЕР_1).

ОСОБА_1 є переселенцем з Луганської області, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення у Суворовському районі міста Одеси від 24 липня 2018 року №0000584554 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З липня 2018 року проживає за адресою, АДРЕСА_2

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ з заявою про здійснення пенсійного забезпечення.

26.10.2018 р. отримав відповідь Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області №2448/011 згідно якої, повідомлено на підставі протоколу засідання Комісії від 16.08.2018 року №16/п ОСОБА_1 поновлено пенсію з березня 2016 року, пенсія за жовтень та листопад 2018 року буде нарахована до виплати у листопаді 2018 року.

Стосовно пенсійної виплати з 01.03.2016 року по 30.09.2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до постанови КМУ від 08.06.2016 №365», що набрала чинності 12 травня 2018 року, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На цей час такого порядку не затверджено.

Відповідно до копії розпорядження 99323 від 28.08.2018 року, наданого Суворівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Одесі супровідним листом № 392/с-5 від 19.11.2018 року, сума заборгованості по невиплаченій пенсії за період з 01.03.2016 року по 30.09.2018 року становить суму у розмірі 158 590 гривень 70 копійок.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У передмові до документа ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998) «Керівні принципи з питання переміщення осіб всередині країни», який визначає сферу охоплення та мету принципів, встановлено: для цілей цих Принципів внутрішньо переміщеними особами вважаються особи або групи осіб, яких змусили покинути свої будинки або звичні місця проживання, зокрема в результаті або щоб уникнути негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини, надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, і які не перетинали міжнародно визнаних державних кордонів.

З 22.11.2014 р. набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), яким, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Слід зауважити, що статус внутрішньо переміщеної особи не визначений у жодному міжнародному договорі, за яким Україна мала б зобов'язання. Поняття внутрішньо переміщеної особи міститься в рекомендаційному акті Організації Об'єднаних Націй «Керівні принципи з питання переміщення осіб всередині країни» (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2 (1998)) (див. визначення у п. 35 цього рішення).

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи за національним правом міститься у статті 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). За змістом визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

перебуває на території України на законних підставах;

має право на постійне проживання в Україні;

була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Зокрема, відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Отже, громадянин пенсійного віку та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (ч.1 ст. 4 Закон № 1706-VII).

В свою чергу, відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (ст. 47 Закон № 1058-IV ).

Положеннями статті 49 Закону № 1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05 листопада 2014 року № 637 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування (далі - Порядок №365).

Пунктом 4 Порядку№365 визначено, що призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки (п. 5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам).

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) соціальних виплат надсилає запит про отримання електронної справи отримувача соціальної виплати до державного підприємства "Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України", який протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого запиту надсилає відповідну електронну справу до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Територіальний орган Пенсійного фонду України не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) пенсії надсилає запит про отримання електронної справи отримувача пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України, де отримувач пенсії перебував на обліку, або до визначеного Пенсійним фондом України його територіального органу, якщо пенсіонер не перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Протягом п'яти робочих днів із дня отримання такого запиту територіальний орган Пенсійного фонду України надсилає відповідну електронну справу до територіального органу Пенсійного фонду України, до якого подано заяву про призначення (відновлення) пенсії.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Отже, як видно умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

ВИСНОВКИ СУДУ

При вирішенні даного спору, суд наголошує на тому, що право на соціальний захист що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч. 1 ст. 46 Конституції України.

Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У частині першій статті 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (див. п. 33 цього рішення). Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

В свою чергу, Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

При цьому, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Водночас, суд акцентує увагу й на тому, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до Закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи та її місця проживання , без законних на те підстав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення Судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.03.2016 р. по 30.09.2018 р. здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 р.(справа № 805/402/15).

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, всупереч нормам чинного законодавства відповідач не виплатив пенсію позивача за період 01.03.2016 р. по 30.09.2018 р., визнаючи, при цьому, наявність відповідного боргу.

При цьому, в матеріалах справи відсутні рішення щодо припинення виплати пенсії, отже, відповідач не діяв в межах, своїх повноважень, відтак, така бездіяльність є протиправною і як наслідок слід зобов'язати виплатити пенсію за даний період.

Крім того, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо порушення строку звернення до суду з огляду на наступне:

Практика застосування правових норм щодо строків звернення до адміністративного суду передбачала їх застосування за умови, коли право позивача на отримання спірних сум пенсій відповідачем визнано не було, що і стало підставою звернення до суду (постанова Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-329а13).

У справі, що розглядається, відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечував, однак припинив її виплату через те, отримано інформацію (від Держприкордонслужби, МВС. СБУ, Мінфіну, Національної поліції. ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування). Водночас, як свідчать матеріали справи, припинення виплати пенсії ОСОБА_1, не супроводжувалося припиненням її нарахування.

В свою чергу право ОСОБА_1 на виплату пенсії, відповідачем не заперечується, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-ІV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Аналогічну позицію щодо застосування строків звернення до суду у справах цієї категорії викладено в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №573/1759/17 (К/9901 /3564/18).

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 73-76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Суворовського об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Одесі щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.03.2016 року по 30.09.2018 року.

Стягнути з Суворовського об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Одесі на користь ОСОБА_1 пенсію за період з 01.03.2016 року по 30.09.2018 року у розмірі 158 590 гривень70 копійок.

Стягнути з Суворовського об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Одесі на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову за:

Квитанцією № 0.0.1201621134.1 від 03.12.2018 р. у сумі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_3

Суворовське об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - адреса: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95, ЄДРПОУ 40388751, телефон: (0482) 32 34 46, електронна пошта: suvr@od.pfu.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.