Рішення № 79492660, 15.01.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2019 року м. Ужгород№ 260/1121/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача:

ФОП ОСОБА_1, преставник - ОСОБА_2,

відповідача:

Управління Держпраці у Закарпатській області, представник - Гончарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України 15.01.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частину Рішення. Повний текст виготовлено 25.01.2019р.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 червня 2018 року головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Сумара А.Ф., за участю головного державного інспектора Гукс М.М., у присутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 № 295, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1, місце здійснення діяльності: 88000, м. Ужгород, вул. Перемоги, 157 (магазин-павільйон), місце реєстрації: 88000, АДРЕСА_1, інд. НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_3, виданий 24.04.1997р. Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області, фізична особа-підприємець відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 16.07.2008 року, за результатом складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЗК/282/216/АВ від 26 червня 2018 року.

26.06.2018 року інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведено на підставі інформації Головного управління ДФС у Закарпатській області від 15.06.2018 року № 5524/10/07-16-13-11-18,

Під час інспекційного відвідування на письмову вимогу уповноваженим особам були надані документи - трудовий договір від 12.06.2018 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4, наказ. № 2 від 12.06.2018р. про прийняття ОСОБА_4 на посаду продавця з 13.06.2018р. та повідомлення органів ДФС про прийняття ОСОБА_4, (сформоване 12.06.2018р.) та інші документи відносно інших осіб.

Однак вказані документи до уваги взяті не були, а в основу Акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЗК282/216/АВ від 26 червня 2018 року покладені факти, які не відповідають дійсним обставинам справи, в результаті чого 05.07.2018 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грициком В.І. за відсутністю підстав винесено постанову про накладення штрафу № ЗК282/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-113 на фізичну особу підприємця у розмірі 111690,00 (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто) гривень, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу Законів про працю України.

Позивач вважає, що Постанова про накладення штрафу № ЗК 282/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-113 є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки, у діях фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутнє порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України в частині допуску ОСОБА_4 до роботи без укладеного трудового договору.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю, зазначивши, що дії посадових осіб щодо проведення інспекційного відвідування є правомірними, постанова про накладення штрафу № ЗК 282/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-113 від 05.07.2018 року винесена уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. № 509 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а отже є законною та скасуванню не підлягає (а.с.52-60).

Представником позивача було надано відповідь на відзив (а.с.109-112).

Своїм правом на подання заперечення щодо відповіді на відзив відповідач не скористався та заперечення до суду не надав.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, а позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити повністю з мотивів, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачем, на підставі наказу про проведення інспекційних відвідувань від 22.06.2018р. № 110 (а.с.61), направлення на проведення інспекційного відвідування від 23.06.2018р. № 685 (а.с.65), здійснено перевірку додержання законодавства про працю щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин, результати якої зафіксовано в Акті інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЗК 282/216/АВ від 26 червня 2018 року (а.с.21-25).

В Акті зазначено, що за інформацією Головного управління ДФС у Закарпатській області від 15.06.2018 року при перевірці фізичної особи-підприємця було виявлено громадянку ОСОБА_4, яка проживає в АДРЕСА_3, яка проводила реалізацію товару без належним чином укладеного трудового договору (а.с.22-23).

Однак 26.06.2018 року під час інспекційного відвідування, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надала трудовий договір від 12.06.2018р., укладений з ОСОБА_4, наказ від 12.06.2018р., яким ОСОБА_4 прийнято на посаду продавця з 13.06.2018 року та надано повідомлення до органів ДФС від 15.06.2018 року про прийняття ОСОБА_4 на роботу, сформоване 12.06.2018р. (а.с.23). Також надано трудовий договір з працівником ОСОБА_6 від 01.06.2018 року, наказ від 04.06.2018 року, повідомлення до органів ДФС від 06.08.2018 року про прийняття ОСОБА_6 на роботу та трудовий договір з громадянкою ОСОБА_7 від 22.06.2018 року і повідомлення до органів ДФС від 25.06.2018 року про прийняття ОСОБА_7 на роботу (а.с.23). що відповідно враховано не було.

Так на підставі Акту інспекційного відвідування, відповідачем було прийнято Припис про усунення виявлених порушень № ЗК 282/216/АВ/П від 26 червня 2018 року, яким зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути порушення ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме зобов'язано укласти трудові договори з найманими працівниками в письмовій формі та видати накази (розпорядження) до 02.07.2018 року та усунути порушення Постанови Кабінету Міністрів України № 413, а саме про прийом працівників повідомити органи ДФС (а.с.26-27). Однак про всіх працівників було повідомлено органи ДФС та з усіма працівниками були укладені договора, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача.

В подальшому, на підставі Акту інспекційного відвідування та припису про усунення порушень, відповідачем було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК 282/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-113 05 липня 2018 року, якою першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грициком В.І. накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 штраф у розмірі 111690,00 (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто) гривень (а.с.17-20).

Крім того, відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК 282/216/АВ/П/ПТ(1) від 26 червня 2018 року, у якому зазначається про те, що ФОП ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення 14 червня 2018 року о 13 год. 00 хв., АДРЕСА_4 магазин-павільйон, передбачене ч.3. ст.41 КУпАП, а саме допустила до виконання роботи з реалізації продукції громадянку ОСОБА_4, чим порушила вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України (а.с.28-30). Провадження закрито.

Водночас, на позивачку був також складений окремий протокол про адміністративне правопорушення № ЗК 282/216/АВ/П/ПТ(2) від 26 червня 2016 року, у якому зазначається про те, що ФОП вчинила адміністративне правопорушення 26 червня 2018 року о 11 год. 00 хв., АДРЕСА_4 магазин-павільйон, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП. Притягнуто до адміністративної відповідальності.

Незаконність оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 05.07.2018р. і стала підставою для звернення позивачем до суду з позовом про визнання її протиправною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі та вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96) передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраця) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраця відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп. 6 п. 4 Положення № 96).

Держпраця для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пп. 5 п.6 Положення № 96).

Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (Пункт 7 Положення № 96).

Стаття 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) надано визначення поняттю державного нагляду (контролю), відповідно якої це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

З огляду на викладене, Управління Держпраці у Закарпатській області - це територіальний орган Державної служби України з питань праці, вповноважений, серед іншого на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - обєкт відвідування) визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017р. № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Статтею 2 Закону № 877-V встановлено, що дія цього закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст. 1, ст. 3, ч. 1, 4, 6 - 8, абз. 2 ч. 10, ч. 13 та 14 ст. 4, ч. 1-4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1 - 4 та 6 ст. 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст.22 цього Закону.

Наведеними нормами встановлено, що дія Закону № 877-V поширюється, зокрема, на органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, які, здійснюють заходи контролю у встановленому цим законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Таким чином Управління Держпраці у Закарпатській області при реалізації повноважень щодо державного нагляду (контролю) має діяти з обов'язковим врахуванням положень закону № 877-V.

Стаття 3 Закону № 877-V передбачає, що державний нагляд (контроль) здійснюється, серед іншого, за принципами: гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю) (ч. 4 ст. 4 Закону № 877-V).

Частина 8 статті 4 Закону № 877-V визначає, що органам державного нагляду (контролю) та суб'єктам господарювання надано право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (ч.1 ст.7 Закону № 877-V).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з ч. 8 ст. 4 Закону № 877-V: органам державного нагляду (контролю) та суб'єктам господарювання надано право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

За змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 265 КЗпП України, штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у ч. 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 КЗпП України: посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі - Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 № 413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Відповідно до статті 43 Конституції України: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України: трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП України: основними трудовими правами працівника є право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю, виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу Акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

З аналізу положень статті, яка передбачає відповідальність суб'єктів господарювання за порушення трудового законодавства, а саме ст. 265 КЗпП України вбачається спеціальний суб'єкт відповідальності за порушення наведені в цій статті. Так, суб'єктами, на яких розповсюджується дія статті є: юридичні особи; фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю.

Таким чином, можливість контролюючого органу застосувати штраф до об'єкта перевірки залежить від доведеності того, що об'єкт перевірки є суб'єктом відповідальності, зокрема, за ст. 265 КЗпП України. Щодо фізичних осіб-підприємців підлягає доказуванню факт використання ними найманої праці.

Підставою для винесення спірної постанови стало те, що нібито ФОП ОСОБА_1 порушено норми ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме зафіксовано факт допущення працівника до роботи без укладення трудового договору в акті інспекційного відвідування, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Проте, не беручи до уваги наявні документи легального працевлаштування надані на письмову вимогу при інспекційному відвідуванні фактичною підставою для винесення оспорюваної постанови став Акт фактичної перевірки Головного управління ДФС у Закарпатській області від 14 червня 2018 року № 001216 (а.с.67-68).

Позивачем було належним чином оформлено працівників та 26.06.2018р. під час проведення інспекційного відвідування надано посадовим особам відповідача трудові договори від 12.06.2018р. з гр. ОСОБА_4., з гр. ОСОБА_6 від 01.06.2018р. та з гр. ОСОБА_7 від 22.06.2018р.

Вказаний факт додатково підтверджується копіями наказів про прийняття на роботу, копіями повідомлень про прийняття працівника на роботу, копіями трудових договорів між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю (а.с.33-44).

Даний факт визнає й сам відповідач в Акті інспекційного відвідування (а.с.72).

Інформація Головного управління ДФС у Закарпатській області від 15.06.2018 року про порушення вимог трудового законодавства, відповідно до п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, є підставою для проведення інспекційного відвідування, і не може бути підставою для накладення штрафу, оскільки підставою може виступати тільки Акт документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не фактичної як даному випадку.

Згідно з п. 27 Порядку № 295: у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих Актом інспекційного відвідування або Актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, припис про усунення порушень було виконано позивачем, ще до моменту його винесення та до винесення постанови про накладення штрафу від 05.07.2018 року, що підтверджується фактичними матеріалами справи про що додатково було повідомлено відповідача листом від 02.07.2018 року «Щодо виконання припису від 26.06.2018 року № ЗК 282/216/АВ/П» (а.с.96).

Таким чином, правових підстав для винесення постанови про накладення штрафу відповідач не мав.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищенаведене, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскарженої постанови, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, що підтверджується дослідженими судом належними та допустимими доказами і з врахуванням існуючої судової практики підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України: при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи дану норму, стягненню з відповідача підлягає сума судового збору в розмірі 1116,91 грн., яка сплачена згідно з квитанцією № НОМЕР_2, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК282/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-113 від 05 липня 2018 року про накладання штрафу в розмірі 111690,00 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, Закарпатська обл., код ЄДРПОУ - 39795035) сплачений судовий збір у розмірі 1116,91 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П. Микуляк