Рішення № 79492551, 29.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/6254/18

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому првадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання бездіяльність протиправною, визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області по виконавчому провадженню №55916010 щодо невиконання виконавчого листа виданого 02.03.2018 Богунським районним судом м. Житомира за рішенням від 22.01.2018 по адміністративній справі №295/14883/17 протиправною;

- визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 11.12.2018 року, винесену Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області по виконавчому провадженню №55916010 по виконанню виконавчого листа виданого 02.03.2018 Богунським районним судом м. Житомира за рішенням від 22.01.2018 по адміністративній справі №295/14883/17.

В обгрунтуванння позову зазначив, що відповідач по виконавчому провадженню №55916010 допустив бездіяльність, оскільки не вчинив всіх необхідних виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа від 02.03.2018, а тому, постанова про повернення виконавчого документу стягувачу від 11.12.2018 є незаконною.

Позивач до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву зазначив, що у відповідності до п.1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку. які встановлені виконавчим документом і ним Законом. Відмітив, що боржник, здійснивши перерахунок пенсії не ухиляється від виплати коштів, оскільки в нього відсутнє фінансування. Поміж іншого, вказав, що державний виконавець керувався виключно вимогами чинного законодавства й жодних протиправних дій не вчиняв. Постанову про повернення виконавчого документа винесено в порядку вимог Закону, а тому підстави для визнання бездіяльності відділу ПВР УДВС відсутні.

Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22.01.2018 року по адміністративній справі №295/14883/17, яке набрало законної сили 22.02.2018, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900-УІП від 23.12.2015 року, статей 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262- XII, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з 01.01.2016 року без обмеження в граничному розмірі.

На виконання зазначеного рішення, 02.03.2018 року Богунським районним судом м.Житомира видано виконавчий лист №295/14883/17, на підставі якого головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області постановою від 03.03.2018 відкрито виконавче провадження №55916010 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконати рішення суду впродовж 10 робочих днів.

27.03.2018 на адресу відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало лист №3889/0-02 від 20.03.2018, в якому повідомлено, що рішення суду виконане. З 01.01.2016 пенсія ОСОБА_1 обчислена відповідно до грошового забезпечення зазначеного у довідці №85/409 від 10.05.2017. Виплата перерахованої пенсії проводиться з урахуванням вимог постанови КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою передбачено особливий порядок виплати пенсії та зазначено, що сума перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 буде виплачуватися після виділення коштів на її фінансування з державного бюджету.

На вимогу державного виконавця, 12.06.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на адресу відповідача направлено лист, в якому зазначено, що з 01.01.2016 по 31.12.2017 сума в розмірі 34367,04 грн. буде виплачена ОСОБА_1 після відповідного фінансування. З 11.01.2018 по 28.02.2018 сума 2863,92 грн. зарахована на рахунок стягувача, а з 01.03.2018 виплата пенсії здійснюється у відповідності до перерахунку.

При цьому, як вбачається з розрахунку на доплату пенсії ОСОБА_1, відповідачем фактично змінено спосіб виконання рішення суду в частині виплати суми перерахованої пенсії, оскільки сума до виплати розділена на частини.

11.12.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області, на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову про повернення виконавчого листа №295/14883/17 від 02.03.2018 стягувачу.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача по виконавчому провадженню №55916010 протиправною, а постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 11.12.2018 року - незаконною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ч. 1 ст.5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з п. 1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Положеннями п.9 ч.1 ст. 37 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Пунктом 5 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Так, зі змісту виконавчого листа №295/14883/17 від 02.03.2018 вбачається, що резолютивна частина судового рішення містить текст наступного змісту: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900 від 23.10.2015 року, ст. 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" з 01.01.2016 року без обмеження в граничному розмірі.

Встановлені обставини свідчать про те, що судове рішення з виплати перерахованої пенсії на час розгляду заяви не виконане.

Положеннями ст. 129 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є обов'язковість судового рішення.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В рішенні Конституційного суду України від 30.06.2009 р. N 16-рп/2009 зазначено, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, законна сила судового рішення поширюється на всю територію України, а обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. За невиконання судових рішень винні особи притягуються до відповідальності.

Суд зазначає, що порядок визначений постановою КМУ №103 від 21.02.2018 стосовно проведення виплати перерахованих сум пенсій згідно постанови №988 не може бути застосований щодо виконання рішення суду від 22.01.2018 року по адміністративній справі №295/14883/17, оскільки на час прийняття рішення вказана постанова прийнята не була, а також не була підставою для відмови у перерахунку пенсії позивачу.

Право позивача на перерахунок пенсії було передбачено та встановлено Порядком, який затверджений постановою КМУ від 13.02.2008 № 45.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що суд, який приймав рішення, що виконується, вирішував питання про відстрочення чи розстрочення його виконання.

Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (боржника у виконавчому провадженні №55916010) на відсутність коштів на проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року).

Таким чином, у державного виконавця були відсутні жодні правові підстави для винесення постанови про повернення виконавчого листа №295/14883/17 від 02.03.2018 року стягувачу, оскільки рішення суду фактично не виконане в той спосіб, який визначений судом.

Таким чином, державний виконавець діяв необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення дій чи прийняття рішення, з огляду на що такі дії не можуть вважатися правомірними та відповідно зазначена постанова державного виконавця від 11.12.2018 року підлягає скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в позовній заяві є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 194, 242-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_11, ІПН НОМЕР_1) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (майдан Соборний, 1, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 34900660) про визнання бездіяльність протиправною, визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області по виконавчому провадженню №55916010 щодо невиконання виконавчого листа від 02.03.2018, виданого Богунським районним судом м. Житомира за рішенням від 22.01.2018 по адміністративній справі №295/14883/17.

Визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 11.12.2018 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області по виконавчому провадженню №55916010 з примусового виконання виконавчого листа від 02.03.2018, виданого Богунським районним судом м. Житомира за рішенням від 22.01.2018 по адміністративній справі №295/14883/17.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос