Рішення № 79492159, 18.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року м.Київ справа № 320/6081/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, що полягає у невиплаті пенсії ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2016 року по 31 липня 2018 року;

- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01 жовтня 2016 року по 31 липня 2018 року у розмірі 49445,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в населеному пункті за місцем її проживання він вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м.Бровари, Київської області, де став на облік як внутрішньо переміщена особа.

Позивач зазначив, що Броварським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області не було виплачено йому пенсію за період з 01 жовтня 2016 року по 31 липня 2018 року у сумі 49445,38 грн.

Так, позивач зауважив, що йому фактично було виплачено 6669,56 грн. - пенсія за червень та доплата, 3334,78 грн. - пенсія за липень та 3334,78 грн. - пенсія за серпень.

У листі від 20.08.2018 №656/А-01 відповідач зазначив, що виплата пенсії за минулий період буде здійснена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365».

Позивач не погоджується з такими діями відповідача, оскільки , на думку позивача, такі дії з боку Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київської області порушують його право на пенсійне забезпечення.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО №82 від 22.02.2018 позивачу було відновлено виплату пенсії.

Відповідач зауважив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365» суми доплат за минулий період обліковуються та виплачуються на умовах окремого порядку, передбаченого Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з цим, виплата позивачу пенсії буде здійснена з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Брянківським МВ УМВС України в Луганській області, 06.10.1999 р. (а.с.5).

Позивач є пенсіонером за віком та у зв'язку зі зміною місця проживання внаслідок проведення антитерористичної операції на сході України перебуває на обліку в Броварському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області.

Відповідно до довідки від 12.02.2018 №0000474172/6452 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до витягу з рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №82 від 22.02.2018 «Про призначення (відновлення) та відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат» відповідно до списку Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 01.02.2018 №144, від 15.02.2018 №147 призначено/поновлено пенсію з дати припинення внутрішньо переміщеній особі, зокрема, ОСОБА_1 (а.с.36-37).

Пунктом 1 рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №87 від 29.03.2018 «Про призначення (відновлення) та відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат» внесено зміни до рішення від 22.02.2018 р. №82.

У вказаному рішенні зазначено, що за отриманими 14.03.2018 даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 07.02.2017 скасовано дію довідки внутрішньо переміщеної особи. Поновлення пенсії ОСОБА_1 можливе з дати набуття права (а.с.38-39).

Розпорядженням Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 11.05.2018 №99 призначено ОСОБА_1 пенсію з 01.10.2016 (а.с.47).

Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області листом від 31.05.2018 №447/А-01 повідомило позивачу про те, що у червні 2018 року позивач отримає пенсійну виплату за період з лютого 2018 року по червень 2018 року в сумі 16673,90 грн. (а.с.7).

Листом від 12.07.2018 №1999/А-05 Головне управління Пенсійного фонду у Київській області повідомило позивачу про те, що у зв'язку із зміною місця проживання та для переведення виплати пенсії за новим місцем проживання 12.02.2018 Броварським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області був направлений запит на пенсійну справу позивача до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (а.с.11).

Листом від 20.08.2018 №656/А-01 Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило позивачу про те, що на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО №82 від 22.02.2018 пенсійна справа позивача взята на облік з 01.02.2018.

Виплата пенсії позивачу в управлінні розпочата з червня 2018 року та становить:

- червень 2018 року - 6669,56 грн. - пенсія та доплата згідно ст.46 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- липень 2018 року - 3334,78 грн. - пенсія за липень;

- серпень 2018 року - 3334,78 грн. - пенсія за серпень.

Також у вказаному листі відповідач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365» суми доплат за минулий період обліковуються та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с.8).

Листом від 03.09.2018 №689/А-01 відповідач повідомив позивачу про те, що за період з 01.10.2016 по 31.07.2018 ОСОБА_1 нарахована пенсія в наступному розмірі:

- жовтень 2016 року - 2175,16 грн.;

- листопад 2016 року - 2175,16 грн.;

- грудень 2016 року - 2175,16 грн.;

- січень 2017 року - 2175,16 грн.;

- лютий 2017 року - 2175,16 грн.;

- березень 2017 року - 2175,16 грн.;

- квітень 2017 року - 2175,16 грн.;

- травень 2017 року - 2175,16 грн.;

- червень 2017 року - 2175,16 грн.;

- липень 2017 року - 2175,16 грн.;

- серпень 2017 року - 2175,16 грн.;

- вересень 2017 року - 2175,16 грн.;

- жовтень 2017 року - 3334,78 грн.;

- листопад 2017 року - 3334,78 грн.;

- грудень 2017 року - 3334,78 грн.;

- січень 2018 року - 3334,78 грн.;

- лютий 2018 року - 3334,78 грн.;

- березень 2018 року - 3334,78 грн.;

- квітень 2018 року - 3334,78 грн.;

- травень 2018 року - 3334,78 грн.;

- червень 2018 року - 3334,78 грн.;

- липень 2018 року - 3334,78 грн. (а.с.9).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо невиплати пенсії за період з жовтня 2016 року по липень 2018, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Так, згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року №1706-VII (далі-Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Абзацом 1 ч.1 ст.4 Закону №1706-VII передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якою визначено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які, за висновком лікарсько-консультативної комісії, не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть проводитися публічним акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.

Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі-Порялок №365, в редакції від 13.09.2017).

Пунктом 4 Порядку №365 передбачено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Згідно з абз.1 п.10 Порядку №365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (крім осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати. Відповідно до п.11 Порядку №365 комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого подання. За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати (п.12 Порядку №365). Пунктом 14 Порядку №365 передбачено, що у разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Відповідно до п.15 Порядку №365 орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що 25.04.2018 Кабінетом міністрів України було прийнято постанову №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. N 365», яка набрала чинності 12.05.2018.

Так, відповідно до п.15 Порядку №365 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Отже, в силу вимог п.15 Порядку №365 встановлено, що соціальні виплати, у т.ч. пенсія, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, з аналізу вищенаведених норм можна прийти до висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд звертає увагу на те, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Крім того, Законом №1058-IV взагалі не передбачено такої підстави припинення або зупинення виплати пенсії, як з'ясування якихось обставин.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи з правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території.

У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідачем не надано до суду доказів наявності обставин, передбачених ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для припинення виплати позивачу пенсії та відповідного рішення територіального органу Пенсійного фонду України або рішення суду.

Звідси, суд вважає, що відповідачем припинено виплату пенсії позивачу в порушення вимог ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, суд зазначає, що застосування норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до спірних правовідносин є пріоритетним, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановленому 03.05.2018 рішенні у зразковій справі №805/402/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73869341).

У вказаному рішенні Верховний Суд зазначив, що висновки в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач: 1) є громадянином України; 2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи; 3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Отже, висновки, викладені Верховним Судом у рішенні у зразковій справі №805/402/18, підлягають обов'язковому врахуванню при вирішенні цієї справи.

Таким чином, твердження відповідача про те, що пенсія позивачу за попередні періоди буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України є необґрунтованими, оскільки відповідач керується підзаконним нормативно-правовим актом, а саме постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365», яким є актом нижчої юридичної сили. У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, що полягає у невиплаті пенсії ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2016 року по 31 липня 2018 року.

Як зазначено вище, розпорядженням Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 11.05.2018 №99 ОСОБА_1 призначено пенсію з 01.10.2016 (а.с.47).

Листом від 03.09.2018 №689/А-01 відповідач повідомив позивачу про те, що за період з 01.10.2016 по 31.07.2018 ОСОБА_1 нарахована пенсія в наступному розмірі: жовтень 2016 року - 2175,16 грн.; листопад 2016 року - 2175,16 грн.; грудень 2016 року - 2175,16 грн.; січень 2017 року - 2175,16 грн.; лютий 2017 року - 2175,16 грн.; березень 2017 року - 2175,16 грн.; квітень 2017 року - 2175,16 грн.; травень 2017 року - 2175,16 грн.; червень 2017 року - 2175,16 грн.; липень 2017 року - 2175,16 грн.; серпень 2017 року - 2175,16 грн.; вересень 2017 року - 2175,16 грн.; жовтень 2017 року - 3334,78 грн.; листопад 2017 року - 3334,78 грн.; грудень 2017 року - 3334,78 грн.; січень 2018 року - 3334,78 грн.; лютий 2018 року - 3334,78 грн.; березень 2018 року - 3334,78 грн.; квітень 2018 року - 3334,78 грн.; травень 2018 року - 3334,78 грн.; червень 2018 року - 3334,78 грн.; липень 2018 року - 3334,78 грн.

В той же час, відповідно до протоколу Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 15.05.2018 позивачу було нараховано та не виплачено пенсію за період з жовтня 2016 року по травень 2018 року на загальну суму 52780,16 грн. (а.с.49-50).

Листом від 20.08.2018 №656/А-01 Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило позивачу про те, виплата пенсії позивачу в управлінні розпочата з червня 2018 року та становить:

- червень 2018 року - 6669,56 грн. - пенсія та доплата згідно ст.46 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- липень 2018 року - 3334,78 грн. - пенсія за липень;

- серпень 2018 року - 3334,78 грн. - пенсія за серпень.

Як вбачається з виписки по картковому рахунку позивача за період з 01.01.2016 по 10.08.2018 позивачу було виплачено пенсію у такому розмірі:

- за червень 2018 року - 6669,56 грн.

- за липень 2018 року - 3334,78 грн. (а.с.10).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачу фактично було виплачено пенсію за червень 2018 року у сумі 6669,56 грн. (пенсія та доплата) та за липень 2018 року у сумі 3334,78 грн., а тому суд дійшов висновку щодо відсутності бездіяльності відповідача в частині невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01 червня по 31 липня 2018 року.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2018 року.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01 жовтня 2016 року по 31 липня 2018 року у розмірі 49445,38 грн., суд зазначає таке.

Під час розгляду справи судом було встановлено відсутність заборгованості відповідача перед ОСОБА_2 зі сплати пенсії за період з червня по липень 2018 року.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що сума заборгованості перед позивачем зі сплати пенсії за період з жовтня 2016 року по травень 2018 року становить 52780,16 грн., тобто є більшою, ніж сума, розрахована позивачем.

На момент ухвалення рішення по даній справі відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження виплати вказаної суми пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2018 року у розмірі 52780,16 грн.

Приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №41 від 02.10.2018 (а.с.2).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (тут і далі - в редакції станом на момент звернення позивача до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною другою цього Закону встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" №2246-VIII від 07.12.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня дорівнює 1762 гривні.

Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.

Отже, суд зазначає, що у даному випадку вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2018 року та вимога про застосування відповідних наслідків у разі задоволення такої вимоги у вигляді зобов'язання відповідача виплатити позивачу пенсію за віком є однією вимогою немайнового характеру.

Таким чином, при зверненні до суду з позовом у цій справі ставка судового збору складає 704,80 грн., який і підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини справи та той факт, що виконання рішення в даній справі вимагає від відповідача вчинення певних дій, а саме відновлення виплати пенсії позивачу, суд з метою захисту прав позивача та належного виконання судового рішення вважає за необхідне зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2018 року.

3. Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01 жовтня 2016 року по 31 травня 2018 року у розмірі 52780,16 грн.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду звернути до негайного виконання.

4.В частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2018 року - у задоволені позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2; зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код: 37892505, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м.Бровари, бульв.Незалежності, буд.11).

6. Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення - 18 січня 2019 року.

Суддя Кушнова А.О.