Вирок № 79491954, 30.01.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3123/18

Провадження № 1-кп/175/191/18

Вирок

Іменем України

30 січня 2019 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурорів Нероди Д.Д., Ігнатенка О.В.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

а також потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12018040440000854 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, офіційно непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився у м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_2, проживаючого по АДРЕСА_1 раніше судимого 30 березня 2017 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до штрафу у розмірі 850 грн. Ухвалою того ж суду від 20 жовтня 2017 року покарання замінено на 50 годин громадських робіт,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, який народився у м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_3, раніше судимого 15 грудня 2016 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до штрафу у розмірі 850 грн. Ухвалою того ж суду від 20 жовтня 2017 року покарання замінено на 50 годин громадських робіт,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

встановив:

03 липня 2018 року приблизно о 16.00 годині за попередньою змовою ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з метою таємного викрадення чужого майна на автомобілі «ВАЗ-2105» із невстановленим органом досудового розслідування реєстраційним номером прибули до території домоволодіння АДРЕСА_4

Реалізуючи спільний злочинний умисел, у вказаний час обвинувачені, достовірно знаючи про те, що власника будинку немає вдома, відчинили ворота та заїхали на територію вказаного домоволодіння, де упевнившись у тому, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає і вони носять таємний характер, за допомогою лому зламали замок на вхідних дверях, через які незаконно проникли всередину будинку, звідки діючи умисно, в групі осіб, з корисливих мотивів, шляхом демонтажу та механічного від'єднання за допомогою заздалегідь підготовлених пилок по металу, таємно викрали приналежне ОСОБА_4 майно, а саме: вісім чавунних батарей опалення загальною вартістю 2879,20 грн. і холодильник «Дніпро» вартістю 250 грн., які завантажили у салон автомобіля, на якому з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду у загальному розмірі 3129,20 грн.

У судовому засіданні обвинувачені свою провину у вчиненні інкримінованого злочину за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнали повністю та просили суворо не карати. Обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 цивільний позов потерпілого визнали частково, вказавши, що викрадені батареї опалення були непридатні для використання, оскільки розмерзлися; ОСОБА_4 у своїх позовних вимогах зазначає про стягнення суми за заміну всієї системи опалення будинку, яка прийшла у непридатний стан до крадіжки; викрадений холодильник був у непрацездатному стані; інше майно не викрадали. У зв'язку з цим визнають позов у розмірі 3130 грн., суму якого компенсували потерпілому.

Провина обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що 04.07.2018 року йому зателефонувала сусідка та повідомила, що з території домоволодіння АДРЕСА_4, яке належало його померлим батькам, ОСОБА_1 разом з іншими особами скоїв крадіжку. Окрім майна, викрадення якого інкримінується обвинуваченим, з домоволодіння також зникли два котла опалення та ще один холодильник, факт викрадення яких слідчий відмовився фіксувати. Умисними діями обвинувачених йому заподіяна матеріальна шкода в розмірі 63057,59 грн., яка складається з вартості майна в розмірі 47257,59 грн., вартості роботи по монтажу опалення в розмірі 7500 грн., вартості доставки матеріалів у розмірі 300 грн. і вартості реєстрації та підключення газу до будинку в розмірі 8000 грн. З урахуванням добровільно сплачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 3130 грн., просить стягнути з винних осіб на його користь іншу заявлену ним суму. Вважає, що виправлення обвинувачених можливе без позбавлення волі.

Показаннями свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні повідомила, що влітку 2018 року о 16.00 годині вона перебувала на подвір'ї за місцем свого проживання по АДРЕСА_5 та бачила, як з території домоволодіння, приналежного ОСОБА_4, виїхав автомобіль білого кольору «Жигулі», на якому у багажнику перевозили холодильник. У транспортному засобі вона помітила ОСОБА_1, його зятя та ще одного чоловіка. Про це вона повідомила сусідку ОСОБА_6, з якою пішли до будинку потерпілого та виявили пошкодження замка на вхідних дверях. У подальшому зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що з будинку також викрали газовий котел і батареї опалення.

Показаннями свідка ОСОБА_6, яка у суді повідомила, що на початку липня 2018 року приблизно о 17.00 годині їй подзвонила ОСОБА_5 та повідомила, що з приналежного ОСОБА_4 двору виїхав невідомий автомобіль білого кольору, з багажника якого виглядало щось біле. Оскільки у потерпілого немає автомобіля білого кольору, вона на наступний день взяла ключі від будинку ОСОБА_4, куди пішла з сусідами та виявила пошкодження замка на вхідних дверях. Зайшовши всередину будинку, вони помітили безлад, зникнення котла опалення, батарей опалення та двох холодильників, про що одразу сповістила дружину ОСОБА_4

Показаннями свідка ОСОБА_7, який у суді показав, що під час проведення досудового розслідування він приймав участь у даному кримінальному провадженні у якості слідчого. Речові докази, а саме батареї опалення та холодильник були виявлені за місцем проживання свідка ОСОБА_8 Потерпілий ОСОБА_4 написав розписку про відповідальне зберігання вказаного майна, однак у день його вилучення не мав можливості його перевезти. Подальша доля речових доказів йому невідома.

Показаннями свідка ОСОБА_8, який у суді пояснив, що на початку липня 2018 року до нього додому на автомобілі «Жигулі» приїхали ОСОБА_1 і ОСОБА_3 й запропонували придбати у них 8 батарей опалення та холодильник без двигуна. 4 батареї опалення були у непрацездатному стані та могли бути використані як металобрухт. Також разом з обвинуваченими у автомобілі знаходився ОСОБА_2 Вказане майно не вилучалося, але слідчим під розписку було передано потерпілому ОСОБА_4

Матеріалами кримінального провадження № 12018040440000854, а саме:

- рапортом старшого інспектора-чергового Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Солодовника О.В. від 04.07.2018 року, зареєстрованим у той же день у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 10515, із якого убачається, що цього дня зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_4 повідомив про крадіжку майна з будинку АДРЕСА_4 (т.1, 179 аркуш судового провадження (далі а.с.п.);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 04.07.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_4 повідомив, що у період часу з 04 червня по 04 липня 2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шляхом проникнення до будинку АДРЕСА_4 скоїли крадіжку приналежного йому майна (т.1,а.с.п.180);

- протоколом огляду від 04.07.2018 року та фото-таблицями до нього, із яких убачається, що з письмового дозволу потерпілого в цей день з 17.38 години до 18.18 години у присутності понятих ОСОБА_6 і ОСОБА_10 проведено огляд домоволодіння АДРЕСА_4. Оглядом установлено, що на вхідних дверях наявні сліди віджиму і відсутній замок, а у всіх кімнатах житлового будинку на трубах парового опалення маються сліди зрізів батарей опалення (т.1,а.с.п.181-185);

- протоколами огляду від 09.07.2018 року та фото-таблицями до них, із яких убачається, що з письмового дозволу ОСОБА_8 у цей день з 19.09 години до 20.10 години у присутності понятих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на території домоволодіння АДРЕСА_6 проведено огляд холодильника «Дніпро» у непрацездатному стані без двигуна та восьми батарей парового опалення білого кольору на 7 і 10 секцій (т.1,а.с.п.186-192);

- висновком експерта № 2112/18 від 21.07.2018 року, із якого убачається, що загальна ринкова вартість 40 кг чорного металу та 488 кг чавуну станом на 04.07.2018 року складає 3129,20 грн., за умови, що станом на вказану дату об'єкти мали якісні споживчі характеристики (т.1,а.с.п.196-199);

- протоколом пред'явлення осіб для впізнання від 27.07.2018 року, згідно якого свідок ОСОБА_8 у присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 упізнав серед інших осіб ОСОБА_2 як зятя ОСОБА_1, котрий разом із ОСОБА_1 і ОСОБА_3 03.07.2018 року продав йому холодильник «Дніпро» та вісім чавунних батарей опалення (т.1,а.с.п.233-237);

- протоколами проведення слідчих експериментів від 28.07.2018 року та відеозаписами цих слідчих дій, з яких убачається, що у присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 розповіли та показали про обставини вчиненої ними крадіжки з будинку потерпілого ОСОБА_4 (т.1,а.с.п.239-242,244-247,249-253);

- речовими доказами: холодильником «Дніпро» у непрацездатному стані та вісьмома чавунними батареями опалення (т.1,а.с.п.194).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинувачених. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні по справі «Коробов проти України» (п.65) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 31 липня 2018 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, і це кримінальне правопорушення вчинено саме ними, та їх умисні дії кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

Суд не посилається у вироку та не оцінює інші матеріали кримінального провадження, досліджені за клопотанням прокурора, оскільки даних щодо предмету доказування вони не містять.

Під час судового провадження потерпілий вказував про те, що обвинувачені також викрали два котли опалення та ще один холодильник у робочому стані. Такі ж показання дала й свідок ОСОБА_6

Суд не приймає до уваги ці показання виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч.4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні (ст.ст.91, 92 КПК України).

У рішенні по справі «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року ЄСПЛ відзначив, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі пункту 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний зі злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

За приписом ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення…

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч.3 ст.337 КПК України).

З урахуванням наведеного та обставин, що зазначені у обвинувальному акті, згідно з яким ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не обвинувачуються у викрадені майна, про яке вказали потерпілий та свідок ОСОБА_6, а також приймаючи до уваги, що під час судового розгляду прокурор не змінив обвинувачення та не висунув додаткове обвинувачення, суд, у відповідності з ч.3 ст.337 КПК України, не може вийти за межі обвинувального акту.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи та особу кожного з обвинувачених:

- ОСОБА_1 - двічі притягався до кримінальної відповідальності за умисні злочини проти власності, але в порядку, передбаченому ст.89 КК України, вважається не судимим, одружений, зі слів - фактично працює, за місцем проживання характеризується задовільно органом місцевого самоврядування та позитивно - сусідами, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває;

- ОСОБА_2 - один раз притягався до кримінальної відповідальності, має одну незняту та непогашену судимість, зі слів - фактично працює, має сім'ю та на утриманні малолітнього сина ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_8, за місцем проживання характеризується задовільно органом місцевого самоврядування та позитивно - сусідами, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває;

- ОСОБА_3 - один раз притягався до кримінальної відповідальності, має одну незняту та непогашену судимість, одружений та має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_9, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання усіх обвинувачених, суд визнає щиросердне каяття, повне визнання вини та активне сприяння у розкритті злочину. Крім того, відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - також наявність малолітніх і неповнолітніх дітей, відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - добровільне відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3, суд визнає рецидив злочинів у відповідності до ст.34 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу кожного з обвинувачених, їх ролі та ставлення до наслідків злочину, віднесеного ст.12 КК України до категорії тяжких, а також з урахуванням думки прокурора та потерпілого щодо виду і міри покарання, суд вважає можливим призначити ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із застосуванням ст.75 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів як ними, так і іншими особами.

Частиною 1 статті 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що відповідно до листа начальника Дніпровського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 04.01.2019 року під вих. № 21/20-5 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відбули призначене їм за вироками Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2016 року та 30 березня 2017 року покарання у виді громадських робіт, принцип призначення покарань, передбачений ст.71 КК України, не підлягає застосуванню.

Під час досудового розслідування усім обвинуваченим було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а 28 серпня 2018 року під час проведення підготовчого судового засідання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було змінено обраний запобіжний захід на тримання під вартою, строк дії якого востаннє продовжено до 07 лютого 2019 року. Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_3 ухвалою суду продовжено до 10 лютого 2019 року.

До початку судового розгляду потерпілий ОСОБА_4 надав цивільний позов про стягнення з обвинувачених на його користь матеріальної шкоди в загальному розмірі 63057,59 грн.

Дослідивши надані потерпілим докази на обґрунтування позову, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана злочином, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з висновку експерта № 2112/18 від 21.07.2018 року, вартість викраденого у потерпілого ОСОБА_4 майна, що інкримінується обвинуваченим, становить 3129,20 грн.

Будь-яких доказів, які б спростували цей висновок, ОСОБА_4 суду не надано. Крім того, під час судового провадження потерпілий не заявляв клопотань про призначення товарознавчої чи будівельно-технічної експертизи для визначення вартості майна, викраденого обвинуваченими, та для визначення вартості відновлювальних робіт у зв'язку з пошкодженням системи опалення будинку.

У судовому засіданні потерпілий підтвердив факт отримання грошових коштів у розмірі 3130 грн., що підтверджується долученим у суді оригіналом квитанції (т.2,а.с.п.1).

З огляду на викладене та вимоги ч.1 ст.13 ЦПК України, яка покладає обов'язок доказування на позивача, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягаючими задоволенню, оскільки сплачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 грошові кошти відповідають сумі матеріального збитку, яка вказана в обвинувальному акті та висновку експерта № 2112/18 від 21.07.2018 року.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинувачених підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи, які складають 300 грн., що підтверджується звітом про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № 2112/18 від 21.07.2018 року (т.1,а.с.п.195).

Відповідно до розписки щодо збереження майна від 09.07.2018 року, 8 батарей опалення та холодильник передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4

Разом з тим, судовим розглядом установлено, зокрема показаннями свідка ОСОБА_8, що вказане майне потерпілому фактично не передано на зберігання.

Враховуючи наведене, 8 батарей опалення та холодильник підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_4

Долю інших речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання за умови, що на протязі трьох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1, пункту 2 ч.2 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. До набрання вироком законної сили обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07 лютого 2019 року, - змінити на особисте зобов'язання і звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду негайно, поклавши на нього наступні обов'язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора і суд про працевлаштування чи зміну місця фактичної роботи.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання за умови, що на протязі трьох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1, пункту 2 ч.2 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили обраний обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07 лютого 2019 року, - змінити на особисте зобов'язання і звільнити ОСОБА_2 з-під варти в залі суду негайно, поклавши на нього наступні обов'язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора і суд про працевлаштування чи зміну місця фактичної роботи.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання за умови, що на протязі двох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1, пункту 2 ч.2 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту строком до 10 лютого 2019 року, - скасувати після спливу строку його дії.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - залишити без задоволення.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 (ІПН невідомий), ОСОБА_2 (ІПН невідомий) і ОСОБА_3 (ІПН невідомий) з кожного по 100 грн. (сто гривень) на користь держави (одержувач платежу - УДКСУ у Дніпровському районі Дніпропетровської області, розрахунковий рахунок - 35210043080875, 35225243080875 в ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, ОКПО - 37976087, призначення платежу: за проведення судово-товарознавчої експертизи № 2112/18 від 21 липня 2018 року).

Вісім батарей опалення та холодильник «Дніпро» у непрацездатному стані, які фактично зберігаються за місцем проживання свідка ОСОБА_8 (АДРЕСА_6), - після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_4.

Флеш-носії з відеозаписами слідчих експериментів за участю обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 28 липня 2018 року, - зберігати у опечатаних конвертах при матеріалах судової справи.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко