Рішення № 79490145, 17.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2019Справа №910/13755/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма П'ятихатська»доПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осібпровизнання протиправними дії

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників процесу:

від позивачаІвашін Є.В.від відповідачаЛозінська О.Л.від третьої особине з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма П'ятихатська» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та просить суд визнати протиправними дії відповідача, що полягають у реалізації активів та майна Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик».

Позовні вимоги мотивовано тим, що постанова Національного банку України про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних, яка слугувала підставою для ліквідації банку, була в судовому порядку визнана протиправною та скасована, а тому на сьогоднішній день у відповідача в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні повноваження, визначені ст.ст. 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/13755/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 22.11.2018.

20.11.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує. Як зазначає відповідач, позивачем не надається жодного доказу порушення його прав чи інтересів у зв'язку із продажем Фондом активів та майна ПАТ «КБ «Хрещатик», а посилання позивача на те, що у Фонду немає повноважень щодо такої реалізації, є особистим переконанням позивача, оскільки жодним судовим рішенням не скасовано рішення про початок ліквідації банку та, відповідно, не скасовані повноваження Фонду, передбачені розділом 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та відкладено підготовче засідання у справі на 11.12.2018.

26.11.2018 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 11.12.2018 відповідачем подано заперечення.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 11.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.01.2019.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позов підтримав.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив.

Третя особа представників у судове засідання не направила, пояснень по справі не надала, своїм правом не скористалася.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.07.2015 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма П'ятихатська» (клієнт) було укладено договір НОМЕР_1 банківського рахунку юридичної особи (надалі - Договір), за умовами якого Банк відкриває клієнту поточний(і) рахунок(ки) відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженого Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, надає комісійні послуги згідно з нормативно-правовими актами НБУ, чинним законодавством України, внутрішніми правилами та процедурами банку.

09.12.2015 між сторонами укладено додаткову угоду від №02 до Договору, яка стосувалася нарахування відсотків на залишки на поточному рахунку.

Постановою Правління Національного банку України від 04.04.2016 №231/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії проблемних» Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів.

05.04.2016 Національним банком України прийнято постанову №234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», згідно з якою Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» віднесено до категорії неплатоспроможних, а постанову від 04.04.2016 №231/БТ визнано такою, що втратила чинність.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 №234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 1 місяць з 05.04.2016 по 04.05.2016 (включно).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.04.2016 №560 здійснення тимчасової адміністрації у Банку продовжено з 05.05.2016 до 04.06.2016 включно.

Постановою Правління Національного банку України від 02.06.2016 №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «Хрещатик» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «КБ «Хрещатик».

03.06.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» з 06.06.2016 по 05.06.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «Хрещатик» ОСОБА_3.

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» №90/06-11/262 від 07.06.2016 станом на 06.04.2016 ТОВ «Агрофірма П'ятихатська» на балансі Банку відкрито рахунки: НОМЕР_1 (залишок коштів становив 30808300,60 грн) та НОМЕР_2 (залишок коштів становив 10000,00 грн).

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що 22.06.2016 позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» з кредиторською вимогою та просив визнати ТОВ «Агрофірму «П'ятихатську» кредитором ПАТ «КБ «Хрещатик» за заборгованістю, що виникла на підставі договору банківського рахунку юридичної особи НОМЕР_1 від 06.07.2015 - сума 30808300,60 грн та генеральної угоди про розміщення коштів суб'єктів господарювання на депозит банку НОМЕР_2/ДЮГ-ГУ/2015 від 26.10.2015 - сума 10000,00 грн.

Листом від 27.09.2016 №2-3/3/9391 повідомлено позивача, що заява про визнання кредитором від 22.06.2016 отримана ПАТ «КБ «Хрещатик» та акцептована у сумі 30818332,16 грн, задоволення вимог здійснюватиметься за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку в сьому чергу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017 в адміністративній справі №826/6665/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017, позов Благодійної організації «Благодійний фонд «Богдана Гаврилишина», Благодійного фонду «Енергетичний центр ім. І.Люндіна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1» задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Національного банку України від 05.04.2016 №234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017 касаційну скаргу Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» ОСОБА_3 залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 - без змін.

Позивачем направлено вимогу від 11.08.2017 на адресу ПАТ «КБ «Хрещатик» про перерахування належних позивачу грошових коштів, а також відсотків, нарахованих на них, на його поточний рахунок в іншій установі банку.

Листом від 18.08.2017 № 2-2/3860 позивача повідомлено, що ПАТ «КБ «Хрещатик» не має законних підстав задовольнити клопотання ТОВ «Агрофірма «П'ятихатська» щодо перерахування коштів та повідомлено, що триває задоволення вимог кредиторів третьої черги згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.09.2016 №1819.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення про ліквідацію банку є похідним від постанови про визнання його неплатоспроможним, яка скасована в судовому порядку, відтак у Фонду не було правових підстав надавати пропозиції Національному банку України про відкликання банківської ліцензії в ПАТ «КБ «Хрещатик» та його ліквідацію. Як наслідок, на переконання позивача, у відповідача станом на час розгляду справи відсутні не лише повноваження, а й права проводити реалізацію майна та активів ПАТ «КБ «Хрещатик».

Частиною 1 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних; 5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами; 6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

За змістом ст. ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду. Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд погоджується з доводами позивача, що скасування первинного рішення, яке запроваджувало процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку, повинно було вплинути на таку процедуру.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі ст. 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його «ефективність» з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2015).

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України у справі №914/1128/16, постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №923/970/16, від 07.03.2018 у справі №910/6004/17, від 13.03.2018 у справі №910/8190/17.

В рамках даної справи позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними дій відповідача, що полягають у реалізації активів та майна Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик». Як зазначає позивач, протиправні дії відповідача в особі Фонду безпосередньо стосуються і зачіпають індивідуально виражені права і інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма П'ятихатська», які стосуються його права власності на грошові кошти, непорушність якого гарантована ст. 41 Конституції України.

Обґрунтовуючи порушення своїх прав внаслідок вчинення відповідачем відповідних дій, позивач вказує, що він є вкладником ПАТ «КБ «Хрещатик» внаслідок укладення з останнім 06.07.2015 Договору НОМЕР_1 банківського рахунку юридичної особи. Листом від 18.08/.2017 №2-2/3860 Банком була залишена вимога позивача про перерахування належних йому грошових коштів, а також відсотків, нарахованих на них, на поточний рахунок позивача в іншій установі банку. Водночас, за твердженням позивача, з моменту набрання законної сили судовими рішеннями у справі №826/6665/16 у ПАТ «КБ «Хрещатик» в силу договору банківського рахунку юридичної особи від 06.07.2015 та глави 72 «Банківський рахунок» Цивільного кодексу України виник обов'язок повернути ТОВ «Агрофірма П'ятихатська» грошові кошти, що знаходяться на його поточному рахунку, а також відсотки на залишки по цьому поточному рахунку.

Тобто, доводи позивача, наведені ним в обґрунтування заявлених вимог, зводяться до того, що в порушення зобов'язання - банківського рахунку - відповідач в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який без достатніх правових підстав продовжує здійснювати повноваження власника (власників) і органів управління ПАТ «КБ «Хрещатик», незаконно утримує грошові кошти позивача, чим порушує його право вільно, самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому грошовими коштами.

Враховуючи характер спірних правовідносин, зміст суб'єктивного права, за захистом якого звернувся позивач (право вільно, самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому грошовими коштами), суд дійшов висновку, що в будь-якому випадку обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання протиправними дій відповідача, що полягають у реалізації активів та майна Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», не є ефективним способом захисту та не призвів би до фактичного відновлення прав позивача.

За таких обставин, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним засобом захисту та не відповідає змісту порушеного права, за захистом якого звернувся позивач, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову в позові з наведених вище підстав, впливу не мають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 29.01.2019.

Суддя Ю.М. Смирнова