Ухвала суду № 79490139, 30.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.01.2019Справа № 910/6968/16Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1

до: Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про: стягнення заборгованості по невиплаченій зарплаті у розмірі 47 841,36 та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені

в межах справи № 910/6968/16

За заявою Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6)

до Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1)

про банкрутство

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У квітні 2016 року до Господарського суду м. Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" у зв'язку з неможливістю останнього в порядку встновленому чинним законодавством погасити існуючу заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 № 910/6968/16 заяву Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 16.05.2016, визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого Талана Л.Г. зобов'язано подати заяву про участь у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ідентифікаційний код 38519326). Визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Укрветсанзавод" в розмірі 4 478 872,95грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ідентифікаційний код 38519326). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ідентифікаційний код 38519326) за номером 32720 від 19.06.2016р. Призначено розпорядником майна Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ідентифікаційний код 38519326) арбітражного керуючого Талана Леоніда Григоровича (свідоцтво №26 від 08.02.2013). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 08.08.2016 р.

До Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 стягнення заборгованості по невиплаченій зарплаті у розмірі 47 841,36 грн. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 було відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укрветсанзавод» про стягнення заборгованості по невиплаченій зарплаті у розмірі 47 841,36 грн. та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені в межах справи № 910/6968/16, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

01.10.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав позовні вимоги частково, а саме заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі 47 841,36 грн., проти стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку вказав, що невиплата заробітної плати виникла з вини працівника, так як остання не надала банківських реквізитів для перерахування суми. Крім того, відповідач зазначив, що ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 17.09.2018, а тому строк встановлений ухвалою для подання відзиву пропущений з поважних причин.

Розглянувши вказаний відзив, суд відмовляє в його прийнятті, оскільки відповідачем пропущений строк на його подачу, а клопотання про поноовлення строку для подачі відзиву відповідачем не надано, посилання відповідача, що ухвала про відкриття провадження отримана ним 17.09.2018, спростовується зворотнім повідомленням про вручення вказаної ували №0103047289568 від 22.08.2018, відповідно до якого ДП «Укрветсанзавод» отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 29.08.2018, а тому відзив повинен був бути поданий до 14.09.2018.

11.10.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив позивача, за замістом яких заперечив проти доводів відповідача щодо вини самого позивача у простроченні виплати заробітної плати, також повідомив про збільшення розміру середньоденного заробітку з 145,45 грн. до 169,23 грн. та доповнив прохальну частину вимогою про стягнення вихідної допомоги в розмірі 3 723,00 грн.

Зміна прохальної частини в частині збільшення розміру середньоденного заробітку та доповнення новою вимогою, розцінюється судом як заява про збільшення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 2 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розглянувши заяву про збільшення позовних вимог, суд відмовляє в її прийнятті з огляду на те, що така заява подана (09.10.2018 відбиток поштового штемпеля на конверті) з пропущенням строку на її подачу (до 17.09.2018).

24.10.2018 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву.

20.11.2018 від головного спеціаліста Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців надійшов лист разом із запереченнями на відповідь відповідача, отриманий останнім помилково.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін по справі до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 13.08.2013 прийнята на посаду інспектора з кадрів до Хорольської філії державного підприємства "Укрветсанзавод", що підтверджується копією трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи 15.12.2017 позивача звільнено з займаної посади в зв'язку із скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, з виплатою компенсації за 78 днів невикористаної відпустки у період з 13.08.2014 по 15.12.2017 та вихідної допомоги у розмірі 3 200,06 грн., що підтверджується Наказом про припинення трудового договору (контракту) №ХОР00000005-0000000038 від 15.12.2017.

Після звільнення ОСОБА_1 роботодавець не виплатив їй існуючу заборгованість по заробітній платі, що станом на грудень 2017 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі перед позивачем становить 47 841,36 грн., зазначене підтверджується відповідачем у запереченнях на позовну заяву, поданого до Господарського суду міста Києва 24.10.2018, а тому відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне отримання винагороди за працею захищається законом.

Статтею 1, 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконувану ним роботу.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні та строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує шістнадцять календарних днів.

Дане положення також закріплене ч 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» згідно з яким, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

В порушення вимог ст. 115 КЗпП України відповідач не виплатив позивачу нараховану заробітну плату стоном на серпень 2018 на загальну суму 47 841,36 грн.

Вимоги позивача про стягнення належної йому заробітної плати в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежені будь-яким строком.

За таких обставин, сума заборгованості відповідача перед позивачем по невиплаченій заробітній платі становить 47 841,36 грн.

У відповідності із ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,що належить йому від підприємства,установи,організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із частиною 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року, з наступними змінами, «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Посилання відповідача, на те що рахунки ДП «Укрветсанзавод» арештовані на підставі постанови органів державної виконавчої служби, як на підставу неспроможності сплатити заборгованість по заробітній платі, судом відхиляється, оскільки статтями 8, 9 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 р. №95, ратифікованої Україною 04.08.1961р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Посилання відповідача на відсутність реквізитів для виплати заробітної плати ОСОБА_1 судом не приймаються до уваги, оскільки відповідачем здійснена оплата заробітної плати за серпень 2017 року у сумі 2 576,00 за платіжним дорученням №8926 від 07.09.2017, в якому зазначив платіжні реквізити позивача, доказів зміни платіжних реквізитів позивача суду не надано.

Доказів того, що позивач був відстуній в останній робочий день суду не надано, в такому випадку, чинним законодавством не передбачено обов'язку направлення працівником на адресу підприємства заяви (вимоги) із зазначенням платіжних реквізитів для перерахування сум належних звільненому працівнику, а навпаки є обов'язок підприємства на виплату таких сум, тому вважати, що вказане може спростувати вину ДП «Укрветсанзавод» у суду відсутні підстави.

Враховуючи те, що в день звільнення з роботи і по день винесення рішення (30.01.2019), як зазначає позивач в позовній заяві, заборгованість по заробітній платі позивачу не була виплачена в повному обсязі, суд вважає, що у позивача виникло право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, з 16.12.2017 по 30.01.2019, що становить 40 580,55 грн.

Доказі того, що на день винесення рішення відповідач виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі в матеріалах справи не міститься.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 зі змінами, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки, суд приходить до наступного висновку.

Середньоденна заробітна плата = 145,45 грн., що підтверджується відповідачем у своїх поясненях.

Середній заробіток = середня заробітна плата * на кількість робочих днів (279 днів) = 40 580,55 грн.

Згідно п. 3 Порядку, всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України узгоджуються з вимогами Податкового кодексу України.

Тому, враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача 145,45 грн. вирахувана без виключення сум податків та інших обов'язкових платежів, то з утриманням з 40 580,55 грн. (середній заробіток), передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 32 662,32 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково та стягнення з боржника заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі у розмірі 47 841,36 грн., та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку у розмірі 32 665,32 грн. за період затримки розрахунку за період з 16.12.2017 по 30.01.2019.

На підставі викладеного, керуючись КЗпП України, ст.10, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 129, 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1; ідентифікаційний код 38519326) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній у розмірі 47 841 (сорок сім тисяч вісімсот сорок одна) грн. 36 коп. та середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку у розмірі 32 665 (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн. 32 коп. за період затримки розрахунку за період з 16.12.2017 по 30.01.2019. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Суддя А.В. Яковенко