Рішення № 79489968, 30.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2019

Справа № 910/15390/18

За позовом Дочірнього підприємства “КиївГазЕнерджи” (м. Київ)

До Державного підприємства Державне видавництво “Преса України” Державного управління справами (м. Київ)

Про стягнення 208.480,59 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство “КиївГазЕнерджи” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Державне видавництво “Преса України” Державного управління справами про стягнення 208.480,59 грн., з яких: 189.999,90 грн. основного боргу, 6.933,69 грн. пені, 963,01 грн. 5% річних, 10.583,99 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору № 07/КГЕ від 24.05.18. про погашення заборгованості за договором постачання природного газу № 14350/Е від 03.01.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.18. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/15390/18, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив учасникам судового процесу строки на подання відзиву, заперечень на відзив, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв.

02.01.19. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав того, що позивачем жодним чином документально не підтверджено наявності заборгованості. Крім вказаного, відповідач наголошує, що позивачем невірно розраховано пеню та інфляційні втрати.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.17. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Споживач) було укладено Договір № 14350/Е постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими), відповідно до якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу у 2017 році природний газ в об’ємах і порядку, передбачених договором, а останній прийняти та своєчасно оплатити позивачу вартість газу в розмірах, строки та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору № 14350/Е від 03.01.17. річний плановий обсяг постачання газу становить 300,0 тис.куб.м.

Строк дії Договору № 14350/Е від 03.01.17. сторонами погоджено п. 10.1 з дати його підписання і діє в частині постачання газу з 01.01.17. по 31.12.17., а в частині проведення розрахунків – до повного їх завершення.

Розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюється останнім за ціною 9.457,36 грн. з ПДВ за одну тисячу куб.м. Оплата вартості планового об’єму поставки газу здійснюється Споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати планового об’єму постачання газу (п. 4.1, 4.6.1 Договору № 14350/Е від 03.01.17.).

Оскільки на виконання умов Договору № 14350/Е від 03.01.17. позивач поставив, а відповідач прийняв послуги з поставлений природний газ, однак, Споживач оплатив його не в повному обсязі, 24.05.18. між позивачем (Кредитор) та відповідачем (Боржник) було укладено Договір № 07/КГЕ про погашення заборгованості (далі – Договір), у відповідності до п. 1.1 якого Боржник порушив виконання грошового зобов’язання зі здійснення оплати послуг Кредитора по договору постачання природного газу № 14350/Е від 03.01.17. у зв’язку з чим станом на 20.05.18. утворилася заборгованість у розмірі 319.999,90 грн. (Сума боргу).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 5.1 з моменту його підписання і діє до 30.09.18., а в частині розрахунків – до повного виконання Боржником своїх зобов’язань за Договором перед Кредитором.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

Позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості за Договором в сумі 189.999,90 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Боржник зобов’язався виплатити суму боргу (319.999,90 грн.) Кредитору в наступному порядку:

- 30.000,00 грн. до 31.05.18.;

- 72.500,00 грн. до 30.06.18.;

- 72.500,00 грн. до 31.07.18.;

- 72.500,00 грн. до 31.08.18.;

- 72.499,90 грн. до 30.09.18.

Заборгованість має бути погашена Боржником до 30.09.18. в повному обсязі. У випадку непогашення або неповного погашення Боржником заборгованості по даному Договору, Кредитор має право розірвати Договір в односторонньому порядку та вимагати від Боржника погашення всієї суми боргу, або здійснити у встановленому порядку примусове стягнення боргу (п. 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору Боржник здійснює перерахування на поточний рахунок Кредитора, реквізити якого наведені в розділі 6 Договору, суми грошових коштів, які становлять відповідні платежі, передбачені графіком платежів, викладеним в п. 2.1 Договору. Остаточний термін розрахунку 30.09.18.

У відповідності до наданої АТ «Альфа-Банк» довідки, відповідачем на виконання умов Договору було сплачено позивачу 30.000,00 грн. 22.05.18. та 100.000,00 грн. 13.09.18.

Доказів сплати решти грошових коштів в сумі 189.999,90 грн. сторонами до матеріалів справи не подано.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем умов Договору не виконано, не сплачено позивачу 189.999,90 грн. заборгованості, строк оплати яких є таким, що настав, судом встановлено, що, на противагу твердженням відповідача, позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 189.999,90 грн.

За вказаних підстав грошові кошти в розмірі 189.999,90 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 963,01 грн. 5% річних, 10.583,99 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що у разі прострочення Боржником виконання грошових зобов’язань, відповідно до п. 2.2 Договору, Боржник сплачує на користь Кредитора крім суми заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції та 5% річних за весь період прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої НБУ на період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3.230,00 грн. інфляційних втрат та 963,01 грн. 5% річних. Інфляційні втрати в сумі 7.353,99 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6.933,69 грн. пені, суд відзначає викладене далі.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що у разі прострочення Боржником виконання грошових зобов’язань, відповідно до п. 2.2 Договору, Боржник сплачує на користь Кредитора крім суми заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції та 5% річних за весь період прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої НБУ на період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За перерахунок суду сума пені, нарахована за період з 01.10.18. по 06.11.18. на суму 189.999,90 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 6.933,69 грн., а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Державне видавництво “Преса України” Державного управління справами (04073, м. Київ, проспект Перемоги, 50; ідентифікаційний код 05905668) на користь Дочірнього підприємства “КиївГазЕнерджи” (01103, м. Київ, вул. М.Бойчука, 4-б; ідентифікаційний код 39835779) 189.999 (сто вісімдесят дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 90 коп. основного боргу, 6.933 (шість тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 69 коп. пені, 3.230 (три тисячі двісті тридцять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 963 (дев'ятсот шістдесят три) грн. 01 коп. 5% річних, 3.016 (три тисячі шістнадцять) грн. 90 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко