Рішення № 79489813, 17.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2019Справа № 910/12622/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В. розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранслайн"

до акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"

про розірвання договору,

представники сторін:

від позивача Подколзін О.С., директор за наказом № 3-К від 01.04.15,

від відповідача Пахомова О.А., довіреність № 1-319 від 29.12.18,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготранслайн" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" про розірвання договору про закупівлю послуг № 17100000340 від 06.11.2017, укладеного між сторонами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок збільшення у 2018 році рівня кошторисної заробітної плати, вартості будівельних матеріалів, вартості паливно-мастильних матеріалів та вартості оренди машин, зміни індексу споживчих цін, позивач звернувся до замовника з проханням розглянути питання збільшення договірної ціни та укласти додаткову угоду, а в іншому випадку - розірвати договір у встановленому порядку. Натомість замовник, розглянувши листа позивача, надав свої пропозиції щодо зміни договірної ціни, які не є прийнятними для виконавця.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12622/18, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.11.2018.

25.10.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: порушення позивачем умов договору закупівлі протягом періоду, що складає більше п'яти місяців, свідчить про відсутність реального наміру надавати послуги згідно з умовами спірного договору; відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення його пропозицій про збільшення ціни договору закупівлі та запропонував здійснити збільшення договірної ціни на 196 787,83 грн., у зв'язку зі зміною показника кошторисного прибутку для ремонтних робіт, що є регульованим нормативом згідно з п. 3.5 договору; вказані позивачем підстави для розірвання договору закупівлі (збільшення рівня кошторисної заробітної плати у 2018 році, збільшення вартості будівельних, паливно-мастильних матеріалів та вартість оренди машин у 2018 році; зміни індексів споживчих цін у 2018 році) є необґрунтованими, оскільки вказані додаткові витрати повинні бути враховані позивачем під час складання ціни тендерної пропозиції.

05.11.2018 позивачем подано заяву з процесуальних питань.

06.11.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 29.11.2018.

28.11.2018 позивачем подано відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що про наявність у спірних господарських відносинах необхідних умов для зміни істотних умов свідчить наступне: 1) збільшення рівня кошторисної заробітної плати, яка є істотною умовою при визначенні вартості будівництва; 2) подальше виконання спірного договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні контракту; 3) відповідно до змін ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013, що затверджені наказом ДП "УкрНДЦНЦ" № 102 від 16.04.2018, з 01.06.2018 показник для визначення розміру кошторисного прибутку становить 6,8 грн./люд.год, що суттєво перевищує показник, який був використаний при укладенні договору; 4) змінився встановлений законодавством індекс споживчих цін; 5) сторони не досягли згоди щодо зміни договору, а отже не змогли усунути зміни обставин після їх виникнення.

У підготовчому засіданні 29.11.2018 судом оголошено перерву до 13.12.2018.

10.12.2018 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначив, що позивач, укладаючи спірний договір закупівлі, прийняв та погодився на всі його істотні умови, в тому числі щодо ціни договору, її виду та порядку внесення до неї змін, які були погоджені сторонами.

У підготовчому засіданні 13.12.2018 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.01.2019.

У судовому засіданні 17.01.2019 позивач заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

13.10.2017 між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (далі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготранслайн" (далі - виконавець) укладено договір № 1710000340 на надання послуг (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик власними силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору фарбування та скління (відновлення антикорозійного покриття технологічних трубопроводів та споруд на КС УМГ "Черкаситрансгаз", а замовник зобов'язується на умовах договору прийняти виконані послуги та оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору складає 7 449 999,00 грн., з урахуванням ПДВ - 1 241 666,50 грн. і визначається згідно з договірною ціною (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.

Визначення вартості послуг проводиться у відповідності до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору вартість наданих послуг визначається згідно договірної ціни, яка є твердою, та локального кошторису (додатки 1-5 до договору).

Положенням п. 3.5 договору встановлено, що у разі зміни регульованих нормативів, які застосовуються при визначення вартості послуг згідно п. 3.2 даного договору, структура та вартість відповідних позицій додатків № 1-5 до даного договору можуть змінюватися пропорційно таким змінам. При цьому, такі зміни не повинні призводити до зміни обсягів надання послуг. Зміни згідно даного пункту повинні відбуватися відповідно до п. 12.3 даного договору, вимог ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" та чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.1 договору, послуги надаються у строк з дати укладення даного договору і до 30.12.2018 та згідно з Графіком надання послуг (додаток № 7), що є невід'ємною частиною договору.

Внесення змін до договору можливе лише за згодою сторін та відповідно до вимог чинного законодавства або умов договору. Внесення змін до договору оформлюється додатковою угодою (п. 12.3 договору).

Згідно з п. 12.1 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, які визначені у ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII від 25.12.2015.

Внаслідок збільшення у 2018 році рівня кошторисної заробітної плати, вартості будівельних матеріалів, вартості паливно-мастильних матеріалів та вартості оренди машин, а також зміни індексу споживчих цін, позивач, керуючись ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі" звернувся до відповідача з листом №12/06-02 від 12.06.2018 з проханням розглянути питання збільшення договірної ціни та укласти додаткову угоду до договору, а у випадку не прийняття даної вимоги - розірвати спірний договір.

У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення його пропозицій про збільшення ціни договору закупівлі та запропонував здійснити збільшення договірної ціни на 196 787,83 грн. у зв'язку зі зміною показника кошторисного прибутку для ремонтних робіт.

Позивач зазначає, що надані пропозиції відповідача щодо зміни договірної ціни, не є економічно вигідними для виконавця з урахуванням змін рівня кошторисної заробітної плати, вартості будівельних матеріалів, вартості паливно-мастильних матеріалів та вартості оренди машин, а також зміни індексу споживчих цін. А тому, на його думку, у господарських відносинах між замовником та підрядником істотно змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, в результаті чого підрядник втрачає інтерес до виконання договору в подальшому.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, на підставі ч. 4 ст. 321, ч. 1 ст. 323 ГК України та статті 651, 652 ЦК України, просить суд розірвати договір про закупівлю послуг № 17100000340 від 06.11.2017, укладений між сторонами.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на приписи ст.ст. 875, 850 ЦК України, ч. 4 ст. 321, ч. 1 ст. 323 ГК України, що регулюють відносини за договором будівельного підряду.

У той же час, відповідно до предмету спірного договору виконавець зобов'язується на свій ризик власними силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору фарбування та скління (відновлення антикорозійного покриття технологічних трубопроводів та споруд на КС УМГ "Черкаситрансгаз").

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що спірний договір за своєю правовою природою є договором підряду та не є договором будівельного підряду, оскільки виконавець за вказаним договором не зобов'язується збудувати та передати збудований об'єкт.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачем безпідставно застосовано до правовідносин сторін, що виникли на підставі договору закупівлі, положення законодавства щодо будівельного підряду (зокрема, і положення статей 321, 323 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦК України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Приписами ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з тим, що внаслідок збільшення у 2018 році рівня кошторисної заробітної плати, вартості будівельних матеріалів, вартості паливно-мастильних матеріалів та вартості оренди машин, а також зміни індексу споживчих цін, істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні договору, в результаті чого підрядник втрачає інтерес до виконання договору в подальшому, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо збільшення ціни договору на 19%.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною четвертою статті 188 ГК України передбачено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Судом встановлено, що спірний договір укладений сторонами за результати проведеної процедури закупівлі за державні кошти згідно з Законом України "Про публічні закупівлі", оголошення UA-2017-07-21-000546-с

Тобто, позивач скористався власною свободою договору (стаття 627 ЦК України) та взяв участь у процедурі закупівлі за державні кошти згідно з оголошенням UA-2017-07-21-000546-с, подав заявку учасника та визнаний його переможцем саме на умовах тендерної документації, враховуючи зазначену ним економічно вигідну пропозицію.

Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави.

Відповідно до абз. 2 частини 1 статті 30 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі якщо, зокрема, переможець відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю.

Так, позивач на власний розсуд підписав договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та не відмовився від визначених замовником у тендерній документації умов договору.

Підписавши спірний договір про закупівлю послуг № 17100000340 від 06.11.2017, позивач, як виконавець, прийняв усі його істотні умови та погодився на них, в т.ч. щодо ціни договору, її виду та порядку внесення до неї змін, які були погоджені сторонами.

Згідно з пунктом 3.2 договору, сторони погодили, що визначення вартості послуг проводиться згідно з вимогами ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва".

Пунктами 6.2, 6.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" (далі - ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) визначено особливості складання/узгодження договірних цін та передбачено порядок визначення вартості будівництва при складанні ціни пропозиції учасника конкурсних торгів.

Згідно з п. 6.2.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 ціна пропозиції підрядника формується на підставі вартості підрядних робіт, до складу якої включаються прямі, загальновиробничі та інші витрати на будівництво об'єкту, прибуток, кошти на покриття ризиків, у випадках, передбачених у 6.2.10, кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, кошти на сплату податків, зборів, обов'язкових платежів.

Відповідно до п. 6.3.2.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, твердий кошторис (тверда договірна ціна) встановлюється незмінним на весь обсяг будівництва.

Під час подання пропозиції учасника у процедурі закупівель у ціновій пропозиції позивач мав право врахувати та передбачити кошти на покриття ризиків, пов'язаних з виконанням робіт, що пропонуються, розмір яких залежить від сукупності цілого ряду факторів, зокрема тривалості будівництва та виду договірної ціни, що пропонується за умовами конкурсних торгів. Зазначені кошти враховуються в розмірі, визначеному на підставі обгрунтовувальних розрахунків підрядника, виходячи з перелічених факторів. При цьому, зокрема за твердої договірної ціни - як правило, в розмірі не більш ніж 1,5 % (п. 6.2.10 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013).

Зокрема, 1,5% твердої договірної ціни договору закупівлі (яка склалася з цінової пропозиції під час аукціону, як економічно вигідна, з якою позивач переміг) становить 111 749,33 грн., при цьому позивач у ціновій пропозиції на власний розсуд відмовився від можливості врахування коштів на покриття власних ризиків.

Згідно з п. 6.2.12 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, до складу ціни пропозиції учасника конкурсних торгів (договірної ціни незалежно від її виду) включаються кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, призначені на відшкодування збільшення вартості трудових та матеріально-технічних ресурсів, спричинене інфляцією, яка може відбутися протягом будівництва. Кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, розраховуються виходячи з строків будівництва, виду будівництва, структури робіт, вартості трудових та матеріально-технічних ресурсів, врахованих у ціні пропозиції учасника конкурсних торгів (договірній ціні), та на підставі прогнозних рівнів інфляції на наступні періоди, що схвалюються Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що посилання позивача на збільшення у 2018 році рівня кошторисної заробітної плати, вартості будівельних матеріалів, вартості паливно-мастильних матеріалів та вартості оренди машин, а також зміни індексу споживчих цін, як на підставу для внесення змін до договору або його розірвання, є необґрунтованими, оскільки вказані додаткові витрати повинні були бути враховані позивачем під час складення ціни тендерної пропозиції, а зростання цін на ринку не свідчить про істотну зміну обставин у розумінні ст. 652 ЦК України.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 ГК України).

Відтак, позивач (підрядник за договором) при укладенні договору мав передбачити можливі ризики, пов'язані зі зміною вартості робіт протягом погодженого строку їх виконання.

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що втрачає інтерес до виконання договору, оскільки подальше виконання договору позбавило б позивача того, що він розраховував при укладенні договору.

Суд вважає вказані твердження безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, умови (зміст) договору визначаються на розсуд сторін і погоджуються ними, якщо інше прямо не передбачено законодавством.

Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику випливає із ризикованого характеру підприємницької діяльності і передбачає покладання негативних наслідків здійснення підприємницької діяльності безпосередньо на підприємство (підприємця).

Тобто, суб'єкт підприємницької діяльності вправі обирати спосіб здійснення ним підприємницької діяльності, здійснюючи її на свій ризик, і самостійно відповідати за результати своїх дій, він вільний у виборі напрямків і методів роботи, незалежний у прийнятті рішень, діє своєю волею та за своїми інтересами, вільний у встановленні прав і обов'язків по договорам, що укладаються, у визначенні будь-яких умов договорів, що укладаються.

Частиною 1 ст. 55 ГК України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Такі обставини як наявність або відсутність економічного ефекту від укладених в ході підприємницької діяльності договорів та зростання договірних зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності, як виникнення у виконавця додаткових витрат - є комерційним ризиком і суб'єкт підприємницької діяльності повинен самостійно нести відповідальність за власні комерційні ризики. Отже, ризики при підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість підприємства стосується виключно діяльності самого підприємства, в зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Відповідно до ч. 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених у цій частині даної статті 36 Закону.

Таким чином, Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну спеціальну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону.

Відповідно до пункту 7 ч. 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно з законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Основні засади цінової політики і відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулює Закон України "Про ціни і ціноутворення".

Згідно зі ст. 191 ГК України, державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що у разі зміни регульованих нормативів, які застосовуються при визначенні вартості послуг згідно з п. 3.2 даного договору, структура та вартість відповідних позицій додатків № 1-5 до даного договору можуть змінюватися пропорційно таким змінам. При цьому такі зміни не повинні призводити до зміни обсягів надання послуг. Зміни згідно з даним пунктом повинні відбуватися відповідно до п. 12.3 даного договору, вимог ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" та чинного законодавства.

Таким чином, у договорі сторони визначили порядок внесення змін до договірної ціни: виключно у разі зміни регульованих нормативів.

Норматив - це показник норм, згідно з яким надаються послуги/проводиться робота або здійснюється що-небудь.

Згідно зі змінами № 2 до ДСТУ-Н Б. Д. 1.1-3:2013 "Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва" (далі - ДСТУ-Н Б.Д. 1.1-3:2013), затвердженими наказом ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" як Національним органом стандартизації від 16.05.2018 № 102, передбачено, що з 01.06.2018 вводяться та діють нові показники прибутку та адміністративних витрат. Замість показника прибутку для ремонтних робіт на рівні 2,71 грн./люд.-год. встановлюється показник прибутку 6,8 грн./люд.-год.

Оскільки, ДСТУ-Н Б.Д. 1.1-3:2013 є регульованим нормативом, то відповідачем було погоджено позивачу здійснити перерахунок договірної ціни в цій частини та збільшити її на 196 787,83 грн., про що було зазначено в листі відповідача.

Отже, доводи позивача щодо недосягнення сторонами згоди під час розгляду питання внесення змін до договору в частині її збільшення з підстав зміни регульованого нормативу є необґрунтованим.

Щодо посилання позивача на збільшення у 2018 році рівня кошторисної заробітної плати, то суд зазначає, що орієнтовний розмір кошторисної заробітної плати щороку встановлюється Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та в наслідок ринкової інфляції збільшується, однак, як зазначалось судом вище, відповідно до статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 36 Закону.

Проаналізувавши положення ч. 4 цієї статті, суд дійшов висновку, що жодна з можливих підстав для внесення змін до істотних умов договору, що передбачена Законом, не дозволяє внести зміни до договору про закупівлю в частині збільшення орієнтовного розміру кошторисної заробітної плати.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено обставин, які б підтвердили порушення співвідношення майнових інтересів сторін спірного договору.

Також судом не встановлено обставин, які б підтверджували те, що у зв`язку зі збільшенням у 2018 році рівня кошторисної заробітної плати, вартості будівельних матеріалів, вартості паливно-мастильних матеріалів та вартості оренди машин, а також у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін виконання спірного договору сторонами позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладанні оспорюваного договору, оскільки в даному випадку позивач повинен був врахувати вказані ризики при формуванні ціни тендерної пропозиції до укладення договору.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем не доведено наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, одночасна наявність яких є підставою для дострокового розірвання договору.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження наявності підстав для розірвання договору про закупівлю послуг № 17100000340 від 06.11.2017, укладеного між сторонами.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранслайн".

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача в повному обсязі та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.01.2019.

Суддя О.Г. Удалова