Рішення № 79489503, 29.01.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2019м. ДніпроСправа № 904/6066/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі Регіональної філії" Придніпровська залізниця" акціонерного товариства „Українська залізниця, м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу на загальну суму 534 526, 20 грн.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1В - адвокат за довіреністю № 2145 від 30.10.2018

Від відповідача ОСОБА_2 - адвокат за довіреністю № 52-16/07 від 08.01.2019

СУТЬ CПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення плати за користування вагонами в сумі 365 982,12 грн., та збору за зберігання вантажу в сумі 168 544,08 грн. на загальну суму 534 526,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що залізницею прийнято до перевезення порожні власні вагони на адресу одержувача ПАТ “Південний ГЗК”, які з вини отримувача затримано на станції призначення згідно наказів №990 від 31.12.16р., №5 від 01.01.17р., №38 від 03.01.17р., № 44 від 04.01.17р. За цим фактом станціями затримки Кривий Ріг – Західний у порядку, передбаченому пунктами 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №82 від 31.12.16р., №1 від 01.01.17р., №6 від 03.01.17р., №7 від 04.01.17р., акти загальної форми ГУ-23 № 83 від 31.12.16р., № 1 від 01.01.17р., № 6 від 03.01.17р., № 7 від 04.01.17р. За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомостями ф.ГУ-46 №№17019049, 19019053, 17019047, 15019041, 16019044, 17019048, 16019045, 16019043, 19019052 у розмірі 365 982, 12 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №17019017, 17019016 у розмірі 168 544, 08 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2017 у справі № 904/6066/17 позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2017 у справі № 904/6066/17 залишено без змін.

Постановою Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.2018 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2017 скасовано у частині задоволення позовних вимог про стягнення збору за зберігання вантажу в сумі 168 544,08 грн. та в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2018 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 07.05.2018.

17.04.2018 Відповідач надав до суду пояснення по справі, в яких зазначив, що частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визначається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Тобто, перевозиться щось (вантаж) на чомусь (автомобіль, вагон) і це щось залишається у когось.

Значення термінів “вантаж” та “транспортні засоби” містяться у ст. 6 Статуту залізниць України. Так,

- вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі;

- транспортні засоби - залізничний рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, монорейковий транспорт) і контейнери.

Аналогічні визначення зазначених термінів містяться й у ст.1 Закону України “Про залізничний транспорт” та Правилах перевезення вантажів.

Посилання Позивача на інше визначення поняття “вантаж”, закладене у Правилах реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, і твердження Позивача, що порожній вагон це вантаж є необґрунтованим посиланням, оскільки згідно ст. 5 Статуту залізниць України, Правила перевезення вантажів та інші нормативні акти Мінтранс затверджує на підставі Статуту. Тому, у разі суперечності нормативних актів, виданих Мінтрансом зі Статутом, слід застосовувати саме норми Статуту, як акту, який має вищу юридичну силу, оскільки він затверджений постановою Кабінету Міністрів України (ст. 5 Статуту, ч. 4 ст. 4 та ч. 1 ст. 8 ЦК України).

При цьому Відповідач зазначає, що одночасне стягнення або вимога про одночасне стягнення плати за користування вагонами та їх зберігання це дії, які не можуть співпадати у часі і одне виключає інше - адже не можливо одночасно користуватися річчю, яка зберігається у іншої особи - залізниці; визначення поняття “зберігання вантажу”, в розумінні Позивача, не збігається з розумінням цього терміну наданого у ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України та п.1 Правил зберігання вантажу.

Правова позиція Відповідача щодо неможливості одночасного стягнення або вимога про одночасне стягнення плати за користування вагонами та їх зберігання це дії, які не можуть співпадати у часі і одне виключає інше.

17.04.2018 Відповідач надав заяву про зупинення провадження у справі № 904/6066/17 до вирішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах по аналогічній справі № 904/7360/17.

Зазначена заява обґрунтована тим, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.03.2018 справу № 904/7360/17 за позовом РФ "Придніпровська залізниця" до ПАТ "ПІВДГЗК" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу передано на розгляд об'єднаної плати Касаційного господарського суду Верховного Суду та відповідно зупинене провадження у справі до вирішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду питання про усунення неодносначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

07.05.2018 Позивач надав до суду пояснення стосовно постанови Верховного суду України від 21.02.2018 по справі № 94/6066/17, яка стосується правомірності стягнення збору за зберігання вантажу, в яких зазначив, що з моменту прийняття вантажу (згідно накладною) від відправника до моменту видачі вантажу, залізниця є відповідальною за збереження ввіреного їй для перевезення вантажу, що саме накладною підтверджується зобов'язання залізниці доставити вантаж отримувачу в цілості та схоронності, а отже нарахування збору за зберігання вантажу, враховуючи доведеність вини Відповідача у сукупності вагонів на станції призначення (що визначає сам ВСУ) є правомірним та не суперечить нормам діючого законодавства.

Також позивач вказує на те, що порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначений в п.п. 8, 9 Правил зберігання вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087. Цими пунктами Правил визначено, що факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми, збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх вини з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується не залежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання - 24 години при затримці вагонів обчислюється з моменту затримки.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, який визначений в п.п. 2.1 п. 2 Розділу ІІІ Тарифного керівництва №1, де чітко вказано: "Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу.".

Ухвалою від 07.05.2018 зупинено провадження у справі №904/6066/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі: Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу на загальну суму 534 526, 20 грн. до розгляду справи № 904/7360/17 та ухвалення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду рішення у справі № 904/7360/17.

22.11.2018 суд звернувся з запитом до судді Господарського суду Дніпропетровської області Петрової В.І. з запитом.

12.12.2018 до суду надійшла відповідь на запит з копією постанови по справі № 904/7360/17.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 поновлено провадження у справі № 904/6066/17. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 09.01.2019.

08.01.2019 Відповідач надав до суду пояснення по справі, в яких зазначив, що правова позиці Відповідача щодо неможливості одночасного стягнення або вимога по одночасне стягнення плат за користування вагонами та їх зберігання це дії, які не можуть співпадати у часі і одне виключає інше - підтверджена й судовою практикою, зокрема рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013 по справі № 905/1455/13-г, яке залишене в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2013.

09.01.2019 Позивач надав до суду пояснення по справі, в яких зазначив, що Позивач навів беззаперечні доводи, надав всі необхідні належні докази в обґрунтування своєї правової позиції, які свідчать про достовірність фактичних та правових підстав для видачі наказів про затримку, нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Ухвалою суду від 09.01.2019 замінено назву Позивача з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на Акціонерне товариство «Українська залізниця» та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.01.2019.

Ухвалою суду від 15.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.01.2019.

В судовому засідання 17.01.2019 відкладено розгляд справи до 21.01.2019.

Ухвалою від 21.01.2019 відкладено розгляд справи до 29.01.2019.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 29.01.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2013 року між позивачем (далі - залізниця) та відповідачем (далі - власник колії), укладений договір № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (далі - Договір), відповідно до якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці стрілкою № 2/4 в парній горловині станції.

Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. (п.1 Договору).

Передача (здача) вагонів для під’їзної колії здійснюється:

порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу – 1,5 год.;

маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу – 5,0 год.;

маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу – 4,5 год.;

передача розбірних поїздів – за повідомленнями.

Повідомлення про подачу вагонів на під’їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (п 5 Договору).

Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.

Здавання вагонів проводиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна (пункт 6 Договору).

Про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв’язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2 (п.8 Договору).

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 Договору).

Відповідно до пункту 15 Договору власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі:

за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України;

за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

Строк дії Договору з 11.12.2013 року до 10.12.2018 року включно (пункт 20 Договору в редакції Додаткової угоди від 18.08.14р. до Договору).

З матеріалів справи вбачається, що в період грудень 2016р. - січень 2017р. за залізничними накладними залізницею прийнято до перевезення на адресу одержувача ПАТ “ПІВДГЗК” вантаж порожні власні вагони.

На шляху прямування на підставі наказів №990 від 31.12.2016р., №5 від 01.01.2017р., №38 від 03.01.2017р., №44 від 04.01.2017р. (т. 1 а.с. 65-68) дані вагони затримано через зайнятість колій станції призначення Кривий Ріг у зв'язку з наявністю на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих ПАТ «Південний ГЗК» вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станцією затримки Кривий Ріг - Західний у порядку, передбаченому пунктами 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №82 від 31.12.2016р., №1 від 01.01.2017р., №6 від 03.01.2017р., №7 від 04.01.2017р.; акти загальної форми ф. ГУ-23 №83 від 31.12.2016р., №1 від 01.01.2017р., №6 від 03.01.2017р., №7 від 04.01.2017р. (т. 1 а.с. 53-60)

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника нараховано збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 №17019017, 17019016 у розмірі 168 544, 08 грн. (т. 1 а.с. 51, 52).

Накопичувальні картки працівниками відповідача підписано з зауваженнями: «у виплаті відмовляє, колії приймання були вільні, готові прийняти вагони».

Отже, предметом спору є вимога ПАТ “Українська залізниця” в особі РФ “Придніпровська залізниця” про стягнення з ПАТ “Південний ГЗК” плати за зберігання вантажу в загальному розмірі 168 544, 08 грн.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями абз. 1 ст. 42 Статуту залізниця зобов’язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Також, статтею 71 Статуту визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під’їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під’їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно ч.ч.1, 2 та 7-9 ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків, зазначених розмірів плати. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Пунктом 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі “найменування вантажу” вказується: “Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)”. Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва №1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус “вантажу”, які залізниця зобов’язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов’язки, передбачені Статутом, зокрема, обов’язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов’язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до абз.3 п.2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

За приписами п.3 розділу ІІ Правил користування облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам’яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф.ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред’явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов’язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ Правил користування час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

За приписами п.8 розділу ІІІ Правил користування у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п.9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у “Повідомленні про затримку вагонів” до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв’язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п.12 розділу ІІІ Правил користування загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Згідно п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Таким чином, станцією призначення були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції підходу за наказами №990 від 31.12.2016, №5 від 01.01.2017, №38 від 03.01.2017, №44 від 04.01.2017, відповідно до Тарифного керівництва №1, нараховано збір за зберігання вантажу за накопичувальними картами ф. ФДУ-92 № 17019017, 17019016.

Також з матеріалів справи вбачається, що накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення були видані через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг своєчасно неприйнятих відповідачем вагонів, що надійшли на його адресу. Залізниця своєчасно повідомила ПАТ “Південний ГЗК” про свою готовність передати вагони на під’їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника; відповідні записи-повідомлення відображені у Книгах форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

В силу ст.614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Слід також зазначити, що відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів на станціях підходу та викладених у накопичувальних картках зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування. Письмові зауваження представників відповідача, викладені ними при підписанні накопичувальних карток, не свідчать самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами викладених в цих зауваженнях обставин, про недоведеність позивачем позовних вимог.

Так, факти скупчення вагонів через несвоєчасне забирання відповідачем з колій станції призначення на свою під’їзну колію вантажів, які прибули на його адресу, підтверджується вказаними вище актами загальної форми ГУ-23 та є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст.46, 47 Статуту, якими визначено, що одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.

За змістом п.6 укладеного між сторонами у справі Договору “Про експлуатацію залізничної під’їзної колії ПАТ “Південний ГЗК”, вагони для під’їзної колії подаються локомотивом Залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом Власника колії. Здавання вагонів проводиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Основні положення та порядок роботи залізниць України встановлені Правилами технічної експлуатації - нормативним відомчім документом Укрзалізниці, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за №50/1854, в пункті 16.3. яких зазначено, що порядок використання колій для приймання та відправлення поїздів має бути вказаний в технічно-розпорядчому акті станції. Технічно-розпорядчий акт (ТРА) - нормативний документ, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи й дотримання техніки безпеки.

Крім того, відповідачем не представлено суду доказів щодо підтвердження факту прийняття ним заходів по реагуванню на повідомлення позивача про подавання вагонів, у тому числі доказів повідомлення позивача про готовність вагонів до забирання, виконання ним вимог Інструкції “Про порядок користування пристроями маршрутно-релейної централізації станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці”.

Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку “Укрзалізниці” і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ “Південний ГЗК”, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. При цьому, підпунктом 14.2.1. пункту 14.2. Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв’язків України від 30.08.2005 за №5076, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Жодним нормативним актом чи будь-яким іншим документом не передбачено, що за умов проведення технологічних операцій по прибуттю та відправленню поїздів всі колії станції повинні бути вільними. Визначеної Договором домовленості між залізницею та ПАТ “Південний ГЗК” про незайнятість всіх або певних колій також не існує.

Таким чином, наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту, положеннями ЄТП.

Отже, на станції призначення окрім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів, у т.ч. поїздів відповідача.

Крім того, наявність вільних під’їзних колій на станції Допоміжна, з урахуванням відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження вживання ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме вини останнього у такому скупченні, внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під’їзних колій.

Викладеним спростовується твердження відповідача про його готовність прийняти спірні вагони на свою під’їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.

Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення, суд вважає правомірним нарахування залізницею збору за зберігання вантажу в сумі 168 544,08 грн.

Суд визнає законним одночасне стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, оскільки вони є різними видами платежів, порядок визначення та нарахування яких регулюється різними нормативними актами, а саме Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Правилами зберігання вантажів.

Зазначена позиція підтверджується постановою Верховного суду у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 по справі № 904/7360/17.

Висновки викладені в постанові Верховного суду у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду є обов'язковими при винесенні судом рішення.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов, спростовуються викладеним вище.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення збору за зберігання вантажу у сумі 168 544,08 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” в частині стягнення збору за зберігання вантажу у сумі 168 544,08 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) на користь Акціонерного товариства „Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства „Українська залізниця” (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) збір за зберігання вантажу у сумі 168 544,08 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.01.2019

Суддя ОСОБА_3