Рішення № 79489464, 29.01.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2019 Справа № 904/5146/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камша Н.М. за участю секретаря судового засідання Полевичек Д.А.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Графтрейд", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", 49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122

про стягнення заборгованості у розмірі 45 804, 00 грн., пені у розмірі 7 562, 04 грн., 3 % річних у розмірі 715, 30 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 2 478, 98 грн.

Представники:

від позивача: Крамарчук Р.С. - ордер на надання правової допомоги серія ЗП №115252 від 29.01.19р., представник ТОВ "Графтрейд"

від відповідача: Сорокін В.В. - довіреність №53/юр-34 від 27.12.18р., представник ПАТ "Дніпропетровський трубний завод"

СУТЬ СПОРУ:

14.11.18р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Графтрейд", м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", 49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122 про стягнення за договором поставки №1608/17 від 16.08.17р. заборгованості у розмірі 45 804, 00 грн., пені у розмірі 7 562, 04 грн., 3 % річних у розмірі 715, 30 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 2 478, 98 грн.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2018р. позовну заяву залишено без руху та позивачу запропоновано протягом 7 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до господарського суду Дніпропетровської області оригінал платіжного доручення №362 від 04.06.18р. про сплату судового збору за розгляд позовної заяви до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", 49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122.

05.12.2018р. позивач усунув виявлені господарським судом недоліки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2018р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.01.2019р. з викликом сторін.

03.01.2019р. до господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 53/юр від 27.12.18р., в якому зазначено, що вимогу про стягнення вартості товару у судовому порядку вважає передчасною, а вимоги про сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат вважає такими, що суперечать законодавству.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.19р. розгляд справи по суті відкладено на 29.01.19р. та зобов'язано:

- позивачу - докази отримання товару відповідачем (копію довіреності від 22.11.17р. №435214/686), докази направлення рахунку на оплату від 01.11.17р. №776 та докази направлення відповідачу вимоги про сплату заборгованості;

- відповідачу - докази отримання товару від позивача.

29.01.19р. до господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшли:

- заява, в якій позивач просить долучити до матеріалів справи копію довіреності ААЕ №435214/686 від 22.11.17р., яка видана ПАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД";

- заява про стягнення судових витрат, в якій позивач просить стягнути з ПАТ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" на користь ТОВ "Графтрейд" судові витрати в розмірі 6 252, 00 грн., понесені ним, у зв'язку з поданням позову у даній справі та її розглядом.

Вказана вище заява позивача про стягнення судових витрат буде розглянута господарським судом після надання до суду доказів, що підтверджують понесення судових витрат позивачем, згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

В засіданні 29.01.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.01.2019р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 11.06.15р. порушено провадження у справі № 904/4592/15 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

16.08.17р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Графтрейд" (далі - позивач) та Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (далі - відповідач) укладений Договір поставки №1608/17, оригінал якого оглянуто у судовому засіданні.

Відповідно до п.1.1. вказаного вище Договору, позивач зобов'язується поставити відповідачу продукцію, а відповідач зобов'язаний прийняти товар та оплатити продукцію. Найменування, асортимент, кількість, вартість продукції зазначена у рахунку - фактурі, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.2.2. зазначеного Договору, сума договору складається із сум, зазначених у всіх видаткових накладних виданих постачальником та підписаних сторонами в період дії договору, але не більше 10 (десяти) мільйонів гривень.

Відповідно до п.4.1. вказаного вище Договору, відповідач проводить передоплату продукції в розмірі 100 % шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Пунктом 10.1. зазначеного Договору передбачено, що даний Договір вступає в силу з моменту фактичного підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.18р. або у випадку його повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 та частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем виставлено рахунок на оплату №776 від 01.11.2017р. на загальну суму 45 804, 00 грн.

Згідно видаткової накладної №769 від 23.11.17р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 45 804, 00 грн. (у тому числі податок на додану вартість), а саме:

- набивка Grefseal НГС-С 12 х 12 - 10 кг. на суму 3 470, 00 грн.;

- набивка Grefseal НГС-С 14 х 14 - 10 кг. на суму 3 470, 00 грн.;

- набивка Grefseal НГС-С 16 х 16 - 20 кг. на суму 6 940, 00 грн.;

- набивка Grefseal НГС-С 22 х 22 - 20 кг. на суму 6 940, 00 грн.;

- набивка Grefseal НГС-С 24 х 24 - 25 кг. на суму 8 675, 00 грн.;

- набивка Grefseal НГС-С 32 х 32 - 25 кг. на суму 8 675, 00 грн.

Доказом того, що відповідачем отримано вказаний вище товар є довіреність ААЕ № 435214/686 від 22.11.17р.

Також вказаною вище довіреністю підтверджується факт направлення рахунку на оплату №776 від 01.11.17р.

Позивачем в повному обсязі виконані покладені на нього зобов'язання згідно умов Договору №1608/17 від 16.08.17р., що підтверджується товарно - транспортною накладною №769 від 23.11.17р. та декларацією про прийняття вантажу №0850000480.

Відповідачем не виконані належним чином умови Договору поставки №1608/17 від 16.08.17р. в частині повної оплати вартості поставленої продукції, в порядку та на умовах передбачених п.п. 1.1., 4.1. Договору.

Позивачем пред'явлено відповідачу претензію №1057-05/18 від 04.05.18р. про стягнення заборгованості за поставку товару на суму 45 804, 00 грн.

Зазначену вище претензію відповідачем отримано 08.05.18р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №4906802007993.

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, частина 1 статті 199 Господарського кодексу України встановлює, що до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Станом на теперішній час відповідачем не сплачено за поставлену продукцію позивача суму у розмірі 45 804, 00 грн., згідно умов Договору поставки №1608/17 від 16.08.17р.

Щодо позовних вимог в частині пені у сумі - 7 562,04 грн., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з пункту 7.2. Договору, у випадку недотримання термінів оплати за поставлений товар відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

За вказаних вище обставин, загальна сума пені, яку слід стягнути з відповідача, у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання за період з 23.11.17р. по 31.05.18р. становить 7 562, 04 грн., заперечень щодо періоду та розміру розрахованої пені відповідачем не подано.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 715, 30 грн. та інфляційні нарахування у сумі 2 478, 98 грн., обґрунтувавши свої вимоги наступним.

Положенням частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Виходячи з положень частини 1 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент відкриття справи про банкрутство), законодавець розрізняє такі види вимог кредиторів, як конкурсні, поточні та забезпечені. При цьому, конкурсні вимоги - вимоги до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, а поточні вимоги - вимоги до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що спірні зобов'язання виникли внаслідок укладення договору після порушення справи про банкрутство, відтак вимоги кредитора по основному боргу слід вважати поточними.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) передбачено як поняття мораторію у справі про банкрутство, яким є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, так і правові наслідки введення мораторію у справі про банкрутство згідно частини 3 статті 19 Закону, до яких віднесено: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Отже законодавцем обмежено можливість застосування щодо усіх грошових зобов'язань (як конкурсних, так поточних) індексу інфляції та трьох процентів річних відповідно до частини 3 статті 19 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне у задоволенні стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню з присудженням до стягнення з відповідача 45 804, 00 грн. - основного боргу, 7 562, 04 грн. - пені.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки вони заявлені без достатніх правових підстав.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 662, 45 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись нормами статтей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 20, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 237-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Графтрейд" (69002, м.Запоріжжя, вул. Фортечна, 4-А, код ЄДРПОУ 32786757) основний борг у сумі 45 804, 00 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот чотири грн. 00 коп.), пеню в сумі 7 562, 04 грн. (сім тисяч п'ятсот шістдесят дві грн. 04 коп.) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 662, 45 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят дві грн. 45 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.01.2019р.

Суддя Н.М. Камша