Рішення № 79486982, 15.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5627/18

Провадження № 2/761/1064/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,

представника позивача - Столітнього М.М.

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03.12.2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте, відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Тому, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № б/н від 03.12.2013 в розмірі 117000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою судді Рибака М.А. від 16.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу в поряду спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін на 12.07.2018 року.

У відповідності до розпорядження Шевченківського районного суду м. Києва від 22.10.2018 року, здійснено перерозподіл даної справи у зв'язку з припиненням повноважень судді Рибака М.А. по причині закінчення п'ятирічного строку призначення на посаду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.10.2018 було призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11.07.2018 року відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності, зазначивши, що кредитна картка оформлена 03.12.2013 року, останні дії із зазначеною карткою було вчинено в січні 2014 року, більше картковим рахунком відповідач не користувався, будь-які дії не виконувалися, а позовна заява була подана лише 16.02.2018 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, відповідача, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У судовому засіданні було встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03.12.2013 року відповідач отримав кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із п. 3.3 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 Правил користування платіжною карткою.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 6.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у повному обсязі, але при цьому відповідач зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком станом на 07.12.2017 року становить - 117000,00 грн., з яких 7870,03 грн. - заборгованість за кредитом; 109129,97 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому у законодавстві визначаються різні поняття: такі як "строк дії договору" та "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною 3 статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідач просив суд застосувати позовну давність до вимог банку у зв'язку зі спливом трирічного строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина 1 статті 261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 Цивільного кодексу України, до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постановах № 6-14цс14 від 19.03.2014 р.,№ 6-95цс14 від 17.09.2014 р., №6-103цс14 від 29.09.2014 р., № 6-134ці14 від 01.10.2014 р., за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача після спливу строку позовної давності, оскільки кредитна картка оформлена 03.12.2013 року, останні дії із зазначеною карткою було вчинено відповідачем в січні 2014 року, більше картковим рахунком відповідач не користувався, будь-які дії не виконувалися, а позовна заява була подана лише 16.02.2018 року, тобто поза межами трирічного терміну звернення до суду з позовом.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-1349цс15, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Даючи юридичну оцінку доказам, що містяться у матеріалах справи, суд вважає, що в судовому засіданні підтвердився той факт, що відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором № б/н від 03.12.2013 року належним чином не виконав, а отже зобов'язаний повернути позивачу борг за договором в розмірі 117000,00 грн., проте, зважаючи на відсутність поважних причин не звернення за захистом своїх інтересів протягом встановлених законом 3 років та заяви сторони спору щодо застосування наслідків пропущення строку позовної давності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 612, 1054 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телеком унікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 18.01.2019 року.

Суддя