Постанова № 7948687, 17.02.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-3508/09-1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання Жарській І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Друку» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та не чинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

ТзОВ „Центр Друку” звернулось в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі міста Львова та просить, з підстав наведених у позові, визнати нечинними та протиправними податкові повідомлення рішення № 000102300/0/824 від 15 січня 2009 року про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 441562,5 грн. ( в т.ч. 294375 грн. основного боргу та 147187,5 грн. фінансових санкцій), № 0000112300/0/825 від 15 січня 2009 року про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 203250,0 грн. ( в т.ч. 135500,0 грн. основного боргу та 67750,0 грн. фінансових санкцій), № 0000091730/0/844 від 15 січня 2009 року про донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3966,36 грн. ( в т.ч. 1469,30 грн. основного боргу та 2497,06 грн. фінансові санкції), № 0000102300/1/7793 від 03 квітня 2009 року про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 441562,5 грн. (в т.ч. 294375 грн. основного боргу та 147187,5 грн. фінансових санкцій), № 0000112300/1/7792 від 03 квітня 2009 року про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 203250,0 грн. ( в т.ч. 135500,0 грн. основного боргу та 67750,0 грн. фінансових санкцій), № 0001051730/1/8709 від 15 квітня 2009 року про донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3966,36 грн. ( в т.ч. 1469,30 грн. основного боргу та 2497,06 грн. фінансові санкції).

В судовому засіданні представник позивача Пчелінцева Ф.І. надала суду усні пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити .

Зокрема, вона зазначила, що позивачем не порушено норм пп.5.2.1 п.5.2, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97, пп.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97, пп.6.3.3. абз. ”е” Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб». Вважає безпідставним, упередженим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і нормам законодавства зазначений в акті перевірки висновок податкового органу, що господарське зобовязання між ТОВ «Центр Друку» та ТОВ «Правовий вісник в сумі 677500,00 грн. вчинено з метою ухилення від сплати податків, є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, тобто є недійсним у звязку з його нікчемністю. Посилання ревізорів в акті на непредставлення документів є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки у наявності є весь пакет платіжних та розрахункових документів, інших документів, що надають право позивачу на включення витрат до складу валових витрат. Крім цього, зазначила, що пунктом 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 (в подальшому Порядок) чітко визначено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання. Проте в порушення зазначеної норми, перевіряючими в акті здійснено необгрунтовні субєктивні припущення щодо укладення договору не для реального настання правових наслідків, а з метою ухилення від сплати податків, є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства». Крім цього вважає неправомірним висновок податкового органу зазначений в акті перевірки, що по фізичним особам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення пп.6.3.3. абз. ”е” п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підприємством необґрунтовано застосовано податкову соціальну пільгу, внаслідок чого донараховано податкове зобовязання та застосовано штрафну санкцію в розмірі 200%, оскільки п.п.6.3.5 цього ж Закону встановлено, що працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення вимог п.п.6.3.1 цього пункту.

Відповідач ДПІ у Шевченківському районі м. Львова з підстав викладених в запереченні на позовну заяву від 03.08.2009 року просить відмовити позивачу в задоволенні його вимог. Зокрема що до податкового повідомлення-рішення від 03.04.2009р. № 0000112300/1/7792, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 441562,50 грн., відповідач зазначає, що актом перевірки встановлено укладення договору від 04.09.2006р. без номеру між ТОВ "Центр Друку" та ТОВ "Бліцторгтовари 3000". Відповідно до п.1 п.п.1.1 Замовник (ТОВ "Центр Друк") доручає підряднику (ТОВ "Бліцторгтовари 3000") виконати роботи по реконструкції та модернізації поліграфічної пятиколірної офсетної машини РОLLY 755 Н/В-V-Е (надалі обєкт підряду). Підрядник зобов'язується згідно п.2 п.п.2.5 здати замовнику виконані роботи за актом прийому - передачі в строк до 31 жовтня 2006р.. Відповідно до п.п3.3 п.3 договору замовник оплачує виконанні роботи протягом 365 банківських днів з моменту завершення робіт та здачі обєкта підряду замовнику. Станом на 01.02.2008р. по рахунку 63.1 за виконанні роботи ТОВ "Центр Друку" не оплатило, а згідно акту прийому-передачі векселя ТОВ "Центр Друку" передало вексель АА № 1024851 від 21.02.2008р. в сумі 739400,0грн, де термін оплати 21.02.2010р., а ТОВ "Бліцторгтовари-3000" прийняло простий вексель в сумі 739400,0 грн.. Векселедержатель ТОВ "Правовий вісник" та Векселедавець ТОВ "Центр Друку" склали цей акт в тому, що 25.02.2008р. векселедержателем був предявлений до оплати простий вексель АА № 1024851, емітований Векселедавцем 21.02.2008 терміном його погашення 28.02.2010р. на суму 739400,0грн..

Згідно баз даних ЦБД юридичних осіб ДПА України, станом на 04.12.08р., не встановлено місцезнаходження ТОВ "Правовий вісник".

Таким чином, господарське зобов'язання між ТОВ "Центр Друку" та ТзОВ "Правовий вісник" вчинено з метою ухилення від сплати податків, отже є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є недійсним у зв'язку із його нікчемністю у відповідності до ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодекс) України та виключає необхідність визнання його недійсним в судовому порядку.

Відповідач зазначає, що до перевірки ТОВ "Центр Друку" не представлено відповідного кошторису. Документів, що свідчать про проведені роботи по реконструкції та модернізації поліграфічної офсетної машини теж не надавались до перевірки.

В порушення, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР (змінами та доповненнями) ТОВ «Центр Друку» завищено валові витрати на суму 1 177 500 грн..

Щодо податкового повідомлення-рішення від 03.04.2009 р. № 0000112300/0/7792, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 203250 грн. відповідач зазначив, що відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

В матеріалах перевірки зазначено, що позивачем занижено податок на додану вартість в жовтні 2006року в сумі 135 500,0грн., за рахунок включення в податковий кредит суми ПДВ по витратах, що не відносились до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягали амортизації.

Дана сума ПДВ включена в декларації за відповідний період, чим порушено п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок па додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із внесеними змінами і доповненнями).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.01.2009 р. № 0000091730/0/844 , яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3966,36 грн., в т.ч. 1469,3 грн. - основного платежу та 2497,06 грн. штрафної (фінансової) санкції відповідач стверджує, що в акті перевірки зазначено, що 03 травня 2006 року позивачу була надана заява про застосування податкової соціальної пільги працівником ОСОБА_4, який зареєстрований як СГД фізична особа в ДПІ у Галицькому р- ні м. Львова. Крім цього з квітня місяця 2006 року по вересень місяць 2006 року до місячного оподатковуваного доходу найманого працівника ОСОБА_3 застосовувалась податкова соціальна пільга, однак найманий працівник перебував до 22.10.2007 року в ДПІ у Жидачівському районі Львівської області як субєкт господарської діяльності фізична особа.

Відповідно до статті 6 Закону України від 22 травня 2003 року №889- IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати), якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Вважає, що працівник підприємства, який зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, але не отримує доходи від такої діяльності (виручку у грошовій та натуральній формі чи прибуток) не має права на застосування податкової соціальної пільги до отримуваних ним доходів у вигляді заробітної плати, як це передбачено п.п. 6.3.3 "е" п. 6.3 ст. 6 цього Закону.

В судовому засіданні представник відповідача Кармелюк Т.Б. заперечуючи проти позову навів обґрунтування аналогічні викладеним в запереченні на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного :

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Центр Друку» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірки складено акт № 2620/322/23-1/30477991 від 30.12.2008 року. На підставі даного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення № 000102300/0/824 від 15 січня 2009 року про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 441562,5 грн. ( в т.ч. 294375 грн. основного боргу та 147187,5 грн. фінансових санкцій) за порушення пп.5.2.1 п.5.2, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”, із змінами та доповненнями, № 0000112300/0/825 від 15 січня 2009 року про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 203250,0 грн. ( в т.ч. 135500,0 грн. основного боргу та 67750,0 грн. фінансових санкцій) за порушення пп.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 із змінами та доповненнями та № 0000091730/0/844 від 15 січня 2009 року про донарахування податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3966,36 грн. ( в т.ч. 1469,30 грн. основного боргу та 2497,06 грн. фінансові санкції) за порушення п.п.6.3.3 «е» п.6.3 ст.6, п.п.8.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями ТзОВ «Центр Друку» було оскаржено їх в адміністративному порядку до відповідача.

За наслідками розгляду скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення № 0000102300/1/7793 від 03 квітня 2009 року про донарахування ТзОВ «Центр Друку» податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 441562,5 грн. ( в т.ч. 294375 грн. основного боргу та 147187,5 грн. фінансових санкцій), № 0000112300/1/7792 від 03 квітня 2009 року про донарахування податкового зобовязання ТзОВ «Центр Друку» з податку на додану вартість в сумі 203250,0 грн. ( в т.ч. 135500,0 грн. основного боргу та 67750,0 грн. фінансових санкцій) та № 0001051730/1/8709 від 15 квітня 2009 року про донарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3966,36 грн. ( в т.ч. 1469,30 грн. основного боргу та 2497,06 грн. фінансові санкції) .

В акті перевірки, у відповідності до якого прийняті податкові повідомлення рішення № 000102300/0/824 від 15 січня 2009 року та № 0000102300/1/7793 від 03 квітня 2009 року зазначено, що позивачем допущено порушення пп.5.2.1 п.5.2, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”, із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 294375,00 гривень.

Суд вважає, що зазначені висновки є такими, що не ґрунтуються на нормах зазначених у вказаних статтях Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема в акті перевірки податковим органом зазначено, що господарське зобовязання між ТОВ «Центр Друку» та ТОВ «Правовий вісник» в сумі 677500,00 грн. вчинено з метою ухилення від сплати податків, є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, тобто є недійсним у звязку з його нікчемністю. Як підстава нікчемності правочину, наведено не представлення до перевірки відповідного кошторису та документів, що свідчать про проведені роботи.

Посилання на недійсність господарського зобовязання, як на підставу для зменшення обсягів валових витрат, є безпідставним та неправомірним, оскільки операція щодо погашення векселя, предявленого третьою особою Векселедержателем не створює господарських відносин між особами.

Крім того, відповідно до умов договору від 04.09.2006 року б/н між ТОВ «Центр Друку» та ТОВ «Блицторгтовари-3000» були виконані роботи по реконструкції та модернізації поліграфічної машини в сумі 813000,00 грн., в т.ч. ПДВ 135500,00 грн.. Пунктом 2.1. зазначеного договору передбачено дводенний термін затвердження кошторису (додаток № 1 до договору). З врахуванням вартості матеріалів замовника, кошторис укладено та затверджено сторонами і він є невідємною частиною договору (копія міститься в матеріалах справи). Передача ТМЦ оформлена актами прийому-передачі, підписаними сторонами (копії містяться в матеріалах справи). По закінченню виконання робіт, 31 жовтня 2006 року сторонами підписано акт прийому-передачі (копія в матеріалах справи).

Відповідно до п.3.3. договору замовник зобовязаний протягом 365 днів здійснити розрахунок за виконані роботи. З метою виконання своїх зобовязань замовником перераховано грошові кошти в сумі 73600,00 грн. (копія платіжного документа в матеріалах справи) та видано простий вексель на суму 739400,00 грн. з терміном погашення до 21.02.2010р. Тобто, 21.02.2008 року ТОВ «Центр Друку» завершено розрахунки з виконавцем по даному договору.

Таким чином суд приходить до висновку, що посилання податкового органу в акті на непредставлення документів є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам, проти чого не зміг заперечити в судовому засіданні представник відповідача.

У відповідності до пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, посилання відповідача на порушення позивачем пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним, оскільки у наявності є необхідні платіжні та розрахункові документи, інші документи, що надають право на включення витрат до складу валових витрат.

У відповідності до пп.5.2.1. п.5.2. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.8.7.1., п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом. Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.

Враховуючи наведене, суд вважає твердження відповідача про порушення позивачем пп.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» необґрунтованим, оскільки у відповідності до положень цього Закону, а саме пп.8.7.1 ст.8 позивачем віднесено до складу валових, витрати в межах 10% сукупної балансової вартості, а тому висновки акту в даній частині не відповідають нормам законодавства та спростовуються фактичними обставинами.

Актом перевірки, у відповідності до якого прийняті податкові повідомлення рішення № 0000112300/0/825 від 15 січня 2009 року та № 0000112300/1/7792 від 03 квітня 2009 року зазначено, що позивачем допущено порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 із змінами та доповненнями, в результаті включення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 135500,00 гривень.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем занижено податок на додану вартість в жовтні 2006року в сумі 135 500,0грн., за рахунок включення в податковий кредит суми ПДВ по витратах, що не відносились до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягали амортизації, про що описано в п.3.1.2 акту перевірки.

Дана сума ПДВ включена в декларації за відповідний період, чим, на думку податкового органу, порушено п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок па додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із внесеними змінами і доповненнями).

Проте суд не може погодитись з таким висновком, оскільки 31 березня 2005 року набула чинності редакція пп.7.4.4 ст.7 Закону, якою визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Позивачем включено до податкового кредиту суму податку сплаченого у складі вартості придбаної послуги з реконструкції офсетної машини, яка призначена для використання у господарській діяльності, оскільки зазначена машина входить до складу основних фондів.

Актом перевірки, у відповідності до якого прийняті податкові повідомлення рішення № 0000091730/0/844 від 15 січня 2009 року та № 0001051730/1/8709 від 15 квітня 2009 року зазначено, що позивачем допущено порушення п.п.6.3.3 «е» п.6.3 ст.6, п.п.8.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями, в наслідок чого занижено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1469,30 гривень.

В акті перевірки зазначено, що 03 травня 2006 року позивачу була надана заява про застосування податкової соціальної пільги працівником ОСОБА_4, який зареєстрований як СГД фізична особа в ДПІ у Галицькому районі м. Львова. Крім цього з квітня місяця 2006 року по вересень місяць 2006 року до місячного оподатковуваного доходу найманого працівника ОСОБА_3 застосовувалась податкова соціальна пільга, однак найманий працівник перебував до 22.10.2007 року в ДПІ у Жидачівському районі як субєкт господарської діяльності фізична особа.

Відповідно до статті 6 Закону України від 22 травня 2003 року №889- IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати), якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового періоду одночасно доходи, перелічені у пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону. До цього переліку (частина "е") відносяться доходи суб'єктів підприємницької діяльності, одержувані ними від здійснення такої діяльності. При цьому не має значення фактичний результат діяльності підприємця за відповідний податковий період (прибутки чи збитки), оскільки статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це систематична, ініціативна на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку.

П.п.6.3 ст.6 Закону визначено місце отримання (застосування) податкової соціальної пільги.

П.п.6.3.2 Закону визначено, що платник податку подає заяву про самостійне обрання місця застосування податкової пільги. Така пільга починає застосовуватись працедавцем з дня отримання від працівника такої заяви.

П.п.6.3.5 Закону чітко встановлено, що працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення вимог пп.6.3.1 цього пункту».

Виходячи з наведеного суд вважає висновки податкового органу зазначені в акті перевірки в даній частині є такими, що не відповідають нормам законодавства , спростовуються фактичними обставинами, а відтак і податкові-повідомлення рішення № 0000091730/0/844 від 15 січня 2009 року та № 0001051730/1/8709 від 15 квітня 2009 року є протиправними .

Таким чином суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-14, 17,18, 49,51, 158. 160-163,167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити .

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 000102300/0/824 від 15 січня 2009 року, № 0000112300/0/825 від 15 січня 2009 року, № 0000091730/0/844 від 15 січня 2009 року, № 0000102300/1/7793 від 03 квітня 2009 року № 0000112300/1/7792 від 03 квітня 2009 року , № 0001051730/1/8709 від 15 квітня 2009 року .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 22 .02 .2010 року

Суддя Запотічний І.І.

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-3508/09-1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

17 лютого 2010 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання Жарській І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Друку» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та не чинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Виготовлення мотивувальної частини постанови відкласти на 5 днів, тому відповідно до вимог ст. ст. 160,167 Кодексу адміністративного судочинства України судом вирішено проголосити вступну та резолютивну частини постанови суду, а з мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитись 22.02.2010р.

Керуючись ст.ст. 7-14, 17,18, 49,51, 158. 160-163,167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити .

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 000102300/0/824 від 15 січня 2009 року, № 0000112300/0/825 від 15 січня 2009 року, № 0000091730/0/844 від 15 січня 2009 року, № 0000102300/1/7793 від 03 квітня 2009 року № 0000112300/1/7792 від 03 квітня 2009 року, № 0001051730/1/8709 від 15 квітня 2009 року .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Запотічний І.І.