Ухвала суду № 79486538, 29.01.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/7324/13-ц

провадження № 2-п/361/3/19

29.01.2019

УХВАЛА

29 січня 2019 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретаря ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду,

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, у якій просила скасувати заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2013 року, ухвалене у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Факторинг Фінанс” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором факторингу, посилаючись на те, що при відкритті провадження у даній справі судом порушено юрисдикцію. Оскільки позовні вимоги стосуються неналежного виконання умов договору, який укладений між двома суб’єктами господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю “Факторинг Фінанс” (далі – ТОВ “Факторинг Фінанс”) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, вимоги до ОСОБА_4 повинні були розглядатися в господарському судочинстві, а вимоги до неї в порядку цивільного судочинства. Вважає, що вона була позбавлена можливості надати суду свої доводи та заперечення на позовну заяву, оскільки про судові засідання не була повідомлена належним чином, судом направлялися повістки на адресу квартири, яка нею була відчужена 29 серпня 2013 року ОСОБА_5, на повідомленнях, які містяться у матеріалах справи, про вручення судової повістки вказана сама ця особа як така, що отримала судову повістку. Будь якої інформації щодо викликів до суду вона не отримувала. Крім того, позивач подав 05 жовтня 2013 року заяву про збільшення позовних вимог, яка нею теж не отримувалась, що позбавило її можливості заперечувати проти збільшення позовних вимог. Також зазначала, що вона є поручителем фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за кредитним договором від 06 жовтня 2012 року, за яким заочним рішенням суду від 01 листопада 2013 року стягнуто з неї заборгованість, однак договір поруки припинений відповідно до ст. 559 ЦК України.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 у судовому засіданні заяву підтримав, просив суд її задовольнити.

Представники позивача ТОВ “Факторинг Фінанс” ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у суді проти задоволення даної заяви заперечували, просили суд у задоволенні заяви відмовити, вказуючи на те, що єдиною підставою для подачі ОСОБА_3 через 5 років з моменту ухвалення заочного рішення вказаної заяви про його перегляд є той факт, що остання не має можливості виїжджати за кордон, оскільки в рамках виконання цього заочного рішення суду їй обмежено виїзд за кордон.

Відповідачі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилися, подали до суду заяви, у яких просили суд розглянути заяву за їхньої відсутності та задовольнити заяву ОСОБА_3

З’ясувавши думку учасників справи, перевіривши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

01 листопада 2013 року Броварським міськрайонним судом Київської області ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 361/7324/13-ц, яким позов ТОВ “Факторинг Фінанс” було задоволено та стягнуто солідарно з відповідачів фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ТОВ “Факторинг Фінанс” заборгованість за договором факторингу № 280409 від 28 квітня 2009 року в розмірі 7648868 грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі по 1147 грн. із кожного.

За змістом ст. 228 ЦПК України (у редакції до 15 грудня 2017 року, чинній на момент ухвалення заочного рішення) заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ЦПК України (у тій же редакції) у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 232 ЦПК України (у вказаній редакції) заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У ч. 1 ст. 288 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду даної заяви) передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведених норм цивільного процесуального закону, скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе лише у випадку встановлення наявності існування одночасно таких обставин: відповідач не з’явився в судове засідання, у якому ухвалено заочне рішення та не подав відзив на позовну заяву саме з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що про дату, час і місце розгляду справи 15 жовтня та 01 листопада 2013 року відповідач ОСОБА_3 повідомлялася судом належним чином, про що свідчать наявні у справі розписка та звороте повідомлення про вручення їй судової повістки (т. 1 а. с. 164, 165, т. 2 а. с. 1).

Що стосується доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, на які посилається відповідач ОСОБА_3, зокрема, на порушення юрисдикції при відкритті провадження і розгляді справи та припинення її поруки на момент ухвалення судом заочного рішення, суд зазначає наступне.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови № 5 від 30 березня 2012 року “ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз’яснив, що оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15-16, частини другої статті 118 ЦПК України при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов’язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи – позичальника і до юридичної особи – поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин – отримання кредиту.

Належних і допустимих доказів того, що на момент ухвалення заочного рішення порука ОСОБА_3 згідно з укладеним нею 28 квітня 2009 року із ТОВ “Факторинг Фінанс” договором поруки № 280409/П припинилася, суду не надано. Більш того, із матеріалів справи вбачається, що сторонами цього договору поруки неодноразово вносилися до нього зміни.

Вказані обставини є запереченнями відповідача ОСОБА_3, які вона не була позбавлена можливості подати до суду під час розгляду справи, оскільки про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом неодноразово, проте своїми процесуальними правами вона належним чином не скористалася.

За змістом ч. 3 ст. 287 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду даної заяви) у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, а також те, що доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, суду відповідач не надала, суд дійшов висновку, що підстави для скасування заочного рішення суду від 01 листопада 2013 року відсутні, тому заява ОСОБА_3 про перегляд вказаного заочного рішення суду підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали) у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 89, 259, 260, 287, 288 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Факторинг Фінанс” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором факторингу залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дутчак І. М.