Рішення № 79485619, 30.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15232/18

Провадження № 2/761/5385/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м.Києва

у складі головуючого судді Мальцева Д.О.

при секретарі Фецяк Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку завданого внаслідок дорожньої - транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернулась до Шевченківського районного суду з позовом до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» (далі по тексту - Відповідач 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - Відповідач 2), відповідно до якого просила стягнути з Відповідача 1 грошові кошти в розмірі 126 583, 67 грн., з яких 100 000 грн. - сума страхового відшкодування, 15 536, 99 грн. - пеня, 4 575, 45 грн. - витрати по інфляції, 1 471, 33 грн. - 3 % річних, 5 000 грн. - моральну шкоду, стягнути з Відповідача 2 на свою користь грошові кошти в розмірі 46 740, 98 грн., з яких 42 090, 88 грн. - сума відшкодування, 1 925, 85 грн. - витрати по інфляції, 619, 25 грн. - 3 % річних, 2 105 грн. - моральна шкода, а також стягнути судові витрати, судовий збір у розмірі 1733, 25 грн., правнича допомога - з Відповідача 1 в розмірі 15 036, 05 грн., з Відповідача 2 - 4 866, 60 грн.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову, відповідно до якої Позивач просив стягнути на його користь з Відповідача 1 грошові кошти в розмірі 26 583, 67 грн., з яких 15 536, 99 грн. - пеня, 4 575, 45 грн., 1 471, 23 грн. - 3 % річних, 5 000 грн. - моральна шкода, стягнути з Відповідача 2 грошові кошти у розмірі 151 739, 98 грн., з яких 142 090, 88 грн. - основна сума відшкодування, 1 925, 85 грн. - витрати від інфляції, 619, 25 грн. - 3 % річних, 7104 грн. - моральна шкода та судові витрати з Відповідача 1 - 2885, 53 грн., Відповідача 2 - 17 114, 47 грн.

1.Стислий виклад позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.07.2017 сталась ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1, що належить позивачу та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням Відповідача 2.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача 2 застрахована в ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», ліміт відповідальності - 100 000 грн.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва встановлено вину Відповідача 2 у вчиненні зазначеного ДТП.

06.07.2017 дня Відповідача 1 було повідомлено про настання страхового випадку. 31.08.2017 Позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Проте на момент винесення рішення Позивача так і не було повідомлено про прийняте рішення.

Крім того, Позивачу стало відомо, що 07.06.2018 розпорядженням Нацкомфінпослуг анульовано ліцензію Відповідача 1 у сфері надання послуг страхування з 07.07.2018. Крім того, з 02.07.2018 Відповідач 1 позбавлений членства в М(Т)СБУ.

Тому, оскільки страхова компанія винуватця ДТП є неспроможною, неналежно виконує свої обов'язки, потерпіла особа вимушена звернутись до останнього з позовом про відшкодування шкоди. Крім того, за загальним правилом, відповідальність за завдану шкоду несе особа, яка її завдала.

Тому, на підставі ст. 1187, 1192 ЦК України, а також ст. 999 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту - Закон 1961-IV), позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

При цьому, згідно звіту про оцінку КТЗ № 17/9/660 вартість матеріальної шкоди з врахуванням ПДВ становить 154 541, 37 грн. Фактично Позивачем понесено витрати в розмірі 141 423, 01 грн., що підтверджується актом надання послуг по замовленню № 7255 від 17.07.2017 та 2 552 грн. відповідно до рахунку на придбання додаткових частин.

Відповідач 2 частково компенсував завдану шкоду у розмірі 33 241, 53 грн.

Разом з тим, матеріальна шкода не була відшкодована Позивачу в повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 625, 992 ЦК України, а також ст. 36 Закону 1961-IV, просить стягнути з відповідачів на свою користь пеню за прострочення виконання зобов'язань, а також інфляційні трати та 3 % річних.

Крім того, діями відповідачів у зв'язку із завданням матеріальної шкоди, а також бездіяльністю щодо відшкодування завданої шкоди Позивачу завдано моральної шкоди, яку остання оцінює в 5 000 грн. - за протиправну бездіяльність Відповідача 1, 7 104 грн. - 5 % від суми загальної шкоди, що підлягає стягненню з Відповідача 2.

Від Відповідача 1 відзив не надходив.

Від Відповідача 2 відзив не надходив.

2.Заяви, клопотання.

13.08.2018 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову.

17.08.2018 від представника позивача надійшла заява про долучення доказів.

25.10.2018 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі Позивача. Позовні вимоги підтримає в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

3.Процесуальні дії у справі

18.06.2018 ухвалою суду відкрито провадження по справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в загальному порядку, призначено проведення підготовчого засідання, встановлено сторонами строки для надання заяв по суті справи.

20.08.2018 ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).

30.10.2018 з врахуванням тієї обставини, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явились без поважних причин, причини неявки суду не повідомили, відзиву не подали, а також того, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних у справі даних та доказів.

4.Фактичні обставини справи, встановлені судом, які підтверджені наданими доказами по справі, зміст спірних правовідносин.

06.07.2017 о 17 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Ватутіна, 72 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, що належить позивачу та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням Відповідача 2.

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке передбачено відповідальність ст. 124 КУпАП визнано Відповідача 2 та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу (постанова Солом'янського районного суду м. Києві від 27.07.2017, набрала законної сили 08.08.2017).

Згідно положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 27.07.2017 встановлено вину Відповідача 2 у вчиненні зазначеного ДТП. При цьому, постановою також встановлено, що автомобіль Позивача отримав механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача 2 застрахована в ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», ліміт відповідальності - 100 000 грн. (Поліс № ВК 3554006, а.с. 100).

06.07.2017 дня Відповідача 1 було повідомлено про настання страхового випадку.

31.08.2017 Позивач звернулась до Відповідача 1 із заявою про виплату страхового відшкодування (Заява Вх. № 38502 від 31.08.2017).

Вартість матеріальної шкоди з врахуванням ПДВ становить 154 541, 37 грн., без врахування ПДВ - 133 767, 43 грн. (Звіт про оцінку КТЗ № 17/9/660, складний 02.10.2017 суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4, а.с. 24-27).

Фактично Позивачем понесено витрати в розмірі 141 423, 01 грн. та 2 552, 00 грн. (Рахунок на оплату по замовленню № 7255 від 17.07.2017, сплачено 01.08.2017, Акт надання послуг по замовленню № 7255 від 17.07.2017, сплачено 25.09.2017, рахунок на оплату № 9803 від 25.09.2017, сплачено 25.09.2017) (а.с. 18, 19-20, 28).

Разом з тим, на момент винесення рішення Позивача так і не було повідомлено про прийняте рішення.

19.02.2018 Позивач в особі свого представника ОСОБА_5 звернувся до Моторно (транспортного) страхового бюро України із скаргою на бездіяльність Відповідача 1 (а.с. 16, 17).

07.06.2018 розпорядженням Нацкомфінпослуг анульовано ліцензію Відповідача 1 у сфері надання послуг страхування з 07.07.2018. Крім того, з 02.07.2018 Відповідач 1 позбавлений членства в М(Т)СБУ.

Крім того, Позивач зазначає, що Відповідачем 2 частково відшкодована завдана матеріальна шкода в розмірі 33 241, 53 грн.

5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування. Висновки суду.

Так, положеннями ч. 1 ст.1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортних засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована у ТДП «Домінанта» із встановленим лімітом відповідальності - 100 000,00 грн.

При цьому, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно вимог п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

При цьому, згідно п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як встановлено в судовому засіданні, Позивачем було вчасно повідомлено та надано Відповідачу 1 всі необхідні документи для виплати йому страхового відшкодування по ДТП.

Однак, незважаючи на вищенаведені вимоги закону, Відповідач 1 свої зобов'язання за договором страхування не виконав, та не виплатив потерпілій особі суму страхового відшкодування за завдані страхувальником збитки.

Так, вирішуючи питання про задоволення позовних вимог, судом враховано, що право потерпілого отримати відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним.

Разом з тим, суд, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, недопущення порушення прав та законних інтересів інших учасників справи, вважає за необхідне відійти від зазначеної позиції, з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В свою чергу, у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В судовому засіданні встановлено, цивільно-правова відповідальність Відповідача 2 застрахована в ТДВ «Страхове товариство «Домінанта». При цьому, страховик не виконав свої зобов'язання за договором страхування, після звернення Позивача впродовж 90 днів не виплатив страхове відшкодування. Разом з тим, Відповідачем 2 вчинялись дії щодо відшкодування шкоди, про що зокрема стверджує сам Позивач та вказує, що останнім було сплачено кошти в розмірі 33 241, 53 грн.

Враховуючи все вище викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути саме із страхової компанії суму понесених Позивачем збитків та штрафних санкцій, а з винної особи - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яку мав здійснити страховик.

Крім того, відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положеннями п. 36.5 ст. 36 Закону визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до частини першої статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.

З огляду на викладене можна зробити висновок, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 7 червня 2017 року у справі № 6-282цс17.

Разом з тим, оскільки Позивачем не надано розрахунок сум до стягнення з відповідачів на день винесення рішення, суд бере до уваги розрахунок, наданий станом на 27.05.2018.

З врахуванням наведеного, позовні вимоги до Відповідача 1 підлягають задоволенню з врахуванням наступних грошових сум,: 100 000 грн. - сума страхового відшкодування в межах встановленого ліміту; 4 575, 45 грн. - інфляційні нарахування на суму боргу за період з 01.12.2017 по 31.03.2018; 1 471, 23 грн. - 3% річних за період з 30.11.2017 по 27.05.2018; 15 536, 99 грн. - пеня за період з 30.11.2017 по 02.03.201.

При цьому, дата початку нарахувань пені, 3 % річних та інфляційних втрат - 30.11.2017 /90 днів з дня звернення Позивача до Відповідача 1 із заявою про виплату страхового відшкодування/.

Позовні вимоги до Відповідача 2 підлягають задоволенню з врахуванням наступних грошових сум: 42 090, 88 грн. - сума відшкодування; 1 925, 85 грн. - інфляційні нарахування за період з 01.12.2017 по березень 2018 року; 619, 25 грн. - 3 % річних.

Щодо моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995р., згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що мало місце пошкодження автомобіля, яке є власністю Позивача.

Суд, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, враховує, що саме з вини Відповідача 2 Позивачу завдано матеріальної шкоди, що в подальшому викликало у Позивача низку вимушених змін у житті - необхідність проведення ремонту автомобіля, звернення до страхової компанії, звернення до суду, витрати на відновлюваний ремонт, на правничу допомогу, а також поведінку Відповідача 1 щодо невиплати страхового відшкодування Позивачу, яка потягла за собою також низку незручностей в житті Позивача та завдала останній моральних страждань через невиправдане очікування, поведінку Відповідача 2, який частково відшкодував завдані збитки Позивачу, приходить до висновку, що з Відповідача 1 на користь Позивача підлягає до стягнення моральна шкода в розмірі 1 000 грн., з Відповідача 2 на користь Позивача підлягає до стягнення моральна шкода в розмірі 500 грн.

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається матеріалів справи, Позивачем на підтвердження понесених витрат надано Договір № 02/07/17 про надання правничої допомоги, укладений між Позивачем та адвокатом ОСОБА_5, Акт приймання передачі виконаних робіт за договором про надання юридичних (адвокатських) послуг від 19.04.2018, відповідно до якого послуги надані за загальну суму 15 036, 50 коп., акт приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання юридичних (адвокатських) послуг від 19.04.2018, відповідно до якого послуги надані на загальну суму 4866, 60 грн., копії прибуткових касових ордерів № 32, 31 від 19.04.2018, відповідно до якого Позивачем було здійснено оплату вказаних послуг на суму - 4866, 60 грн. та 15036, 50 грн.

При цьому, з наданих актів вбачається, що послуги, надані адвокатом дублюються, зокрема, усна консультація, складання позовної заяви, збір та підготовка доказів, розрахунок штрафних санкцій, подання позову до суду, участь у судових засіданнях.

Відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що вказані витрати понесені позивачем у зв'язку із розглядом зазначеної справи, враховано обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи, дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, розмір задоволених судом позивних вимог, а також складність справи.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що з Відповідача 1на користь Позивача підлягають до стягнення грошові кошти в якості витрат на правову допомогу в розмірі 2433, 30 грн., з Відповідача 2 на користь Позивача підлягають до стягнення грошові кошти в якості витрат на правову допомогу в розмірі 2433, 30 грн.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 22, 36, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 74, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку завданого внаслідок дорожньої - транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (м. Київ, вул.Саксаганського, буд.119, код ЄДРПОУ 35265086) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) 100000 грн. - страхове відшкодування, 15536,99 - пені, 4575, 45 грн. інфляційні втрати, 1471,23 грн. - 3% річних, 1000 грн. - моральної шкоди, 2433,30 грн. витрати на правову допомогу, а всього 125016,97

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, і.п.н.НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 42090,88грн. - збитки внаслідок ДТП, 1925,85 інфляційні втрати, 619,25 грн. - 3% річних, 500грн.- моральна шкода, 2433,30 грн. витрати на правову допомогу, а всього 47569,28 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 12.11.2018.

Суддя