Рішення № 79485064, 16.07.2018, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 634/76/18

Категорія 58

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюк В.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Павлової Е.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Сахновщинського районного суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПоршеМобіліті» (надалі за текстом - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна, про визнання виконавчого напису №2622 від 05.09.2017 р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г.В. таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги мотивовано тим, що спірний виконавчий напис було здійснено на підставі договору застави транспортного засобу, укладеного сторонами в забезпечення виконання грошових зобов'язань позивача за кредитним договором. Втім, в порушення вимог ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання позивачу не надсилалось. Окрім того, як на підставу для задоволення позову позивач посилається на відсутність реєстрації у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 30.01.2018 року матеріали вказаної позовної заяви направлені за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Подільського районного суду м. Києва, - визначено головуючого суддю по справі: Гребенюка В.В. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09.03.20018 року справу прийнято до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

В судових засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях позов не визнав, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що визначене в ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання позивачу направлялось. Крім того, зауважив, що посилання позивача як на підставу для задоволення позову на відсутність реєстрації у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження відповідач вважає безпідставним з огляду на те, що перевірка такої реєстрації не входить в обов'язки нотаріуса при здійсненні виконавчого напису. Окрім того, відповідач вважає, що здійснення відповідної реєстрації є заходом повідомлення інших кредиторів про наявність обтяжень на майно боржника. Отже, оскільки відповідач є єдиним забезпеченим кредитором позивача здійснення такої реєстрації на конкретний предмет іпотеки є нелогічним та таким, що суперечить принципам такої реєстрації.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наведені нижче обставини.

Судом встановлено, що 05.09.2013 р. між позивачем (як позичальником) та відповідачем (як кредитором) було укладено кредитний договір №50010274, відповідно до умов якого позивач отримав кредит в сумі 123240,23 грн. (еквівалент 15121,50 дол.США); сума додаткового кредиту 37697 грн. (еквівалент 4625,40 дол.США) для придбання автомобіля марки VOLKSWAGEN Polo (надалі за текстом - VW), модель Polo Sedan, кузов НОМЕР_3, об'єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2013 вартістю за договором з дилером в сумі 17790 дол.США.

На забезпечення вказаного кредитного договору сторонами було укладено договір застави транспортного засобу №50010274, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В. За цим договором позивач передав в заставу відповідачу автомобіль VW, кузов НОМЕР_3, об'єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 5.3.3 договору застави, у випадку невиконання (або часткового невиконання) позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за кредитним договором та цим договором, нотаріус на вимогу відповідача здійснює виконавчий напис на цьому договорі. Відповідач направляє повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмета застави.

20.07.2014 р. відповідач направив позивачу рахунок-фактуру та вимогу щодо дострокового повернення та сплати заборгованості за кредитним договором № 50010274 від 17.07.2017 р. (а.с. 87, 88)

Посилаючись на порушення позивачем своїх грошових зобов'язань за кредитним договором, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна щодо вчинення спірного виконавчого напису №2622 від 05.09.2017.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наведеного нижче.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач передав відповідачу в заставу автомобіль VW, кузов НОМЕР_3, об'єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1 в рахунок забезпечення виконання своїх грошових зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку.

Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

В ст. 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Ганною Володимирівною було вчинено спірний виконавчий напис №2622 від 05.09.2017 про стягнення з позивача на користь відповідача заставленого майна - автомобіля VW, кузов НОМЕР_3, об'єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 15).

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.

Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.

Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2014 р. відповідач направив позивачу вимогу щодо дострокового повернення та сплати заборгованості за кредитним договором №50010274 від 17.07.2017 р., відповідно до якої станом на 17.07.2017 сума заборгованості позичальника становить 141480,35 гривень. В той же час, вказана сума заборгованості є відмінною, ніж за що вказана у виконавчому написі та значно перевищує суму кредиту, наданого позичальнику, при цьому, доказів в підтвердження вказаного розміру заборгованості суду надано не було, як і не було надано відомостей, що підтверджують відсутність сплат по кредиту з боку позичальника.

Таким чином, за наявності розходження сум боргу, вказаних у повідомлені про порушення умов основного договору та заяві відповідача на вчинення виконавчого напису, приватний нотаріус у відповідності із п.2.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, не витребував у стягувача документи на усунення розходжень щодо суми заборгованості. Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до виконавчого напису нотаріуса було запропоновано задовольнити вимоги відповідача за несплачені чергові платежі, штрафні санкції станом на 17.07.2017.

Вказані обставини у своїй сукупності не дають суду підстав вважати вказаний у виконавчому написі розрахунок заборгованості безспірним, а виконавчий напис винесений відповідного до чинного законодавства України.

Також, за вимог п.2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, нотаріус вчиняє виконавчий напис в разі порушення основного зобов'язання та(або) умов іпотечного договору після спливу тридцяти днів з моменту вчинення відмітки іпотекодавцем на письмовому повідомлені про його отримання або відмітки поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу, та з врахуванням вимог п.114 Правил надання послуг поштового зв'язку боржник вважається належним чином повідомлений, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором було направлено за адресою: АДРЕСА_1. Однак, зареєстрованим місцем проживання позивача є адреса: АДРЕСА_1. Відповідна адреса також вказана позивачем в договорі застави транспортного засобу. Направлена на адресу АДРЕСА_1 вимога (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором позивачем отримана не була. Відповідні обставини відповідачем не спростовано.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідачем належним чином не було виконано вимогу ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» щодо направлення позивачу повідомлення щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором.

За таких обставини, суд констатує, що спірний виконавчий напис було винесено приватним нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства щодо процедури його винесення та безспірності вимог відповідача, а отже, вимоги позивача щодо визнання такого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами 141 ЦПК України, та, враховуючи задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача в сумі 704,80 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 34, 87 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст. ст. 589, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 28, 141, 206, 258, 259, 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г.В., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 2622 від 05.09.2017 р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Ганни Володимирівни таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПоршеМобіліті» (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, 1В, офіс «В», код ЄДРПОУ 36422974) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України);

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ В.В. ГРЕБЕНЮК