Рішення № 79482723, 19.12.2018, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/2060/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Ніколової С.В.

з участю секретаря судового засідання Хрупайло Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Волочиську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Волочиського ВП Городоцького ВП ГУНП в Хмельницкій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора сектору реагування патрульної поліції Волочиського ВП Городоцького ВП ГУНП в Хмельницкій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №503104 від 18 серпня 2018 року, якою його, позивача, визнано винним у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 425 грн. В обґрунтування позову вказав, що 18 серпня 2018 року дана справа була розглянута у його відсутності, постанова не була йому вручена, з постановою він ознайомився в Волочиському відділі ДВС лише 12.10.2018 року. Вказує, що він не порушував Правил дорожнього руху, оскільки 18.08.2018 року не керував автомобілем НОМЕР_1.

В судовому засіданні 04.12.2018 року позивач та його представник підтримали позов, пояснили, що наведені у постанові порушення Правил дорожнього руху позивач не допускав, а тому підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього штрафу відсутні. В судове засідання 19.12.2018 року позивач не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності та надав суду копію посвідчення серії АБ № 149824 про те, що він є учасником бойових дій.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнає, відзиву на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно вимог п. 2.1. “а”, “ґ” Правил дорожнього руху водій транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтверджуючі документи (посвідчення).

Згідно із п. 2.4 “а” Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно із ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено, що к ерування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 18 серпня 2018 року інспектором сектору реагування патрульної поліції Волочиського ВП Городоцького ВП ГУНП в Хмельницкій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 відносно позивача ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №503104. Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 18 серпня 2018 року року о 00 год. 45 хв. керував автомобілем НОМЕР_2 в м. Волочиську по вул. Незалежності, 5, не маючи при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. “а”,“ґ” Правил дорожнього руху.

Встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АБ № 149824, виданим 01 квітня 2016 року. (а.с. 32)

Згідно з п. 2.2 зазначених Правил власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно до ст. 21 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 1 липня 2004 р. № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України. Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону № 1961-IV учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

При цьому, згідно з Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 13.1 статті 13 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 23 грудня 2014р. № 7-рп/2014, вказаний пункт Закону необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач, як учасник бойових дій, є особою, що звільнена від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а відтак, не зобов'язаний оформляти поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідачем у даній справі, відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано до суду належних та допустимих доказів правомірності свого рішення щодо визнання позивача винним у порушенні норм пункту п. 2.1. “а”, “ґ” Правил дорожнього руху. Посилання на жоден з доказів, які передбачені ст. 251 КУпАП, у винесеній відповідачем постанові відсутні. Під час розгляду справи в суді відповідачем таких доказів також не було надано суду та не повідомлено суд про наявність у нього доказів щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, зокрема відеозаписів, показання свідків, тощо.

Враховуючи те, що відповідач не спростував пояснень та заперечень позивача, не дотримався обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваної постанови у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 71, 160 -163 КАС України, ст. ст. 7, 9, 126 ч. 1, 251, 280, 288, 289, 293, 294, 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд

вирішив :

Позов задовольнити.

Постанову інспектора сектору реагування патрульної поліції Волочиського ВП Городоцького ВП ГУНП в Хмельницкій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18 серпня 2018 року серії ДПО18 №503104, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: інспектор сектору реагування патрульної поліції Волочиського ВП Городоцького ВП ГУНП в Хмельницкій області старший лейтенант поліції ОСОБА_2, місцезнаходження: м. Волочиськ, вул. Слави, 12, ідентифікаційний код юридичної особи 40108824.

Повне рішення складено 28.12.2018 року.

Суддя: