Рішення № 79482634, 11.01.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.01.2019 Справа №607/16771/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого: Братасюка В.М.

за участю секретаря: Созанської Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Тернопільської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Тернопільської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: вул.Шевченка,6, с.Острів,Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування. В обґрунтування вимог зазначила, що 16.11.1993 року померла її мати ОСОБА_4, після якої спадщину прийняла вона та батько ОСОБА_5, який помер 19.08.2010року та після якого спадщину прийняла її бабуся ОСОБА_6, яка 13.10.2015року померла, проте за життя 16.07.2002року склала заповіт, заповівши їй та батьку в рівних частинах належний на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в с.Острів по вул.Шевченка, 6, Тернопільського району Тернопільської області. Державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв’язку із тим, що було виявлено, що відсутня державна реєстрація даного житлового будинку.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, подано заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи Тернопільської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, подано заяву про розгляд справи у відсутності представника.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно Інформаційної довідки №153 виданої Тернопільським районним ГБТІ 09.02.2018року, за матеріалами бюро станом на 08.02.2018року, житловий будинок, що знаходиться в с.Острів по вул.Шевченка, 6, Тернопільського району Тернопільської області належить ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України України від 22.12.1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991р.). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991р. мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні: б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних: г) згідно зі статтею 4 Постанови Верховної ОСОБА_5 України - Про введення в дію Закону України «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Оскільки вищевказаний житловий будинок побудовано до 15.04.1991р. (до введення в дію Закону України «Про власність») спадкодавці як члени колишнього колгоспного двору набули на нього право сумісної власності, причому це право збереглося за ними і після припинення колгоспного двору в результаті введення вдію вказаного Закону.

Статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 ЦК УРСР 1963 року в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК УРСР (1963року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (1963 року) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, житловий будинок, що знаходиться в с.Острів по вул.Шевченка, 6, Тернопільського району Тернопільської області належить ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_6, як членам колгоспного двору в рівних частинах по 1/5 на праві сумісної власності.

16.11.1993року померла мати позивачки ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про смерть серія 1-НМ №013120, виданим повторно відділом реєстрації актів цивільного стану по Калуському району Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Фрпнківської області 12.08.2005року, актовий запис №32.

Відповідно до довідки Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30.07.2018 №737 померла ОСОБА_4 проживала і на момент смерті була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з нею на день її смерті були зареєстровані і проживали: ОСОБА_6- свекруха-голова двору, ОСОБА_7 – чоловік, ОСОБА_3- брат чоловіка, ОСОБА_8 – дочка.

Таким чином, після смерті ОСОБА_4 спадщину за законом прийняли її чоловік, ОСОБА_7 і дочка ОСОБА_8, успадкувавши по 1/10 частині будинку, тобто по половині з належної померлій 1/5 частини вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, так як вони не заявляли відмови від спадщини, фактично вступили в управління і володіння спадковим майном, оскільки на момент відкриття спадщини були зареєстровані та проживали разом з нею.

19.08.2010 року помер батько позивачки ОСОБА_7, що стверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ИД № 109291, виданим Острівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 20.08.2010року, актовий запис про смерть №15.

Відповідно до довідки Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 30.07.2018 №738 померлий ОСОБА_7 проживав і на момент смерті був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з ним на день його смерті була зареєстрована і проживала: ОСОБА_6- мати, голова двору.

Таким чином, після смерті ОСОБА_7 спадщину за законом прийняла його мати ОСОБА_6, успадкувавши належну померлому частину вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами (1/5+1/10=3/10), так як вона не заявляла відмови від спадщини, фактично вступила в управління і володіння спадковим майном, оскільки на момент відкриття спадщини була зареєстрована та проживала разом з ним.

13.10.2015року померла бабуся позивачки ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ИД № 195108, виданим Острівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 15.10.2015року, актовий запис про смерть №19.

За життя ОСОБА_6 16.07.2002року склала заповіт, заповівши ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в рівних частинах належний на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в с.Острів по вул.Шевченка, 6, Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до інформаційних довідок Тернопільського районного госпрозрахункового БТІ від 12.02.2018року №№157,158,159, за матеріалами бюро станом на 01.01.2013року державна реєстрація житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами №6 по вул.Шевченка в с.Острів Тернопільського району Тернопільської області за ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6 в бюро не проведена.

22.02.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільської районної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

З аналогічними заявами про прийняття спадщини звернулися відповідач ОСОБА_2 - 14.03.2016 року та ОСОБА_3 - 31.03.2016 року.

30.07.2018р. державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори за №2074/02-14 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом після смерті бабусі ОСОБА_6 та матері ОСОБА_4, у зв’язку із тим, що відсутня державна реєстрація житлового будинку за адресою: вул.Шевченка,6, с.Острів,Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнаення його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини згідно ч.1 ст.1266 ЦК України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна як це передбачає ст. 392 ЦК України може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

При цьому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що позивач не має можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки спадкодавці не отримали за життя правовстановлюючий документ на належне їм майно та не здійснили державної реєстрації свого права власності, тому позивач змушений звертатися в суд за захистом своїх невизнаних прав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити її права та інтереси, тому слід визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/10 частки житлового будинку, з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: с.Острів, вул.Шевченка,6, Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4, померлої 16.11.1993року, 1/2 (1/5+3/10=1/2) частки житлового будинку, з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: с.Острів, вул.Шевченка,6, Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування після смерті бабусі ОСОБА_6, померлої 13.10.2015року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12,13, 81, 263, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1123, 1268, 1270 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Садова,30, с.Завій, Калуського району, Івано-Франківської області) право власності на: 1/10 частки житлового будинку, з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: с.Острів, вул.Шевченка,6, Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4, померлої 16.11.1993року, 1/2 частки житлового будинку, з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: с.Острів, вул.Шевченка,6, Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування після смерті бабусі ОСОБА_6, померлої 13.10.2015року.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п. 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_9