Рішення № 79482626, 23.01.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2019 Справа №607/17808/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Братасюка В.М.

за участю секретаря Созанської Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 державної реєстрації Тернопільської міської ради, третя особа – ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_6 іпотеки від 07.02.2007 року, Додаткового договору від 29.02.2008року та ОСОБА_6 про внесення змін та доповнень від 14.12.2011року недійсними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Універсал Банк», приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, третя особа – ОСОБА_5 про визнання недійсним ОСОБА_6 іпотеки від 07 лютого 2007 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №519, визнання недійсним додаткового ОСОБА_6 від 29.02.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №639, а також ОСОБА_6 про внесення змін та доповнень від 14.12.2011року посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №3559. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що згідно укладеного 07 лютого 2007 року ОСОБА_6 іпотеки, предметом іпотеки є майнові права на чотирикімнатну житлову квартиру №109, житловою площею 51,74 кв. м, загальною площею 85,36 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул. Лучаківського,11.

Статтею 5 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку", у редакції, яка була чинною на час укладення оспорюваного договору 07 лютого 2007 року, визначений вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором, при цьому таке поняття як «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав в Законі України "Про іпотеку" відсутні , зокрема, стаття не визначала майнові права як предмет іпотеки. Оскільки майнові права на відповідну квартиру в незавершеному будівництвом жилому будинку відповідно до положень Закону України "Про іпотеку" в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не могли бути предметом іпотеки, вказані майнові права були неправомірно передані в іпотеку, тому оскаржуваний договір іпотеки від 07 лютого 2007 року, вважає недійсним в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України, як такий, що укладений з порушенням вимог статті 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин). Також вважає, що, оскільки є недійсним Договір іпотеки від 07 лютого 2007 року, тож недійсним є і Додатковий договір від 29.02.2008 року посвідченого приватним нотаріусом тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №639, а також Договір про внесення змін та доповнень від 14.12.2011 року. Також просить зобов’язати приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції зняти заборону відчуження об’єкта нерухомого майна: квартиру №109, житловою площею 51,74 кв. м, загальною площею 85,36 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лучаківського,11, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження та заборону відчуження вищевказаного нерухомого майна за договором іпотеки від 07 лютого 2007 року.

19.06.2018року в судовому засіданні за клопотанням сторони позивача виключено зі складу співвідповідачів реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції у Тернопільській області і залучено до участі у справі в процесуальному статусі співвідповідача ОСОБА_4 державної реєстрації Тернопільської міської ради.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилися, подано заяви про відкладення розгляду справи у зв’язку із перемовинами з банком та участю в іншому судовому засіданні, які суд до уваги не приймає та зауважує, що у сторони позивача після повернення справи 02.06.2017року із Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та передачі на розгляд справи головуючому Братасюк В.М. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи, було достатньо часу для врегулювання спору мирним шляхом

Окрім того позивачем на підтвердження зазначеного подано виключно копію заяви адресованої голові правління ПАТ «Універсал Банк» з пропозицією відступити борг, уклавши договір факторингу, що не може свідчити про переговори щодо мирного врегулювання спору. Також адвокатом ОСОБА_7 не надано суду жодного підтверджуючого документу її зайнятості саме 23.01.2019року о 10год.00хв. в іншому судовому засіданні. Враховуючи наведені обставини та строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторони позивача, за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Універсал Банк» в судове засідання не з’явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, подано письмове заперечення, згідно якого в задоволенні позовних вимог просять відмовити.

Відповідач приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, подала суду письмові пояснення по справі, вважає, що при посвідченні спірного ОСОБА_6 іпотеки від 07.02.2007 року нею було дотримано всіх вимог чинного на момент посвідчення договору законодавства. Також зазначила, що вона не є учасником правовідносин між сторонами і не може діяти в інтересах жодної із сторін.

Представник відповідача ОСОБА_4 державної реєстрації Тернопільської міської ради в судове засідання не з’явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином

Третя особа ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилися, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, на попередніх судових засіданням позовну заяву підтримали, вважають її обґрунтованою.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як вбачається із укладеного 07.02.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №519, ОСОБА_1 (Іпотекодатель) передала в іпотеку ВАТ «Банк Універсальний» (Іпотекодержатель), майнові права на чотирикімнатну житлову квартиру №109, житловою площею 51,74 кв. м, загальною площею 85,36 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лучаківського,11.

Згідно п.1.2 договору іпотеки, предметом іпотеки є майнові права на вищевказану квартиру, будівництво якої не завершено, що підтверджено договором про організацію та проведення будівництва №42 від 25.10.2006року, що укладений між позивачем та ВАТ «Тернопільбуд» та квитанцією №32 про сплату 160015грн.

Відповідно до п.1.5 договору іпотеки, після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в п.1.2. даного договору, а також після оформлення та державної реєстрації в установленому чинним законодавством порядку права власності на нерухоме майно, зазначеного в п.1.2. даного ОСОБА_6, за Іпотекодавцем, збудована нерухомість продовжує бути Предметом іпотеки. При цьому, нотаріус за повідомленням Іпотекодержателя реєструє обтяження іпотекою вже збудованої нерухомості, а сторони протягом трьох робочих днів укладають в нотаріальній формі додатковий договір до даного ОСОБА_6, в якому змінюють опис Предмета іпотеки: замість майнових прав - відповідне нерухоме майно із зазначенням його реєстраційних даних, оціночної вартості, із посиланням на відповідний правовстановлювальний документ, що підтверджує право власності Іпотекодавця на це нерухоме майно. Зазначеним додатковим договором можуть бути передбачені інші умови за згодою Сторін (наприклад зміни пов’язані з можливими змінами в процесі будівництва характеристик нерухомого майна, зокрема: площі, планування приміщень тощо). Додатковий договір до даного ОСОБА_6 є підставою для перереєстрації заборони відчуження Предмету іпотеки, що накладається відповідно до п.6.8 даного ОСОБА_6.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

29.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до ОСОБА_6 іпотеки від 07.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №639, згідно якого ОСОБА_1 (Іпотекодатель) за згодою свого чоловіка ОСОБА_5, передала в іпотеку ПАТ «Банк Універсальний» (Іпотекодержатель), двокімнатну квартиру №109, житловою площею 21,7кв.м, загальною площею 86,8кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Лучаківського,11, в якості забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №063228 виданого виконкомом Тернопільської міської ради 05.02.2008 року і зареєстрованого в ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» 05.02.2008р, реєстраційний №22016834. 14.12.2011 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін та доповнень до ОСОБА_6 іпотеки від 07.02.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №3559. За умовами якого сторони погодили, що предметом іпотеки є об’єкт нерухомого майна зазначений в п.1 укладеного 29.02.2008 року між ними Додаткового договору до ОСОБА_6 іпотеки від 07.02.2007 року. Також сторони обумовили інші умови, що випливають з іпотечних правовідносин.

У відповідності до положень ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (ч. 2 ст. 583 ЦК України).

За змістом ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку", у редакції, яка була чинною на час укладення оспорюваного позивачем ОСОБА_6 іпотеки 07.02.2007 року, було вказано вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна в майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».

Проте ст.190 ЦК України визначено, що майном як особливим об’єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майнові права є не споживною річчю та визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст.3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об’єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об’єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об’єкт будівництва (інвестування), не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об’єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Стаття 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» установлює, що іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Іпотекодавцем за іпотечним договором, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, може бути забудовник – особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва (ч.7 ст.5 Закону).

Правовий аналіз положень ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» дозволяє дійти висновку про те, що майнове право, що є предметом іпотечного договору, - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З огляду на зазначене, законодавець передбачив можливість відступити від положень актів цивільного законодавства і якщо такі відносини не врегульовані цими актами, і таке відступлення прямо не обмежене, а тому сторони були в праві укласти договір іпотеки майнових прав хоч вони і не були прямо передбачені ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», а в іншому даним законом прямо не було зазначено про не можливість такого укладення.

Тобто фактично на даний правочин діє презумпція правомірності правочину в силу ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про іпотеку», у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Беручи до уваги вичерпний перелік істотних умов договору іпотеки в ст.18 ЗУ «Про іпотеку», в наведеній статті відсутні будь які посилання на майнові права з чого слід зробити висновок, що це не є істотною умовою договору, однак міститься умова яка саме визначає опис предмета іпотеки, а саме п.3 ч.1 ст.18 ЗУ «Про іпотеку», опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. Сторонами в договорі було наведено достатній опис іпотеки та зазначено вартість предмета іпотеки (п.1.2., 1.3. договору іпотеки), тому в даному випадку сторони досягли всіх істотних умов договору іпотеки.

Таким чином судом встановлено, що 07.02.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки, відповідно до якого остання передала в іпотеку майнові права на чотирикімнатну житлову квартиру №109, житловою площею 51,74 кв. м, загальною площею 85,36 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лучаківського,11. 29 лютого 2008 року між сторонами було укладено додатковий договір до договору Іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 за згодою свого чоловіка ОСОБА_5 передала в іпотеку банку двокімнатну квартиру №109, житловою площею 21,7кв.м, загальною площею 86,8кв.м., що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Лучаківського,11, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно зі свідоцтвом про власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Тернопільської міської ради 5 лютого 2008 року, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. Отже відбулася заміна предмета іпотеки з майнових прав на об’єкт нерухомого майна, що передбачалось п.1.5 договору іпотеки від 07.02.2007року. А договором про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 14 грудня 2011 року, сторони погодили, що предметом іпотеки є об'єкт нерухомого майна зазначений у п.1 укладеного 29 лютого 2008 року між ними додаткового договору до договору іпотеки від 7 лютого 2007 року.

Частинами 1, 3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої зокрема частиною 1 ст.203 ЦК України, є, відповідно до ч.1 ст.215 цього Кодексу, підставою недійсності правочину.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що зміст оспорюваного ОСОБА_6 іпотеки від 07.02.2007 року, Додаткового договору від 29.02.2008року та ОСОБА_6 про внесення змін та доповнень від 1.12.2011року в повному обсязі відповідає вимогам, встановленим в законодавстві, при укладенні договорів дотримано всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а отже, немає підстав для визнання таких недійсним, право позивача не є порушеним.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За змістом наведених норм, позовне провадження характеризується наявністю матеріально-правового спору між сторонами, відповідачем у справах позовного провадження є особа - учасник цивільних правовідносин, яка порушує, не визнає або оспорює відповідні права позивача.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України – суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальними положеннями ЦПК України обов’язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Проте, окрім посилання на те, що майнові права на відповідну квартиру в незавершеному будівництвом жилому будинку відповідно до положень Закону України "Про іпотеку", в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не могли бути предметом іпотеки, позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б обґрунтовували заявлені нею позовні вимоги та свідчили б про допущені порушення з боку відповідачів при укладенні ОСОБА_6 іпотеки від 07.02.2007 року, Додаткового договору від 29.02.2008року та ОСОБА_6 про внесення змін та доповнень від 14.12.2011року. ОСОБА_3 по собі відсутність визначення в Законі України «Про іпотеку» майнових прав, на момент укладення договору іпотеки від 07.02.2007р. не може бути, ствердженим фактом невідповідності вимогам законодавства та як наслідок бути підставою визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.9 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

У зв’язку з вищенаведеним, позовні вимоги про зобов’язання приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 державної реєстрації Тернопільської міської ради зняти заборону відчуження об’єкта нерухомого майна: квартиру №109, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Лучаківського,11, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження та заборону відчуження вищевказаного нерухомого майна за договором іпотеки від 07 лютого 2007 року, до задоволення не підлягають оскільки для цього відсутні правові підстави.

Щодо застосування строків позовної давності, суд бере до уваги твердження позивача про те, що вона дізналася про порушення (як вона вважає) свого права у вересні 2015 року, тому приходить до переконання що позивач звернулася до суду із позовом у межах строку позовної давності, тому не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Враховуючи вищенаведене, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_6 іпотеки від 07.02.2007 року, Додаткового договору від 29.02.2008року та ОСОБА_6 про внесення змін та доповнень від 14.12.2011року недійсними та зобов'язання вчинити дії слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 6, 15,16,20, 190, 203, 215, 216, 236, 575,576,583, 638 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (м.Тернопіль, вул.Лучаківського, 11 /109) до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Універсал Банк» (м.Тернопіль, вул.Білецька, 1а) приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (м.Тернопіль, вул.15 квітня, 7а/1), ОСОБА_4 державної реєстрації Тернопільської міської ради (м.Тернопіль, бульв.Шевченка,1), третя особа ОСОБА_5 (м.Тернопіль, вул.Лучаківського, 11 /109) про визнання ОСОБА_6 іпотеки від 07.02.2007 року, Додаткового договору від 29.02.2008року та ОСОБА_6 про внесення змін та доповнень від 14.12.2011року недійсними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення

Головуючий суддяОСОБА_9