Ухвала суду № 79482040, 16.01.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/5980/17

2-з/465/22/19

У Х В А Л А

судового засідання

16.01.2019 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова,

в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ЛКП «Навколо базару», третя особа: ПАТ «Львівобленерго», про визнання незаконними дії ЛКП «Навколо базару» щодо нарахування вартості за нібито спожиту електроенергію за період з 01 березня 2017 року по 01 грудня 2017 року у квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 10970,40 грн. та зобов`язання провести перерахунок спожитої електроенергії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, а саме заборону ЛКП «Навколо базару» відключати від електропостачання квартиру № 10а по вул.Городоцькій 199 у м.Львові до винесення рішення судом у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконними дії ЛКП «Навколо базару» щодо нарахування вартості за нібито спожиту електроенергію за період з 01 березня 2017 року по 01 грудня 2017 року у квартирі 10а по вул. Городоцька, 199 у м. Львові у розмірі 10970,40 грн. та зобов`язання провести перерахунок спожитої електроенергії.

Заяву мотивує тим, що ОСОБА_1, мешканець та власник квартири № 10а по вул. Городоцька, 199, що у м. Львові.

У 2007 році будинок № 199 на вул. Городоцькій прийнято у комунальну власність Львівської міської ради від ДП ЖКК “Укрбуд”.

Влаштування поквартирного обліку електроенергії в даному будинку не здійснено, будинок забезпечується електроенергією на підставі договору №90438 від 26.012008 р, що укладений між ПАТ “Львівобленерго” та балансоутримувачем цього будинку – ЛКП “Навколо базару”, де в переліку об’єктів зазначено тільки гуртожиток по вул. Городоцька 201 .

Нарахувння за використану електроенергію мешканцям здійснюється за показниками загальнобудинкового приладу обліку електроенергії.

У березні 2017 року адміністрація ЛКП “Навколо базару” повідомила мешканців будинку про зміну тарифного нарахування, після чого рахунки за спожиту енергію у квартирі ОСОБА_1 врази зросли.

Для вирішення питання розрахунків за спожиту електроенергію, ОСОБА_1 з іншими мешканцями будинку №199 по вул. Городоцькій звертався із колективною заявою до ЛКП “Навколо базару”, Франківської районної адміністрації, Департаменту житлового господарствата інфраструктури м. Львова, однак отримали лише формальну відповідь без реального вирішення проблеми.

Пунктом 33 «Правил користування електричною енергією для населення», передбачено, що у разі користування електричною енергією без засобу обліку з дозволу енергопостачальника розрахунки із побутовим споживачем здійснюються відповідно до середньомісячного споживання. Величина середньомісячного споживання електроенергії визначається за попередні 12 місяців, або за фактичний період споживання, якщо він менший 12 місяців.

Окрім цього, такий розрахунок (ділення показника загальнобудинкового лічильнику на площу квартири) є вигадкою ЛКП «Навколо базару».

Так, в листі ЛКП «Навколо базару» за №154 від 31.03.2017 року, що адресований Голові Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, вказано наступне: «…Оскільки в будинку відсутній поквартирний облік електроенергії сума спожитої електроенергії розподіляється між мешканцями будинку виходячи із загальної площі квартири… Враховуючи наведене, просимо надати методику вищенаведеного нарахування».

Тобто, відповідач сам просить в органу, що відповідає за встановлення тарифів, “розробити” документ з метою узаконення своїх дій, визнаючи тим самим безпідставність своїх нарахувань.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про житлово – комунальні послуги”, ОСОБА_1 звернувся 17.10.2017 року до ЛКП “Навколо базару” для складення та підписання акту – претензії споживача для врегулювання проблеми надмірного нарахування електроенергії, однак, в позасудовому врегулюванні спору йому було відмовлено.

18.10.2017 року на розгляд Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 подано позовну заяву про визнання незаконними дії ЛКП «Навколо базару» щодо нарахування вартості за нібито спожиту електроенергію за період з 01 березня 2017 року по 01 грудня 2017 року у квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 10970,40 грн. та зобов`язання провести перерахунок спожитої електроенергії.

Однак, знаючи, що справа знаходиться на розгляді в суді, ЛКП «Навколо базару» ПрАТ «ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» 19.09.2018 року на адресу позивача надіслало повідомлення №7/09 про можливість припинення постачання йому електроенергії через заборгованість.

Згідно п.27 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 і доповнених новим абзацом згідно з Постановою КМУ №591 від 23.08.2016 року «Спірні питання щодо заборгованості вирішуються шляхом переговорів між електропостачальником та побутовим споживачем або в судовому порядку. До вирішення спірного питання між сторонами відключення об`єкта побутового споживача не здійснюється».

Отже, до вирішення спірних питань, викладених у заяві, відключати електроенергію постачальник не має права.

Однак, не зважаючи на те, що спір знаходиться на розгляді суду, в порушення п.27 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № НОМЕР_1 «Навколо базару» має намір припинити електропостачання ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного, просить заяву задоволити.

За змістом ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між

сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання

можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправя сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до розяснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що на розгляді Франківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ЛКП «Навколо базару», третя особа: ПАТ «Львівобленерго», про визнання незаконними дії ЛКП «Навколо базару» щодо нарахування вартості за нібито спожиту електроенергію за період з 01 березня 2017 року по 01 грудня 2017 року у квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 10970,40 грн. та зобов`язання провести перерахунок спожитої електроенергії.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.

Зокрема, ЄСПЛ зазначав: «Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна державаучасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним» (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права

людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для

того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Згідно п.27 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 і доповнених новим абзацом згідно з Постановою КМУ №591 від 23.08.2016 року «Спірні питання щодо заборгованості вирішуються шляхом переговорів між електропостачальником та побутовим споживачем або в судовому порядку. До вирішення спірного питання між сторонами відключення об`єкта побутового споживача не здійснюється».

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обовязок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 150, 153, 154, 157 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ЛКП «Навколо базару», третя особа: ПАТ «Львівобленерго», про визнання незаконними дії ЛКП «Навколо базару» щодо нарахування вартості за нібито спожиту електроенергію за період з 01 березня 2017 року по 01 грудня 2017 року у квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 10970,40 грн. та зобов`язання провести перерахунок спожитої електроенергії,-задовольнити.

До вирішення даного спору по суті:

Заборонити ЛКП «Навколо базару» відключати від електропостачання квартиру № 10а по вул.Городоцькій 199 у м.Львові до винесення рішення судом у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконними дії ЛКП «Навколо базару» щодо нарахування вартості за нібито спожиту електроенергію за період з 01 березня 2017 року по 01 грудня 2017 року у квартирі 10а по вул. Городоцька, 199 у м. Львові у розмірі 10970,40 грн. та зобов`язання провести перерахунок спожитої електроенергії.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк предявлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ванівський Ю.М.