Рішення № 79481953, 14.12.2018, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/906/17

провадження №2/457/65/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Мазурик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за реєстровим № 398, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що спірний договір купівлі-продажу ним було укладено під впливом обману зі сторони відповідача, оскільки ОСОБА_2 зобов’язувався йому віддати кошти за спірну квартиру до двох тижнів після укладення вищезазначеного договору у зв’язку з тим, що мав оформляти, з його слів, кредит під заставу даної квартири. Таким чином відповідач пояснював необхідність укладення спірного договору купівлі-продажу швидше, аніж проведення розрахунку, мовляв, що для того, щоб оформити договір іпотеки щодо даної квартири, необхідно, щоб вона перебувала у його власності. Однак коштів за продаж квартири позивач не отримав, у зв’язку з чим звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу.

Від представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_4 надійшов відзив, у якому сторона відповідача заперечує проти позовної заяви з огляду на наступне. Посилання позивача на те, що він не отримував коштів за продаж квартири, оскільки таке суперечить п. 5 укладеного договору. Таким чином, сторони, підписавши особисто договір купівлі-продажу квартири, погодилися з його умовами. Зокрема, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 серпня 2017 року скасовано рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 16 грудня 2016 року та ухвалено нове, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу відмовлено. У ході розгляду справи в апеляційній інстанції встановлено факт отримання коштів ОСОБА_1 від ОСОБА_2 шляхом отримання відповідей від ОСОБА_1, які він особисто надавав на поставленні суддями питання. Крім цього, чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачена можливість перевірки правдивості показань учасників судового розгляду з застосуванням поліграфа або прийняття судом у якості доказу отриманих таким чином відомостей, які носять орієнтовне значення. Крім цього, відповідач не надав своєї згоди на проведення психофізіологічної експертизи.

Від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 надійшла відповідь на відзив, у якому вказано, що в ході розгляду конкретної справи суд не проводив перевірку правдивості показань учасників справи з застосування поліграфу, а призначив у справі психофізіологічну експертизу, висновок якої вважається доказом у справі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала, зазначила, що згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. При цьому, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Крім цього, як на доказ, яким позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, представник позивача послалась на висновок експерта № 01805/018-Д за результатами проведення судової психологічної експертизи (опитування із застосуванням спеціального технічного пристрою – комп’ютерного поліграфа), складений 04.07.2018 року, відповідно до якого на запитання суду «чи отримував ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 404 240,00 грн. за продаж квартири АДРЕСА_2 експерт дав відповідь, що в ході експертизи (опитування з використанням комп’ютерного поліграфа) у громадянина ОСОБА_1 не виявляються виражені психофізіологічні реакції та емоційне збудження на запитання, які могли б свідчити про те, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 404 240,00 грн. за продаж квартири АДРЕСА_2.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, посилаючись на п. 5 спірного договору купівлі-продажу квартири, де вказано, що купівлю-продаж зазначеної квартири сторони здійснюють за 404 240,00 грн., які покупець сплатив продавцеві до підписання договору у повному обсязі. Крім цього, відповідач пояснив, що відмовився від проходження опитування із застосуванням спеціального технічного пристрою – комп’ютерного поліграфа посилаючись на ст. 28 Конституції України, у якій зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Додатково відповідач зазначив, що чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачена можливість перевірки правдивості показань учасників судового розгляду із застосуванням поліграфа або прийняття судом у якості доказу отриманих таким чином відомостей, у зв’язку з чим висновок експерта № 01805/018-Д за результатами проведення судової психологічної експертизи не може вважатись належним та допустимим доказом у даній справі.

Експерт ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав складений ним висновок, а також вказав, що йому відомо про настання кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що 10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за реєстровим № 398, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3

У п. 5 вищезазначеного договору вказувалось, що купівлю-продаж зазначеної квартири сторони здійснюють за 404 240,00 грн., які покупець сплатив продавцеві до підписання договору у повному обсязі. Проте фактично між сторонами було обумовлено, що кошти за купівлю квартири відповідач зобов’язувався віддати до двох тижнів після укладення вищезазначеного договору у зв’язку з тим, що мав оформляти, з його слів, кредит під заставу даної квартири. Таким чином відповідач пояснював необхідність укладення спірного договору купівлі-продажу швидше, аніж проведення розрахунку, оскільки для того, щоб оформити договір іпотеки щодо даної квартири, необхідно було, щоб така перебувала у його власності.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. При цьому, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до пункту 20 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб.

Оскільки у поясненнях сторін даної справи містились істотні протиріччя, судом було призначено у даній справі судову психофізіологічну експертизу з використанням поліграфа, оскільки такий вид експертизи характеризується високою ефективністю у перевірці доказів сторін та можливістю виявити нові фактичні обставини, що не були досліджені в минулому.

Судова експертиза з використанням поліграфа (далі – психофізіологічна експертиза з використанням поліграфа) – це психологічна експертиза у вигляді дослідження експертом-поліграфологом на основі спеціальних знань з використанням поліграфа психофізіологічних реакцій особи у відповідь на пред’явлені в ході дослідження стимули з метою перевірки достовірності інформації, що надається досліджуваною особою.

На вирішення експерта судом було поставлено два запитання: «1. Чи передавав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 404 204,00 грн. за купівлю квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 перед укладенням договору купівлі-продажу від 10 травня 2016 року, а також чи наявні в пам’яті ОСОБА_2 об’єктивні дані про факт передачі ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 404 240,00 грн. одним траншем в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_3, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вул. Стебницька, 54?; 2. Чи отримав ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 404 240,00 грн. за продаж квартири АДРЕСА_2».

Відповідно до висновку експерта № 01805/018-Д за результатами проведення судової психологічної експертизи (опитування із застосуванням спеціального технічного пристрою – комп’ютерного поліграфа), складеного 04 липня 2018 року, на перше запитання відповідь надати неможливо, оскільки ОСОБА_2 добровільної згоди на проведення опитування із застосуванням комп’ютерного поліграфа не надав, посилаючись на статтю 28 Конституції України, у зв’язку з чим опитування із ОСОБА_2 не проводилось. Щодо другого запитання, то експерт зазначив, що в ході експертизи (опитування з використанням комп’ютерного поліграфа) у громадянина ОСОБА_1 не виявляються виражені психофізіологічні реакції та емоційне збудження на запитання, які могли б свідчити про те, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 404 240,00 грн. за продаж квартири АДРЕСА_2.

Враховуючи вищевказаний висновок експерта судом встановлено, що укладення спірного договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року було здійснено ОСОБА_1 під впливом обману та зумовлено деформацією волі, на яку вплинула протиправна поведінка ОСОБА_2, спрямована на формування наміру в Позивача вчинити правочин, посилаючись на хибне уявлення щодо проведення оплати за продану квартиру. Поведінка ОСОБА_2 при укладенні договору свідчить про наявність умислу у його діях.

При визнанні недійсними правочинів з підстав, що такі були вчинені під впливом обману, законодавець звертає увагу на те, що обман може стосуватись лише обставин, що мають істотне значення.

У даному випадку, за своєю правовою природою внаслідок укладення договору купівлі-продажу у покупця виникає обов’язок оплатити товар після його прийняття (частина 1 статті 692 ЦК України), а відтак наявність чи відсутність оплати товару є обставиною, що має істотне значення та впливає на укладення такого правочину.

Суд не бере до уваги посилання відповідача та його представника на ту обставину, що чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачена можливість перевірки правдивості показань учасників судового розгляду із застосуванням поліграфа або прийняття судом у якості доказу отриманих таким чином відомостей, у зв’язку з чим висновок експерта № 01805/018-Д за результатами проведення судової психологічної експертизи не може вважатись належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки у даному випадку суд не проводив перевірки правдивості показань учасників справи із застосуванням поліграфу, а призначив у справі судову психофізіологічну експертизу відповідно до вимог статті 103 ЦПК України, висновок якої вважається доказом у справі. Крім цього, статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Що стосується висновку № 01805/018-Д щодо результатів психофізіологічного тестування з використанням комп'ютерного поліграфу від 04 липня 2018 року суд зазначає наступне. Згідно з ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обовязків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений обєкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обовязку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений обєкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено на виконання ухвали суду,та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

В матеріалах справи наявні документи, що підтверджують кваліфікацію судового експерта, стаж експертної роботи, наявність профільної освіти. У судовому засіданні експерт під аудіозапис підтвердив те, що він обізнаний про настання кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку. Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 104 ЦПК України в ухвалі про призначення експертизи судом попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що висновок експерта № 01805/018-Дщодо результатів психофізіологічного тестування з використанням комп'ютерного поліграфу від 04 липня 2018 року є належним доказом по справі та відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Додатково слід зазначити, що проведення судової психологічної експертизи із застосуванням комп’ютерного поліграфа передбачено пунктом 6.8 розділу VI «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 1350/5 від 27 травня 2017 року. Дослідження пам’яті людини в рамках даної експертизи підпорядковується загальній методології судових психологічних експертиз та має власні, притаманні тільки цьому дослідженню науково обґрунтовані методи й методики. Основою судової психологічної експертизи із застосуванням поліграфа є реєстрація емоційної напруги, яка виникає у відповідь на прагнення приховати достовірну інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав у своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не надав суду жодних доказів того, що перед укладенням спірного договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року ним було передано відповідачу грошові кошти за продаж такої квартири ані в розмірі 404 240,00 грн., ані в будь-якому іншому розмірі.

Що стосується незгоди ОСОБА_2 на проведення опитування з застосування спеціального технічного пристрою – комп'ютерного поліграфа, то суд розцінює таку поведінку відповідача як зловживання процесуальними правами. Непогодження відповідача з висновком експерта не слід вважати підставою неправомірності самого висновку.

Таким чином, з огляду на наведене, суд приходить до переконання, що оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено з застосуванням обману зі сторони відповідача – ОСОБА_2, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману (позивача ОСОБА_1П.) внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей. Як вбачається з матеріалів справ, обман стосувався істотної умови договору – п. 5 договору купівлі-продажу від 10 травня 2016 року.

Загальним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок обману, є двостороння реституція, яка здійснюється за правилами ст. 216 ЦК України. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. З огляду на наведене саме за позивачем слід визнати право власності на предмет договору - квартиру АДРЕСА_1.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторонимають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їхсукупності.

Оскільки судом встановлено, що позивач коштів за продаж квартири позивач не отримав, тобто, правочин було вчинено внаслідок застосування обману зі сторони відповідача відносно позивача, то позов слід задовольнити, визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10 травня 2016 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2М,, і, як наслідок - скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, зареєстровану на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 1920 грн. у користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10 травня 2016 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 398.

Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, зареєстровану на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 398.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 1920 грн. в користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди першої інстанції.

Суддя: ОСОБА_8