Рішення № 79480818, 17.01.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/4962/18

Провадження № 2/336/347/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 січня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі по тексту – МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 5 210,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 02.10.2016 року о 19 годині 30 хвилин сталась дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту – ДТП), а саме ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Renault Megane», д.н. НОМЕР_1 в м. Запоріжжі по пр. Соборний, 20 допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_2.

Внаслідок вищезазначеної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2016 року відповідача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована.

Завдана шкода відповідачем не була відшкодована на користь потерпілої особи.

03.11.2016 року власник пошкодженого транспортного засобу «ЗАЗ Lanos», д.н. НОМЕР_3, ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту № 2707 вартість матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного транспортного засобу становить 3 910, 85 грн.

У зв’язку з настанням події, передбаченої п.п. а) п. 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснив виплату відшкодування ОСОБА_2 згідно платіжного доручення від 02.12.2016 року № 9427рв у розмірі 3 910, 85 грн.

Крім того, позивач зазначає про те, що вартість послуг врегулювання справи щодо здійснення регламентної виплати становить 1 300,00 грн.

Загальний розмір витрат позивача з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди становить 5 210, 85 грн.

За твердженнями позивача, відповідачу було направлено претензію щодо добровільного відшкодування шкоди в порядку регресу, проте відповіді позивачем так і не було отримано, а шкода так і не відшкодована, що стало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 25.10.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Представник позивача в судове засідання не з’явилась, надіслала на адресу суду заяву за змістом якої просила розглядати справу без її участі, позов задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, відзиву або будь-яких заяв до суду не подавала, а тому на підставі статей 280 – 282 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи без участі відповідача за письмовою згодою представника позивача.

За таких обставин судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 02.10.2016 року о 19:30 годині ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_4 , на пр. Соборний, 20 в м. Запоріжжі, під час руху заднім ходом не впевнилась в безпеці свого маневру і безпеці руху, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, чим порушила п. 10.9 ПДР. В результаті ДТП автомобілі пошкоджено, потерпілі відсутні.

Винною у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_1

Вищезазначене підтверджується копією постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2016 року (а.с.84-85).

03.10.2016 року до МТСБУ звернувся ОСОБА_3, який керував транспортним засобом «ЗАЗ Lanos», д.н. НОМЕР_3, в момент настання ДТП, з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.71-72).

Крім того, як вбачається з долучених представником позивача документів, розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб, відповідно до звіту № 2707 про оцінку автомобіля НОМЕР_2 від 15.10.2016 року, з урахування ПДВ складає 3 910,85 грн. (а.с.86-105).

03.09.2016 року до позивача звернувся власник транспортного засобу «ЗАЗ Lanos», д.н. НОМЕР_3, ОСОБА_2 з заявою про виплату відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті ДТП, завдану відповідачем, в порядку ст. 35, п. 41.1 ст.41.1 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (а.с.73).

На підставі довідки № 1 від 21.11.2016 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (а.с.106) та наказу заступника генерального директора МТСБУ № 9427 від 30.11.2016 (а.с.107) позивачем виплачено відшкодування на користь ОСОБА_2 в розмірі 3 910, 85 грн., що також підтверджується платіжним дорученням № 9427рв від 02.12.2016 року (а.с.108).

Відповідно до копії платіжного доручення № 00048рв від 29.11.2016 року, копії рахунку на оплату виконаних робіт № 00048 від 16.112016 року та копії акту виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ № 3/1-05/36412/вих/1 від 07.10.2016 року по справі МТСБУ № 36412, позивачем здійснено оплату на користь ПАТ «СК «Універсальна» за послуги з врегулювання послуг згідно рах. № 00048 від 16.11.2016 року справа 36412 на суму 1 300, 00 грн. (а.с.109-111).

Як вбачається з матеріалів справиМТСБУ зверталось до відповідача з письмовою претензією про відшкодування загального розміру витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоду у сумі 5 210, 85 грн. від 10.04.2018 року за № 36412 (а.с.113), проте доказів направлення позивачем та отримання відповідачем даної претензії матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пп. а) п.41. 1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ відшкодовує шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування", статтями 993, 1191 Цивільного кодексу України до страхової організації, що сплатила страхове відшкодування за майновим страхуванням в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яку особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", встановлено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до вимог частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 3 910,85 грн. виплаченого страхового відшкодування є такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про стягнення витрат за послуги з врегулювання справи щодо здійснення регламентної виплати, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно з положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з пунктом 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;

б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;

ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.

Регламентні виплати, зазначені у підпунктах "а"-"д" цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.

Отже, чинним законодавством не передбачено право страховика вимагати відшкодування додаткових витрат, які понесені у зв'язку із встановленням розміру збитків та збору документів, у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

На підставі викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 1 300, 00 грн. за послуги з врегулювання справи щодо здійснення регламентної виплати.

Відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_6, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користьМоторного (транспортного) страхового бюро України (адреса: м. Київ, вул. Русанівський бульвар, буд. 8, ЄДРПОУ 21647131) суму витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 3 910, 85 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1 322, 42 грн.

У позові в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 1 300, 00 грн. за послуги з врегулювання справи щодо здійснення регламентної виплати – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 25.01.2019 року.

Суддя: Я.Р.Марко