Рішення № 79480000, 28.01.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/7645/18

2/303/340/19

ряд. стат. звіту - 49

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

при секретарі Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.

Позов мотивований тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.10.2013 року шлюб між сторонами було розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина у розмірі 500 гривень, щомісячно, починаючи з 03.10.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак на даний час зазначених коштів на утримання сина та належного його розвитку не достатньо, значно зросли витрати на його утримання, в зв’язку з чим просить збільшити розмір стягуваних аліментів.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, в позовній заяві також просить суд провести розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, подав до суду відзив, в якому позов визнає частково, а саме у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.10.2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень, починаючи з 03.10.2013 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 4).

З позовної заяви слідує, що позивачу не достатньо коштів для матеріального утримання сина та належного його розвитку.

Дані правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

В частині 2 цієї статті зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 рокуі набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв’язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов’язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об’єктивності та справедливості, норми Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік», а саме прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року – 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень, суд приходить до висновку про доцільність визначення розміру аліментів у сумі 1500 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 180, 183, 192 Сімейного кодексу України, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 2, 19, 76-83, 95, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 280-282, ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

Позов задоволити - частково.

Збільшити розмір аліментів визначений рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.10.2013 року по справі №303/6841/13-ц, 2/303/3334/13 та стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 (одна тисяча п’ятсот) гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на наступні реквізити: отримувач коштів – ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37993783, банк отримувача– Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) – 899998, рахунок отримувача – 31211256026001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Витребувати з Мукачівського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області виконавчий лист №303/6841/13-ц, 2/303/3334/13 виданий Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії ВР 590126 виданий 22.04.2015 року Мукачівським МВ ГУДМС Українив Закарпатській області, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5.

Повний текст рішення складено 28.01.2019 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір