Рішення № 79478528, 29.01.2019, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/1435/18

Провадження № 2/636/261/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 січня 2019 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого судді – Гуменного З.І.,

секретаря судового засідання – Шикової К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання його матері за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі, який розірвано за рішенням суду у 2017 році. Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згоди з ОСОБА_2 щодо місця проживання дитини і передачі саме під піклування позивача не досягнуто. На даний час ОСОБА_3 проживає разом з позивачем, яка вважає, що його проживання з відповідачем негативно вплине на виховання та здоров’я сина. ОСОБА_1 вважає, що сину краще буде з нею, так як ОСОБА_2 не приймає участі у його розвитку та не може надати дитині ні належного виховання, ні матеріального забезпечення, навіть не виявляє бажання зустрічатися з сином, не цікавиться станом здоров’я. Натомість, позивач проживає удвох з сином в окремій орендованій квартирі у м. Харкові, якій створені необхідні умови для проживання дитини відповідного віку, у дитини є власне ліжко, ігрове місце та місце для занять, квартира акуратна та завжди прибрана, зауважень від сусідів не надходило. Також ОСОБА_1 зазначає, що має достатній заробіток для забезпечення належного рівня проживання та розвитку для сина, спиртними напоями не зловживає, надає сину можливість культурно розвиватися.

Представник позивача надала заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток. Також відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.

Представник третьої особи також у судове засідання не з’явився, згідно наданих письмових пояснень директора Департаменту служб у справах дітей, Департамент підтримує позовні вимоги позивача та надає письмовий висновок про розв’язання спору, акт обстеження умов проживання та просить слухати справу без участі представника.

Оцінивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 07.03.2017 розірвано (а.с. 7, 9).

Від даного шлюбу у сторін 18.10.2011 народилась дитина – син ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ВЛ № 462046, виданого повторно 18.10.2016 (а.с. 8).

Згідно з довідкою № 30 від 07.02.2018, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір’ю ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13). За договором оренди позивач з сином фактично проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14).

Позивач офіційно працює, отримує самостійний дохід, за місце роботи характеризується з позитивної сторони (а.с. 17-24).

Згідно письмового висновку № 628 від 27.09.2018, наданого Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради, Департамент вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір’ю ОСОБА_1 (а.с. 64-66). У висновку зазначено, що дитина проживає з матір’ю, де для дитини створені належні умови для проживання та розвитку; матір на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває; матеріально забезпечена; згідно висновку Харківського дошкільного начального закладу № 1, який відвідує дитина, хлопчик прив’язаний до матері, мати виявляє цікавість до консультацій та рекомендацій вихователів; згідно інформації Харківської міської поліклініки № 6, де обслуговується малолітня дитина, під час хвороби дитини догляд здійснює мати, на огляд до дільничного лікаря та огляди спеціалістів дитину супроводжує завжди мати; батько ОСОБА_2 на засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради не з’явився, причини неявки не повідомив. Також суду наданий акт обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно якого умови проживання задовільні, є спальне місце та місце для навчання, іграшки. У результаті бесіди при проведенні обстеження умов проживання комісією зроблений висновок, що для дитини створені належні умови для навчання, виховання та всебічного розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом положень ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За правилами ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», наголошує, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 171 СК України регламентовано, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

При ухваленні рішення судом встановлені обставини, досліджені письмові докази у їх сукупності та співставленні, а також зроблені висновки відносно того, що позивач є працюючою, має постійний дохід, характеризуються лише з позитивної сторони, житлові умови є належними для проживання та виховання малолітньої дитини, син бажає проживати з матір’ю.

Таким чином, проживання ОСОБА_4 разом з позивачем відповідає його інтересам, оскільки мати має можливість забезпечити йому належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідач забезпечити не в змозі.

Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд, виходячи виключно із рівності прав та обов'язків батьків щодо утримання та виховання дитини, закріплених у нормах закону, в інтересах самої дитини, з метою якнайкращого забезпечення прав та інтересів дитини, дійшов висновку, що місцем проживання малолітнього ОСОБА_4 слід визначити з матір’ю – ОСОБА_1

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини – задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, з його матір’ю – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя –