Ухвала суду № 79477518, 23.01.2019, Зачепилівський районний суд Харківської області

Справа № 620/360/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2019 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі: головуючого – судді Яценка Є.І.,

при секретарі - Ніколенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Зачепилівка Харківської області цивільну справу за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Рунівщинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

09.08.2018 від заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої прокурор просив суд стягнути з відповідача збитки у вигляді неодержаного доходу у розмірі 628 368, 92 грн.

До судового засідання від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв’язку з тим, що позивач – заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, не має достатніх законних повноважень для ведення даної цивільної справи та представництва інтересів держави в особі Рунівщинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області. В обґрунтування клопотання ОСОБА_2 посилався на те, що згідно вимог ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, а також у разі відсутності такого органу. В позовній заяві прокурор не надав жодних доказів того, що Рунівщинська сільська рада Зачепилівського району Харківської області не здійснювала або не належним чином здійснювала захист інтересів держави в результаті чого прокуратура мала б право звернутися до суду за захистом інтересів держави. Натомість з матеріалів даної цивільної справи вбачається, що Рунівщинська сільська рада Зачепилівського району Харківської області вела претензійну роботу, займалася збором доказів та встановлювала розмір можливих збитків.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав клопотання про залишення позову без розгляду, наполягав на його задоволенні.

Прокурор Іванчак В.М. в судовому засіданні заперечила проти клопотання представника відповідача, вказала, що прокуратура на законних підставах здійснює захист інтересів держави в суді по даній цивільній справі, так як Рунівщинська сільська рада не здійснювала жодних заходів щодо захисту своїх інтересів стосовно стягнення збитків, заподіяних відповідачем внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та лише після того як прокурор втрутився у ці правові відносини, сільрада ініціювала складення акту про встановлення розмірів збитків та почала збирати докази для майбутнього позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти висловленої прокурором позиції, звернувши увагу суду на те, що із матеріалів справи не вбачається, що Рунівщинська сільська рада почала збирати докази саме через втручання прокурора, крім того висловлювання прокурора про те, що Рунівщинська сільська рада близько трьох років не здійснювала жодних заходів щодо захисту своїх інтересів суперечить матеріалам справи, які містять в собі докази листування між Рунівщинською сільською радою та відповідачем з метою вирішення виниклого питання погашення збитків та здійснювала заходи, направлені на збирання доказів у справі. Також, представник відповідача звернув увагу суду на те, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 прокурор обґрунтовує саме у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави.

В судовому засіданні представник Рунівщинської сільської ради ОСОБА_3, заперечуючи проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду, пояснила, що на її думку, прокурор звернувся з позовом в інтересах Рунівщинської сільської ради до ОСОБА_4 через те, що в сільській раді немає штатного юриста та бракує коштів для сплати судового збору.

Представник відповідача ОСОБА_2 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень з рішенням Господарського суду Харківської області від 13.08.2018 по справі № 922/1523/18. Мотивуючі своє клопотання представник відповідача зазначив, що це судове рішення підтверджує здатність Рунівщинської сільської ради самостійно захищати свої права у суді. Прокурор проти задоволення клопотання про долучення витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень заперечував. Рунівщинська сільська рада віднесла вирішення клопотання на розсуд суду.

На запитання суду представник Рунівщинської сільської ради ОСОБА_3 відповіла, що дійсно під час розгляду справи № 922/1523/18 у Господарському суді Харківської області сільрада користувалася послугами юриста, який не був у її штаті.

Суд ухвалив долучити до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень з рішенням господарського суду Харківської області від 13.08.2018 р. по справі № 922/1523/18.

Вислухавши думки та аргументи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що Рунівщинська сільська рада Зачепилівського району Харківської області, інтереси якої представляє прокурор, до подачі позову в суд, здійснювала захист інтересів держави, що підтверджується: листом сільради адресованим відповідачу від 18.04.2018 за № 138; актом №1 від 12.03.2018 комісії сільради для визначення та відшкодування збитків завданих відповідачем; листом сільради до відповідача від 16.03.2018 за №124.

Крім того Рунівщинська сільська рада Зачепилівського району Харківської області з метою запобігання збиткам державі, рішенням № 175 XVI сесії VI скликання від 26.07.2017 надала дозвіл відповідачу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки для оформлення договору оренди, який в подальшому 23.04.2018 було укладено.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до Зачепилівського районного суду Харківської області з даним позовом, керуючись положеннями ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та посилаючись на Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 року.

Підставами для звернення до суду прокурор обрав результати вивчення питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок на території Рунівщинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, згідно яких ним нібито було встановлено, що Відповідач належним чином не оформив правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою та, в порушення вимог чинного законодавства фактично користується земельною ділянкою, отримує доходи від її використання, не сплачуючи жодних платежів за таке користування.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні.

Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_5 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Таким законом є ОСОБА_3 України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, права територіальної громади в особі Рунівщинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області на отримання доходів з земельної ділянки розміром 12,9305 га.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічним висновкам дійшов Верховний Суд при розгляді справ №№ 806/1000/17; 822/1169/17; 4/166 «Б»; 924/1237/17.

Відповідно до підпунктів а), в), є), й), к) частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення спору по суті, безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акту у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

Аналогічні висновки висловив Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 р. при розгляді справи № 924/1237/17.

Відповідно до частин третьої, четвертої та п’ятої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу.

Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року).

Суд наголошує, що Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналогічним висновкам дійшов Верховний Суд у ухвалі від 19.07.2018 при розгляді справи № 822/1169/17.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 403 ЦПК України право відступити від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах належить лише суду, який розглядає справу в касаційному порядку.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд вважає, що позов заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області необхідно залишити без розгляду, так як позивачем не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором та не надано суду достовірних доказів того, що Рунівщинська сільська рада Зачепилівського району Харківської області не здійснює або не належним чином здійснює захист інтересів держави, які б давали прокурору виключне право на представництво інтересів держави в судовому порядку у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 та від 10 травня 2018 року у справі № 918/323/17, ухвалах від 07 травня 2018 року у справі № 910/18283/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 826/13768/16.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачений судовий збір повертається позивачу за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду. Тому суд вважає за доцільне повернути позивачу сплачений судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129,131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 2,10,11,12,81,257,259,260,263 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Рунівщинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів - залишити без розгляду.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Зачепилівському районі Харківської області, код ЄДРПОУ - 35579026, що розташоване за адресою: 64401, сел. Зачепилівка, вул.. Соборна (Леніна), 6, Зачепилівського району Харківської області повернути позивачу ОСОБА_6 Харківської області (код 02910108), судовий збір сплачений в сумі 10 981, 44 грн., (сума прописом - десять тисяч дев’ятсот вісімдесят одну гривню 44 коп.), який було сплачено на р/р 31212206700216, за платіжним дорученням № 718 від 16.04.2018.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Повний текст ухвали виготовлено 25 січня 2019 року.

Головуючий, суддя Є.І. Яценко