Рішення № 79474285, 24.01.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2231/18

провадження №: 2/398/156/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"24" січня 2019 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Коліуш Г.В., за участю секретарів судового засідання – Замкової Ю.С, ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Олександрійська міська державна нотаріальна контора № 1 про визнання заповіту недійсним,-

за участю:

представника позивача – ОСОБА_5,

відповідача – ОСОБА_4,

представника відповідача – ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним з моменту вчинення заповіту, яким ОСОБА_7 заповіла усе своє майно ОСОБА_4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.12.2017 року померла тітка позивача, ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина. Зважаючи на те, що його батько ОСОБА_8, який є рідним братом спадкодавця, помер 01 лютого 2014 року, а власних дітей та чоловіка тітка не мала, він на підставі ст.ст. 1266, 1268-1270 ЦК України протягом встановленого законом шестимісячного строку вернувся до нотаріуса за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини як спадкоємець другої черги за законом. Після завершення шестимісячного терміну з моменту відкриття спадщини, від нотаріуса позивач довідався, що ОСОБА_7 за життя було складено заповіт, яким усе майно вона заповіла сторонній особі – ОСОБА_4, копії заповіту йому нотаріус не надав, проте повідомив, що спадкоємець за заповітом також у встановлені строки звернувся з заявою про прийняття спадщини, що усуває його від спадкування. Вважає, що зазначений заповіт був складений заповідачем у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки ОСОБА_7 була алкогольнозалежною особою, через що мала погані стосунки з сусідами, була звільнена з роботи, внаслідок зловживання алкоголю тітка виявляла неадекватну поведінку – уходила з оселі у невідомому напрямку, після чого її вимушені були розшукувати; не стежила за своїм зовнішнім виглядом, не займалась домашнім господарством; не могла відповісти на елементарні питання; губила свій паспорт та інші документи; мала провали в пам’яті, через зазначені обставини вони з батьком постійно допомагали спадкодавцеві – відвідували її, придбавали продукти харчування, прали, вели домашнє господарство, сплачували за неї комунальні послуги Протягом останніх місяців життя ОСОБА_7 постійно перебувала у стані алкогольного сп’яніння, з огляду на що не могла обходитись без стороннього догляду, який після смерті батька позивач надавав їй одноособово. ОСОБА_9 в такому стані тіткою було вчинено оспорюваний заповіт. Спадкодавець за життя не була визнана недієздатною та не мала опікуна, проте її поведінка свідчить про неможливість усвідомлення нею значення своїх дій та керування ними у момент складання заповіту на ім’я сторонньої особи, що дає підстави для визнання його недійсним.

05 жовтня 2018 року відповідачем до суду поданий відзив на позов про заперечення проти задоволення позову, в якому зазначила, що її батьків та померлу ОСОБА_7 пов’язували давні дружні добросусідські відносини, які тривали ще з моменту її вселення в будинок №4 по вул. Маршала Конєва у 1991 році, мешкала вона одиноко, чоловіка та дітей не мала, з найближчих родичів періодично спілкувалась лише з своїм братом – ОСОБА_8 до часу його смерті у 2014 році. Коли відповідач була ще неповнолітньою, то ОСОБА_7 у вільний від роботи час доглядала за нею, а коли вона досягла повноліття і її батьки були вимушені поїхати до іншої країни, їх стосунки з ОСОБА_10 стали ще тіснішими. Приблизно у 2001 році спадкодавець дістала травму ноги, тому в окремих питаннях організації її життєзабезпечення відповідач приймала безпосередню участь. Ініціатива складання заповіту саме на її ім’я належала виключно ОСОБА_10, про її наміри відповідач дізналась ще влітку 2016 року. 07 лютого 2017 року померла наполегливо просила відвезти її до нотаріуса, зазначивши, що її рішення є остаточним. Відповідач відвезла її до Олександрійської міської державної нотаріальної контори, куди вона зайшла самостійно, а вийшовши вручила їй вже оформлений заповіт, яким заповідала саме їй все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось. Жодних дій щодо її примусу на підписання вказаного заповіту не вчинялось, ОСОБА_7 ніколи не перебувала на обліку в наркологічному чи психіатричному закладі та не вживала жодних медичних препаратів, які б могли вплинути на її свідомість. Фактично позивач в основу позовних вимог поклав власні домисли та припущення відносно особистого життя спадкодавця, які абсолютно не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Позивач в судове засіданні не з'явився, про ча, місце і дату судового засідання повідомлений нлежним чином, причини неявки не повідомив

Представник позивач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, зазначив, що оспорюваний заповіт був складений заповідачем у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тому підлягає визнанню недійсним.

Відповідач в судовому засіданні 14.12.2018 року проти задоволення позову заперечувала, пояснила, що вона з дитинства знайома з ОСОБА_7, яка дружила з її батьками, з 2014 року відповідач кожного дня приходила до ОСОБА_7, спілкували як рідні люди, вона опікувалися відповідачем та її сестрою як онуками, останні чотири роки в неї погіршився стан здоров’я, погано ходила через хворобу ноги, тому взагалі не пила, раніше могла дозволити собі випити 5-6 раз на рік по 2-3 дні, але завжди була при своєму розумі, була дуже досвідчена розумна людина. Посилання позивача на те, що ОСОБА_11 зловживала спиртними напоями та тому не розуміла значення своїх дій при складанні заповіту не відповідає дійсності, оскільки позивач взагалі не має інформації про життя ОСОБА_11, оскільки з нею жодних стосунків не підтримував, її життям та станом здоров’я не цікавився.

Представник відповідача ОСОБА_6 проти позову заперечувала, зазначила, що позивачем не надано жодного доказу того, що ОСОБА_11 на час складання заповіту не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, ОСОБА_11 мала вищу освіту, мала певні проблеми з алкоголем в 2012-2013 роках. Але це не вплинуло на її психічне здоров’я, останні чотири роки вона взагалі не вживала алкоголь, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_13, які були сусідами, майже щодня спілкувалися з померлою. Інші свідки майже не спілкувалися з ОСОБА_11 та розповідали тільки про те, що вона після смерті матері мала проблеми залкоголем, посилалася на практику Верховного суду України, відповідно якої підставою для визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Представник Олександрійської міської державної нотаріальної контори №1 в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні свідок надала показання, відповідно до яких вона є сусідкою позивача, з ОСОБА_7 знайома з дитинства, коли та проживала по вул. Авіаційній з батьками, потім разом працювали, ОСОБА_7 почала випивати в 40-45 років, свідок приблизно один раз на місяць заходила до ОСОБА_7 в гості по вул. М. Конева, яка часто була в стані сп’яніння, іноді взагалі не відчиняла, останній раз приходила до ОСОБА_7 за місяць до смерті, яка була п’яна, в квартирі було брудно. За один-два роки до смерті в ОСОБА_7І погіршився стан здоров’я та вона стала менше випивати. ОСОБА_7 тісно спілкувалася з батьками відповідача, але й позивача любила як племінника, про що говорила свідку. Похованням займалася відповідач. В стані алкогольного сп’янніння ОСОБА_7 все пам’ятала, була цілком адекватною, все пам’ятала, свідка завжди впізнавал, але була агресивною.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні надала показання , відповідно до яких вона є сусідкою позивача, та раніше, до 90-х років сусідкою ОСОБА_7, позивач постійно спілкувався з рідною тіткою ОСОБА_7, останній раз – за місяць до смерті, ОСОБА_7 приблизно в тридцятирічному віці почала зловживати алкоголем, прогулювати роботи, за що її декілька раз хотіли звільнити, почала сильно випивати після смерті матері, пили разом з братом-батьком позивача, взимку брат жив в неї, коли помер, то дев’ять днів сидів в кріслі, а ОСОБА_7 не розуміла, щ він мертвий, свідок близько з ОСОБА_7 не спілкувалася, тільки бачила її , свідку відомо, що до неї ходила мати позивача, з позивачем не спілкувалася, останній раз разом з позивачем свідок бачила ОСОБА_7 близько десяти років тому.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні надала показання, відповідно до яких вона було сусідкою позивача у гуртожитку, з ОСОБА_7 знайома з 70-х років, працювали разом, в 90-х роках, коли були живі батьки ОСОБА_17, в неї все було добре, а після їхньої смерті вона почала зловживати алкоголем, почалися проблеми на роботі з цього приводу, останні 17 років вони з ОСОБА_7 спілкувалися телефоном 1 раз в 2-3 місяці, часто під час розмов вона була на підпитку, в лютому 2017 року свідок приходила привітати ОСОБА_7 з днем народження, але остання була в стані алкогольного сп’яніння, вела себе агресивно, не пустила до квартири,

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні надала показання, відповідно до яких вона є сусідкою ОСОБА_7 та відповідача, з ОСОБА_7 знайома з 1991 року, свідок спілкувалася з ОСОБА_7 кожного дня по декілька годин вранці та ввечері, останній раз бачила її в день смерті. ОСОБА_11 дружила з родиною відповідача, допомагала матері відповідача в виховання відповідача та її сестри, коли вони були дітьми, гуляла з ними, в 2003 році батьки відповідача поїхали на заробітки до Москви ОСОБА_11 доглядала за відповідачем та її сестрою. Відповідач приходила до ОСОБА_11 кожного дня, піклувалася про неї, купувала продукти, ліки. В 2003 році ОСОБА_11 зламала ногу, лежала у лікарні, ніхто з родичів її не провідував, приходили тільки відповідач, свідок та ОСОБА_16 ОСОБА_11 не пила з 2014 року, була абсолютно адекватною, розумною людиною.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні надала показання, відповідно до яких вона була сусідкою ОСОБА_11, з якою дружили з 2014 року по день смерті, майже кожного дня приходили один до одного в гості, у свідка навіть були ключі від квартири ОСОБА_11. ОСОБА_17 взагалі не пила, тільки на день народження, вона дуже хворіла, в неї боліла нога. Відповідач приходила до ОСОБА_11 кожного дня, спілкувалася, купувала все необхідне, піклувалася про неї, допомагала матеріально, в день смерті відповідач прийшла до свідка за ключами та повідомила, що телефонувала ОСОБА_11, але та не відповідає. ОСОБА_18 свідок ніколи не бачила, ОСОБА_18 була абсолютно адекватною людиною, розгадувала кросворди, планувала покупки тощо.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні надала показання, відповідно до яких вона є сусідкою відповідача, спілкувалася з ОСОБА_7 29 років, скільки ОСОБА_7 проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 товаришувала з матір’ю відповідача – ОСОБА_19, фактично як бабуся виховувала відповідача та її сестру Яну, вважала їх рідними. В житті ОСОБА_7 був момент, коли вона сильно випивала, але це було давно, за два роки до смерті взагалі кинула пити та палити через стан здоров’я, останній раз бачила ОСОБА_7 за тиждень до смерті, була абсолютно адекватна та твереза. Похованням займалася відповідач, про заповіт свідку повідомила ОСОБА_7 в лютому 2017 року, а про намір скласти заповіт на користь відповідача ОСОБА_7 ще раніше розповідала свідку. Відповідач опікувалася ОСОБА_7, купувала продукти, ліки, ходила до неї майже кожного дня. З родичів ОСОБА_7 ніхто не допомагав, позивача свідок не бачила разом з ОСОБА_7 чи в нею вдома жодного разу.

Суд, вислухавши вступне слово учасників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив такі фактичні обставини та зміст відповідних ним правовідносин.

ОСОБА_7 померла 08.12.2017 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОЛ № 251303.

Відповідно до заповіту, посвідченого державним нотаріусом Олександрійської міської державної нотаріальної контори №1 ОСОБА_20 07.02.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-73, ОСОБА_7 заповіла належне їй майно відповідачу, місцем складання заповіту зазначено приміщення Олександрійської міської державної нотаріальної контори №1, в заповіті міститься власноручно написаний текст такого змісту «Цей заповіт прочитано мною, заповідачем ОСОБА_7 вголос, підписано власноручно і відповідає моїм намірам». В заповіті зазначено «Заповіт записаний мною, нотаріусом зі слів ОСОБА_7. Заповіт до підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_7, власноручно підписаний нею у моїй присутності о 10 годині 40 хвилин. Особу її встановлено, дієздатність перевірено».

15.02.2018 року позивач як спадкоємець другої черги звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_7

30.05.2018 року ОСОБА_4 як спадкоємець за заповітом звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_7

Щодо посилання позивача на перебування ОСОБА_7 під час складання заповіту у стані, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, суд зазначає наступне.

Заповіт, як вид одностороннього правочину повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідними для чинності правочину, серед яких, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ст. 202, ч.2 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем і має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними в статтях 1251 – 1252 ЦК України.

Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України). Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ч. 1 ст. 225 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Зокрема, це має місце при підтвердженні доказами наявності таких загальних підстав для визнання правочину недійсним як складення заповіту недієздатною особою або особою, яка в момент його складення не усвідомлювала й не могла усвідомлювати значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, складення заповіту під впливом насильства.

За змістом ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

За правилом ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

В підготовче судове засідання позивач та представник позивача не з’явилися, від представника позивача надійшла заява представника позивача пр. проведення підготовчого судового засідання без їхньої участі, закриття підготовчого провадження та призначення до розгляду справи по суті, надано клопотання про виклик свідків, інших заяв, клопотань, направлених на реалізацію та захист прав позивача, надано не було.

Отже, висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Підставою для визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-1531цс16 від 28 вересня 2016 року, № 6-9цс12 від 29 лютого 2012 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою для усіх судів України.

Суд зазначає, що показання свідків, що ОСОБА_11 в певний період свого життя зловживала спиртними напоями не є доказом абсолютної неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Крім того, суд враховує той факт, що після складення заповіту ОСОБА_7 здійснювала свої цивільні права, укладала договори тощо.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи позивача та його представника про те, що ОСОБА_7 при складанні заповіту не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а також, що заповіт від 07 лютого 2017 року не відповідає її волі, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, не підтверджується дослідженими судом доказами, тому підстав для визнання недійсним заповіту за ч. 1 ст. 225 ЦК України судом не встановлено, тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 11 – 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Олександрійська міська державна нотаріальна контора №1 (місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, буд. 138, код ЄДРПОУ 02884575), про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.01.2019 року

Учасники справи:

ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

ОСОБА_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6. кв.23.

ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

ОСОБА_6, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Олександрійська міська державна нотаріальна контора №1, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, буд. 138, код ЄДРПОУ 02884575.

Суддя Коліуш Г.В.