Ухвала суду № 79474066, 10.04.2018, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/1703/17

Провадження №2/390/63/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2018 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Пасічника Д.І.,

при секретарі – Рац М.О.,

за участю: представника позивача за первісним позовом та відповідно представника відповідача за зустрічним позовом – ОСОБА_1,

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 та відповідно представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

представника відповідача за первісним позовом ФГ «Фортуна-2008» – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного сільськогосподарського товариства «Надія» до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Фортуна-2008», про визнання договору оренди землі недійсним та зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного сільськогосподарського товариства «Надія», про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області перебуває провадження за позовом ПАСТ «Надія» до ОСОБА_2, ФГ «Фортуна-2008», про визнання договору оренди землі недійсним та зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАСТ «Надія», про визнання договору оренди землі недійсним.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідно представник відповідача за зустрічним позовом – адвокат ОСОБА_1, заявив клопотання про стягнення в дохід державного бюджету з представника відповідача за первісним позовом та відповідно представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 штрафу в межах визначених ч.1 ст.148 ЦПК України, оскільки остання в обґрунтування зустрічного позову зазначила: «Враховуючи, той факт, що у мене, як орендодавця відсутній примірник договору оренди землі від 26.07.2010 року, і тільки після отримання позовної заяви з доданими до неї копіями документів мала можливість ознайомитись з умовами договору оренди землі від 26.07.2010 року». В подальшому, представником подано заяву про зміну (доповнення) підстави зустрічного позову від 19.12.2017 року, де зазначено про відсутність волевиявлення сторони на укладення договору оренди землі, в обґрунтування якої долучено висновок спеціаліста №83 від 14.12.2017 року та висновок експерта №03/18 від 26.01.2018 року, об’єктом дослідження, яких був саме оригінал оспорюваного договору, скріплений печаткою ЗАСТ «Надія». У судовому засіданні, на запитання представника позивача за первісним позовом та суду щодо появи оригіналу договору оренди землі від 26.07.2010 року, представником ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 зауважено: «ОСОБА_2 нібито дійсно знайшла примірник оспорюваного правочину в грудні 2017 року, отримавши доступ до батьківського будинку». Однак, залишаються незрозумілі дві обставини, а саме: до якого домоволодіння отримала доступ ОСОБА_2 в грудні 2017 року, якщо ОСОБА_5 нерухомого майна на праві власності не мав, проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1, де ОСОБА_2 сама ж володіла будинком і при цьому, остання успадкувала все майно померлого на підставі заповіту; ОСОБА_2 не знаючи про факт укладення з її батьком договору оренди землі від 26.07.2010 року, принаймні протягом 2014 – 2016 років отримувала орендну плату в рахунок паю. Представником відповідача за первісним позовом та відповідно представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 допущено зловживання процесуальними правами та вчиненні дії з метою перешкоджання судочинству, а тому з метою спонукання останньої до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства просив застосувати заходи процесуального примусу стосовно ОСОБА_3

Представник відповідача за первісним позовом та відповідно представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3, в судовому засіданні, заперечила проти задоволення клопотання представника позивача за первісним позовом та відповідно представника відповідача за зустрічним позовом, оскільки суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які вказанні у клопотанні.

Представник відповідача за первісним позовом ФГ «Фортуна-2008» – ОСОБА_4, в судовому засіданні, заперечила проти задоволення клопотання представника позивача за первісним позовом та відповідно представника відповідача за зустрічним позовом, та просила відмовити у його задоволенні, оскільки вважає клопотання не обґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з п.2 ч.1 ст.148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема за зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Вимогами ч.2 та ч.3 ст.43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов’язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом. У випадку невиконання учасником справи його обов’язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом

Статтею 44 ЦПК України визначено, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Заслухавши учасників процесу та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, а також сторони мають право надавати суду докази та пояснення по суті справи, які суд оцінить за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд не може розцінити дії представника відповідача за первісним позовом та відповідно представника позивача за зустрічним позовом, як зловживання процесуальними правами вчинені саме з метою перешкоджання судочинству, оскільки вони не підпадають під зловживання процесуальними правами в розумінні ч.2 ст.44 ЦПК України, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника позивача за первісним позовом та відповідно представника відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст.43, 44, 143, 148, 258-260, 263 ЦПК, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представник відповідача – адвоката ОСОБА_1 про стягнення в дохід державного бюджету з представника відповідача за первісним позовом та відповідно представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3, штрафу в межах визначених ч.1 ст.148 ЦПК України – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції.

Суддя