Ухвала суду № 79473597, 13.12.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/176/18

Провадження № 1-кп/368/69/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Про продовження терміну дії запобіжного заходу - тримання під вартою

м. Кагарлик Київської області "13" грудня 2018 р.

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

При секретарі - Салій Я.С.

За участю учасників процесу:

Сторона обвинувачення:

Прокурор - Турчин С.О.

Потерпіла сторона:

Потерпілий - ОСОБА_1

Сторона захисту:

Обвинувачений - ОСОБА_2

Захисник - адвокат Лисюк О.В.

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду:

- клопотання прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Турчина С.О. про продовження терміну дії запобіжного заходу - тримання під вартою у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185 КК України, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017110190000667 від 14.12.2017 року відносно обвинуваченого:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: 08300, АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше судимого:

- 27.03.2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191, ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 11.06.2014 року згідно ухвали Апеляційного суду Київської області засуджений за вчинення злочину, який передбачено ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 29.12.2015 року на підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, та направлено на відбування покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.03.2014 року 1 року обмеження волі, -

- якому в рамках даного кримінального провадження 06.02.2018 року повідомлено про підозру:

- у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 162 КК України, - вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у незаконному проникненні до житла та іншого володіння особи;

- у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, - вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, -

- відносно якого в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк закінчення дії ухвали щодо продовження терміну дії запобіжного заходу, - 24.12.2018 року, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні, яке відбулося 13.12.2018 року, прокурор Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Турчин С.О. заявив клопотання про продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, про що подав письмове клопотання, яке приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Своє клопотання прокурор Турчин С.О. обгрунтовував обставинами, які викладені в мотивувальній частині клопотання, яке приєднано до матеріалів кримінального провадження.

Вважав, що так як термін тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 24.12.2018 року, то суду необхідно вирішити питання щодо продовження терміну тримання під вартою обвинуваченого.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.12.2018 року, підозрюваний ОСОБА_2 заперечував проти клопотання прокурора щодо продовження відносно нього міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вважав, що до нього можливо обрати міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, та він буде перебувати в місті Кагарлик в помешканні своєї бабусі, де він зареєстрований на даний час.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.12.2018 року, захисник підозрюваного ОСОБА_2, - адвокат Лисюк О.В. заперечувала проти клопотання прокурора щодо обрання міри запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, та висловила позицію щодо можливості заміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби, проте, письмового клопотання про зміну виду запобіжного заходу не подавала.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку щодо задоволення клопотання прокурора щодо продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Обставини справи, на які вказував прокурор в судовому засіданні, та які, на його думку, є підставою для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_2.

Обвинувачений ОСОБА_2, будучи раніше судимим, а саме: 27.03.2014 Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 190, ч. З ст. 191, ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.06.2014 вважати засудженим за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки. 29.12.2015 ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області скасовано звільнення від відбування покарання з випробувальним терміном та призначено покарання, за вироком Бориспільського міськрайонного суду від 27.03.2014, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та знову підозрюється у вчиненні нового умисного злочину.

Так, ОСОБА_2 11.12.2017 близько 17 год. 00 хв., проходячи по АДРЕСА_4 в м. Кагарлик Кагарлицького району, вирішив, в порушення вимог ст. 30 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на недоторканність житла чи іншого володіння особи, проникнути до одного з будинків для ночівлі.

Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне проникнення до володіння іншої особи, з метою ночівлі, ОСОБА_2, діючи умисно, підійшов до паркану домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 та упевнившись, що на зазначеній території домоволодіння немає володільця, за його діями ніхто не спостерігає, не маючи дозволу володільця на знаходження і пересування по території зазначеного домоволодіння, через незачинену фіртку проник на територію вказаного огородженого домоволодіння, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності з метою ночівлі у будинку. Таким чином ОСОБА_2 вчинив незаконне проникнення на територію домоволодіння, тобто порушив гарантоване право власника на недоторканість його володіння.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, ОСОБА_2 шляхом взлому навісного замка незаконно проник до приватного будинку АДРЕСА_5 який належить на праві приватної власності ОСОБА_1, тобто таким чином незаконно проник до житла вказаної особи, порушивши гарантоване право власника на недоторканість їх житла.

Крім того, 12.12.2017 приблизно о 10 годині ОСОБА_2, незаконно перебуваючи в будинку АДРЕСА_7, вирішив повторно таємно викрасти майно, що перебуває в ньому. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, діючи умисно, користуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, повторно таємно викрав з будинку електричний шуруповерт торгової марки «Брест - БСШ - 900» вартістю 493 гривень 24 копійки.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 з метою пошуку металевих предметів побуту, належних ОСОБА_1, вийшов з будинку та почав збирати їх на території домогосподарства. Виявивши та викравши там металеві предмети, повний перелік яких досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2, утримуючи майно вийшов за межі домоволодіння та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму вартістю 493 гривень 24 копійки.

Крім того, ОСОБА_2 13.12.2017 близько 19 год. 00 хв., перебуваючи в м. Кагарлик та не маючи місця для ночівлі в порушення вимог ст. 30 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на недоторканність житла чи іншого володіння особи, діючи умисно, вирішив повторно проникнути до будинку АДРЕСА_7 Кагарлицького району.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення до володіння іншої особи ОСОБА_2 підійшов до паркану домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_6, упевнившись, що на зазначеній території домоволодіння немає володільця, за його діями ніхто не спостерігає, не маючи дозволу володільця на знаходження, і пересування по території зазначеного домоволодіння, через незачинену фіртку проник на територію вказаного огородженого домоволодіння, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Таким чином ОСОБА_2 вчинив незаконне проникнення на територію домоволодіння, тобто порушив гарантоване право власника на недоторканість його володіння.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, ОСОБА_2 через незачинені двері, які взломав напередодні незаконно проник до приватного будинку АДРЕСА_5 який належить на праві приватної власності ОСОБА_1, тобто таким чином незаконно проник до житла вказаної особи, порушивши гарантоване право власника на недоторканість їх житла.

Крім того, ОСОБА_2, 14.12.2017 приблизно о 15 годині ОСОБА_2, незаконно перебуваючи в будинку АДРЕСА_7, вирішив повторно таємно викрасти майно, що перебуває в ньому.

Реалізуючий свій злочинний намір ОСОБА_2, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна повторно таємно викрав з будинку електричну духову піч марки «Харків» вартістю 353 гривні 70 копійок.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 для пошуку металевих предметів побуту, належних ОСОБА_1 діючи умисно, керуючись корисливим мотивом з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, вийшов з будинку та почав збирати їх на території домогосподарства. Виявивши та викравши там металеві предмети повний перелік яких досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_2, утримуючи майно, вийшов за межі домоволодіння та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 353 гривні 70 копійок.

15.12.2017 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Кагарлик, Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_8 громадянину України, з середньою- спеціальною освітою, не працюючому, не одруженому, який неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше судимому, а саме: 16.01.2016 Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі та звільненому у зв'язку з відбуттям покарання, повідомлено про те, що він у кримінальному провадженні №12017110190000667 від 14.12.2017 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно, суд вважає, що з урахуванням наданих прокурором по даному крмінальному провадженню доказів, є обгрунтована підозра вважати, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 містяться ознаки злочинів, які передбачені ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185 КК України, та, відповідно, є підстави для продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, враховуючи положення ст.ст. 177, 178 КПК України.

Отже, під час вирішення питання щодо продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 було враховано положення ст.ст. 177, 178 КПК України.

Так, згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Так, що стосується ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, то суд вважає, що даний ризик відсутній, окрім того на даний ризик прокурор на посилався в своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Що стосується ризику, який передбачено п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, - знищити, сховати, або спотворити будь - яку із речей і документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення, то суд вважає, що даний ризик відсутній, окрім того на даний ризик прокурор на посилався в своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Що стосується ризику, який передбачено п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, то суд вважає, що даний ризик відсутній, незважаючи на ту обставину, що на даний ризик прокурор посилається в клопотанні, як на одну із підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Свою позицію суд обгрунтовує наступним.

Слід зазначити, що про можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового слідства може свідчити здійснення обвинуваеним дій, зокрема, спробою погроз свідками чи потерпілому, спробою підкупу потерпілого чи свідків, фактів умовляння свідків та потерпілого щодо зміни ними своїх показів, тобто, схиляння їх до дачі неправдивих показань, що може, звісно негативно вплинути на хід судового слідства.

Проте, суд наголошує на тій обставині, що вищевказані негативні дії обвинуваченого в розумінні КПК України повинні бути доведені фактичними обставинами справи, які повинні бути доведені належними та допустимими доказами, а просте, гіпотетичне уявлення прокурора про наявність негативних факторів судом до уваги не береться, та, відповідно, не може братися до уваги при обранні запобіжного заходу.

Що стосується ризику, який передбачено п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, - то суд вважає, що даний ризик відсутній, окрім того на даний ризик прокурор на посилався в своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Що стосується ризику, який передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинити інше кримінальне правопорушення, то суд вважає, що даний ризик має місце з огляду на наступне.

В матеріалах кримінального провадження міститься довідка - вимога щодо притягнення до кримінальної відповідальності та судимості у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Кагарлик Київської області, громадянина України, НОМЕР_1, з якої вбачається, що станом на 23.12.2017 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 є наступні відомості:

- засуджений 27.03.2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за вчинення злочинів, які передбачені ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191, ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 11.06.2014 року згідно ухвали Апеляційного суду Київської області засуджений за вчинення злочину, який передбачено ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 29.12.2015 року на підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, та направлено на відбування покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.03.2014 року 1 року обмеження волі.

Зважаючи на вищевказане, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 схильний до вчинення умисних злочинів проти власності, які згідно ст. 12 КК України кваліфікуються, як злочини середньої тяжкості.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що злочини, ( а не один злочин), у вчиненні яких пред»явлено підозру по даному кримінальному провадженню обвинуваченому ОСОБА_2 вчинено в той час, коли він мав статус, як раніше судимий, що, на думку суду вказує на пряму антисоціальну направленість діянь обвинуваченого, нехтування ним факту наявності судимості.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що обвинувачений ОСОБА_2, дійсно, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проте, за даною адресою він тривалий час не проживає.

Вищевказаний житловий будинок належить його бабусі по материній лінії, з якою, як встановлено судом під час судового засідання з пояснень свідків, у обвинуваченого ОСОБА_2 склалися усталені неприязні відносини, причиною яких стала негативна поведінка обвинуваченого по відношенню до своєї бабусі, яка мала вираз у тому, що обвинувачений здійснював крадіжку майна, належного його бабусі, з метою подальшого його продажу, для використання отриманих коштів на придбання алкогольних напоїв.

Вищевказаний факт підтвердився в судовому засіданні, зокрема, з показань свідка ОСОБА_5, яка показала наступне.

Є сусідкою бабусі обвинуваченого, - ОСОБА_6, з якою підтримує дружні відносини тривалий час, - десятиліттями.

Обвинуваченого ОСОБА_2 знає змалку.

Особу обвинуваченого може оцінити з негативної сторони, так, в той час коли обвинувачений проживав у своєї бабусі, коли його вигнала мати з м. Борисполя, обвинувачений брав у сусідів в борг кошти, які потім віддавала його бабуся з пенсії.

Обвинувачений не те що доглядав за своєю бабусею, а взагалі вдома нічого не робив, виносив з хати речі на продаж, які належали бабусі.

На осінь - зиму, ранню зиму її подружка виїздить до своєї дочки в м. Бориспіль, закриває хату, зливає воду, так як не довіряє своєму онуку, з огляду на його поведінку.

Також суд звертає увагу на показання бабусі обвинуваченого, - ОСОБА_6, з яких видно той факт, що обвинувачений недопомагає їй по господарству, в зв»язку з чим вона припинила вдома тримати птицю, тримати город.

Такі покази ОСОБА_6, на думку суду, повністю спростовують той факт, що обвинувачений допомагає свідку по господарству.

Також показання вищевказаного свідка повністю спростовують ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_2 доглядає свою бабусю, так як свідоч в судовому з-асіданні зазначила, що в осінньо - зимовий період року вона проживає не в Кагарлику, а в своєї дочки, яка проживає в м. Бориспіль, та яка доглядає за нею, а обвинувачений за нею не доглядає.

Свідок погоджується на проживання обвинуваченого лише в короткий проміжок часу, - доти, поки не поїде до своєї дочки.

Відповідно, суд вважає, що в разі звільнення обвинуваченого з - під варти, він не матиме постійного місця проживання, постійного джерела доходів, що може об»єктивно змусити його вчиняти злочини проти власності для отримання доходу для власного проживання.

Отже, вищевказані факти, на думку суду, дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 схильний до вчинення умисних злочинів, які направлені проти права власності, та, відповідно, перебуваючи на волі, не маючи офіційного джерела до існування, (заробітної плати, пенсії, надання коштів іншими особами, - батьками, родичами, тощо), не маючи постіного місця проживання, може вчинити інші злочини проти права власності з метою отримання коштів для існування.

Зглядаючись на вищевикладене, суд приходить до остаточного висновку, що:

- в діях обвинуваченого ОСОБА_2 міститься вичерпний об»єм ознак, який свідчить про наявність в його діях ризику, який передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- прокурор в судовому засіданні довів, що зазначені у клопотанні про продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказують на наявність підстав для продовження тримання під вартою обвинуваченого, так як обвинувачений ОСОБА_2 може вчинити інші умисні злочини проти власності;

- відповідно, суд вважає, що прокурор Притула С.М. в судовому засіданні правомірно ініціював продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, так як в даному випадку є підстави, які передбачені КПК України, зокрема, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.. 177 КПК України, який вказано вище, -

- що є вичерпною підставою для задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 з точки зору ризику, який передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що для обрання запобіжного заходу потрібна наявність хоча б одного ризику, який перелічений в п. 1 ст. 177 КПК України, а не їх сукупність.

Також при вирішенні питання щодо продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було враховано також положення ст. 178 КПК України.

Так, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Отже, що стосується п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України, - вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, то суд вважає, що сторонгою обвинувачення в судовому засіданні надано достатньо доказів для наявності розумної, обґрунтованої, аргументованої підозри щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, які передбачено ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185 КК України, зокрема, наступні докази:

- Рапорт о\у СКП Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області Сулими С.С. від 14.12.2017 про отримання інформації щодо вчиненого злочину та виявлення ОСОБА_2;

- Заява ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 14.12.2017;

- Протокол огляду місця події від 14.12.2017 за адресою: АДРЕСА_3 с. Черняхів Кагарлицького району Київської області, де оглянуто місце вчиненого злочину;

- Протоколі огляду речей від 14.12.2017 за адресою: АДРЕСА_9 де оглянуто та вилучено у ОСОБА_8 металеву духову піч та металеву трубу;

- Показання потерпілого ОСОБА_1, які надані ним безпосередньо в судовому засіданні;

- Показання свідка ОСОБА_9, які надані нею безпосередньо в судовому засіданні;

- Показання свідка ОСОБА_10, які надані ним безпосередньо в судовому засіданні;

- Показання свідка ОСОБА_8, які він надавав безпосередньо в судовому засіданні.

Що стосується обставини, яка передбачена п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, - тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, то слід зазначити наступне.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які передбачено ч. 1 ст. 162 та ч. 2 ст. 185 КК України, причому, санкція тяжчого злочину, - ч. 2 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п»яти років, що, зглядаючись на ту обставину, що ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення злочину проти власності, - за ч. 2 ст. 190 КК України, вчинив нові умисні, середньої тяжкості злочини проти власності, будучи раніше судими, відповідно, практично виключає можливість застосування положення ст. 75 КК України, - призначення іспитового строку від відбування призначеного покарання, а, відповідно, передбачає призначення та реальне відбування покарання у виді позбавлення волі на досить тривалий термін, що, звісно, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_2 до полишення місця проживання з метою уникнути реального відбування покарання за вчинені злочини.

Що стосується п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України , - вік та стан здоров»я обвинуваченого, то судом встановлено, що за станом та віком здоров»я до обвинуваченого ОСОБА_2 може бути застосована міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протипоказань щодо такого тримання в матеріалах кримінального провадження немає, стороною захисту не споростовано ту обставину, що обвинувачений може триматися під вартою.

Що стосується п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України, - міцність соціальних зв»язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини і утриманців, то слід констатувати, що у обвинуваченого ОСОБА_2 відсутні взагалі соціальні зв»язки, так, він не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, з рідними, зокрема, з рідною матір»ю, має напружені відносини, які виникли на підставі вчинення обвинуваченим протиправних дій у відношенні своїх рідних.

Окрім того, обвинувачений в судовому засіданнідавав показання, що в нього дійсно з рідними, а саме, - бабусею, яка проживає в АДРЕСА_10 та рідною матір»ю, яка проживає в м. Бориспіль, були напружені відносини в той час, як він перебував на волі, в зв»язку з чим він практично не мав де жити, проте, на даний час у нього нормальні відносини з бабусею.

Проте, показання його бабусі, - ОСОБА_6, яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка, навпаки, підтвердили факт напружених відносин обвинуваченого з його матір»ю, та підтвердили той факт, що обвинувачений фактично не має де проживати.

Суд також критично відноситься до показань обвинуваченого, що станом на даний час у нього нормальні відносини з рідними, так як вважає, що дана обставина не підтверджена належними та допустимими доказами.

Так, суд вважає, що у разі зміни у відносинах, рідна мати обвинуваченого прибула б в судове засідання, чи хоча б передавала б йому передачі, що в судовому зхасіданні не знайшло підтвердження.

Слід зазначити, що на думку суду однією із вагомих причин, які послугували вчиненню обвинуваченим злочинів, в яких він обвинувачується, послугувала та обставина, що в зв»язку з тим, що він мав негативні відносини з бабусею, яка проживає в АДРЕСА_10 він не мав де переночувати, що, звісно ж потягло за собою незаконне проникнення в житло особи, що в свою чергу, при наявності незаконного доступу до товарно - матеріальних цінностей іншої особи, відсутність контролю, потягло вчинення крадіжки таких цінностей з житла.

Крім того, суд вважає, що в разі зміни запобіжного заходу на домашній арешт, у обвинуваченого ОСОБА_2 відсутнє місце постійного проживання, що виключає застосування більш м»якого запобіжного заходу.

Що стосується п. 5 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, то в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 хоча і працездатного віку, працездатний, проте, не має постійного місця роботи та ніде не навчається, не робить спроб влаштуватися на роботу, для чого перепон об»єктивного характеру у обвинуваченого немає.

Що стосується п. 6 ч. 1 ст. 178 КПК України, - репутацію обвинуваченого, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 по місцю проживання характеризується посередньо, зі слів сусідів по місцю останнього місця проживання обвинуваченого, - характеризується негативно.

Що стосується п. 7 ч. 1 ст. 178 КПК України, - майновий стан обвинуваченого, то дану обставину врахувати немає можливості, так прокурором не надано доказів, які б могли встановити майновий статус обвинуваченого ОСОБА_2.

Що стосується п. 8 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність судимостей у обвинуваченого, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення умисного злочину середньої тяжкості проти вланості.

Суд вважає, що вищевказані обставини вказують на стабільну негативну антисоціальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2, яка має вираз у вчиненні ним нових злочинів проти власності, нехтування тієї обставини, що вчиняє злочини проти власності під час перебування в статусі раніше судимого, що, на думку суду, природно передбачає реальну, нагальну необхідність перебування обвинуваченого ОСОБА_2 в умовах ізоляції від суспільства на час досудового слідства по даному кримінальному провадженні.

Що стосується п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК України, - дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, то такі дані прокурором суду не надані.

Що стосується п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, то дану обставину суд оцінити не може, так як прокурором не надано фактів на підтвердження вищевказаної обставини.

Що стосується п. 11 ч. 1 ст. 178 КПК України, - розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, то розмір заподіяної шкоди становить 1332 грн. 88 коп.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі ст. 194 КПК України суд приходить до висновку, що під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором Курінним С.О. наведено в установленому законом порядку докази обставин, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, які передбачено ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185 КК України;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, і на які вказував прокурор в судовому засіданні.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжниий захід для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні прокурора у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, та який встановлено судом в судовому засіданні, не буде обґрунтованим з точки зору Закону, зокрема, КПК України, та є підставою для відмови в зміні запобіжного заходу на більш м»який, - цілодобовий домашній арешт.

Окрім того, при продовженні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 було враховано також норми Основного Закону, - Конституції України, та норми Європейського права.

Так, згідно зі ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з обставин, вищевказаних судом, суд визнає, що існують підстави для продовження дії такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2.

Проте, кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як в порядку, встановленому законом.

Статтею 5 Конвенції встановлено правила позбавлення особи свободи, згідно з якими ніхто не може бути позбавлений свободи інакше, як відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з практикою Європейського суду, фіксація точних даних про затримання, як і підстави затримання, є необхідною умовою законності затримання для цілей, передбачених ст. 5 Європейської конвенції.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом, крім випадків, які передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України.

Відповідно, в даному випадку слід визначити розмір застави на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України.

Згідно ст. 182 КПК України:

1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

2. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

3. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.

4. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.

5. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

6. Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

7. У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

8. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Враховуючи вищевказані норми процесуального права, та фактичні обставини справи, слід визначити обвинуваченому ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні злочинів середньої тяжкості, заставу в розмірі двадцяти мінімальних заробітних плат, що становить, - 64000 (шістдесят чотири тисячі) грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов»язків.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 такі обов'язки:

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_2, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання його під вартою.

Відповідно до вимог ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ст..ст. 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Турчина С.О. про продовження застосування запобіжного заходу - тримання під вартою у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185 КК України, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017110190000667 від 14.12.2017 року відносно обвинуваченого:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: 08300, АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше судимого:

- 27.03.2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191, ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 11.06.2014 року згідно ухвали Апеляційного суду Київської області засуджений за вчинення злочину, який передбачено ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 29.12.2015 року на підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, та направлено на відбування покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.03.2014 року 1 року обмеження волі, -

- якому в рамках даного кримінального провадження 06.02.2018 року повідомлено про підозру:

- у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 162 КК України, - вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у незаконному проникненні до житла та іншого володіння особи;

- у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, - вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, -

- відносно якого в рамках даного кримінального провадження 03.09.2018 на підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк закінчення дії ухвали щодо продовження терміну дії запобіжного заходу, - 24.12.2018 року, - задовольнити.

Обрану міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого- ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: 08300, АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше судимого:

- 27.03.2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191, ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 11.06.2014 року згідно ухвали Апеляційного суду Київської області засуджений за вчинення злочину, який передбачено ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 29.12.2015 року на підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, та направлено на відбування покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.03.2014 року 1 року обмеження волі, -

- якому в рамках даного кримінального провадження 06.02.2018 року повідомлено про підозру:

- у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 162 КК України, - вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у незаконному проникненні до житла та іншого володіння особи;

- у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, - вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, -

- відносно якого в рамках даного кримінального провадження 08.02.2018 на підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк закінчення дії ухвали щодо продовження терміну дії запобіжного заходу, - 24.12.2018 року, у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», ( кримінальне провадження 1 - кп/368/69/18, справа № 368/176/18, продовжити на два місяці, тобто до 11.02.2018 року, включно.

Термін дії ухвали з моменту винесення, - з 13.12.2018 року по 11.02.2018 року, включно.

Визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у розмірі 64000 (шістдесят чотири тисячі) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_2, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, р/р: 37312095019661, Банк отримувача (ГУДКСУ): Держказначейська служба України, м. Київ, Код банку (МФО ГУДКСУ): 820171.

Обвинувачений ОСОБА_2 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обивнуваченого ОСОБА_2, у разі внесення застави, наступні обов'язки:

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи:

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 11.02.2018 року.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з -під варти та повідомити усно і письмово Кагарлицький районний суд Київської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_2 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, ОСОБА_2 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після проголошення.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Закаблук