Ухвала суду № 79472344, 29.01.2019, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6158/18

Провадження № 2/346/605/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого судді Веселова В.М.,

секретаря Максим’юк М.А.,

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до державної архітектурно-будівельної інспекції в особі структурного підрозділу державної архітектурно-будівельної інспекції України Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із позовом, який мотивує тим, що з 25.03.2008 року його призначено згідно наказу № 9 ос від 24.03.2008 року на посаду головного державного інспектора відділу контролю будівництва та виробництва будівельних матеріалів і виробів як такого, що пройшов за конкурсом. Наказом № 35-ос від 01.06.2013 року його переведено на посаду начальника Південного інспекційного відділу в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області.

04.10.2013 року у зв’язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ухвалою Коломийського міськрайонного суду його було відсторонено від посади начальника Південного інспекційного відділу, інспекційного управління № 2 Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області. Після цього, у ході кримінального провадження № 12013090180001503 до нього сім разів застосовувався вказаний захід забезпечення кримінального провадження ухвалами Коломийського міськрайонного суду від 27.01.2014 року, 03.04.2014 року, 19.06.2014 року, 07.08.2014 року, 19.09.2014 року та 19.11.2014 року.

27.06.2018 року вироком Коломийського міськрайонного суду його за інкримінованим йому злочином – одержання неправомірної вигоди, вчиненим повторно, - виправдано у зв’язку з недоведеністю вчинення вищевказаного кримінального правопорушення та визнано винним за ч. 3 ст.15, ч. 1 ст. 190 КК України і звільнено від покарання у вигляді штрафу на підставі п.2 ч. 1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України. Вказаний вирок ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду було залишено без змін. Однак, він вважає, що в ході досудового слідства його незаконно обмежено у правах і позбавлено можливості отримувати заробітну плату.

Посилаючись на норми ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» зазначає, що оскільки на період відсторонення від посади він та відповідач перебували в трудових відносинах, дії відповідача, на його думку, є неправомірними та суперечать вимогам законодавства.

Згідно ст. 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину – щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Таким чином, його, який не є службовою особою правоохоронного органу, відсторонено від посади за вчинення діяння, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Оскільки вироком Коломийського міськрайонного суду від 27.06.2018 року його по інкримінованому обвинуваченні щодо одержання неправомірної вигоди, вчиненого повторно, - виправдано у зв’язку з недоведеністю вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, то наявність такого виправдувального вироку свідчить про те, що є всі підставі для відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного відсторонення від посади.

Під час досудового розслідування справи за відсутності вироку наказом № 76 голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 від 29.12.2014 року, позивача було звільнено у зв’язку з ліквідацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області (п.1 ч.1 ст 40 КЗпП України). Вказаним наказом передбачено виплату вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати у порядку ст. 44 КЗпП України.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 ст. 36 та пунктах 1,2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку. Отже, станом на 16.11.2018 року йому не виплачено вихідну допомогу, що свідчить про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 5 517,66 грн.

Посилаючись на норми ч.1, 2, 6, 7 ст.1176 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України вказує, що факт порушення прав його у сфері трудових відносин, що полягає у невиплаті заробітної платі призвів до моральних переживань у зв’язку з відсутністю коштів, необхідних для забезпечення елементарних життєвих потреб, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації власного життя. Також вказане порушення позбавило можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими. Порушення прав позивача продовжувалось протягом тривалого періоду, тому він був вимушений звертатись за захистом своїх прав до суду, у зв’язку з чим перебував у постійному стресі.

Просить стягнути з відповідача на його користь 84 168 грн. матеріального відшкодування, 10 грн. морального відшкодування, а також судові витрати в розмірі 6 000 грн.

В підготовчому судовому засіданні вимоги своєї заяви підтримав.

Відповідач подав до суду клопотання про залучення до справи іншого відповідача згідно до норм КАС України.

Відповідач подав до суду клопотання про залучення до справи іншого відповідача згідно до норм КАС України, та вважає,що справа повинна слухатись за правилами КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи,заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши письмове клопотання відповідача, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач подав позовну заяву за правилами ЦПК України.

У відповідності до ч.1 пп.1 та 2 ст.19 КАС України зазначено,що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

Термін «публічна служба» в сучасній Україні на законодавчому рівні використано Кодексом адміністративного судочинства України, де визначено, що публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Одним з видів публічної служби є служба професійного апарату чиновників, тобто осіб, що забезпечують функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Отже, публічна служба — це професійна, політично нейтральна діяльність осіб, на адміністративних посадах в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. До публічної служби можна також відносити професійну, неполітичну діяльність в апаратах інших органів державної влади: глави держави, парламенту, судів тощо.

Згідно до чинного ЗУ «Про державну службу» державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Державний службовець — це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Дія нового Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) закордонних дипломатичних установ України; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені ст. 91 цього Закону (див. нижче); 8) інших державних органів.

Державна служба як різновид публічної служби, є часткою(стороною) діяльності держави по організації та правовому регулюванню особового складу державних органів і інших державних установ та безпосередня діяльність особового складу - державних службовців по практичному та безпосередньому здійсненню завдань і функцій держави.

Наведене визначення державної служби охоплює її найбільш суттєві сторони, до того ж показує в першу чергу на наявність в інституті служби елементу організаційної діяльності держави підкреслює значення державної служби.

Державна архітектурно-будівельна інспекція в особі структурного підрозділу державної архітектурно-будівельної інспекції України Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області є державним органом. Позивач ставить предметом позову незаконне звільнення та невиплату йому вихідної допомоги та заробітної плати або про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що публічна державна служба, яку проходив позивач в органах публічної влади в структурному підрозділі державної архітектурно-будівельної інспекції України Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, є державною, публічною службою та даний спір підлягає вирішенню у Івано-Франківському окружному адміністративному суді Івано-Франківської області.

Як вбачається з матеріалів справ , суд ухвалою від 5 грудня 2018 року відкрив провадження у справі за правилами ЦПК України.

У відповідності до ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст.256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На підставі наведеного, та керуючись ЗУ «Про державну службу», ст.19 КАС України, ст.ст.197-200,255,256,253,260,261,353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державної архітектурно-будівельної інспекції в особі структурного підрозділу державної архітектурно-будівельної інспекції України Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні

Роз’яснити позивачу та його представнику на можливість подання позовної заяви до Івано-Франківського окружного адміністративного суду за правилами КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня його проголошення.

Повний текст ухвали складено 29 січня 2018 року.

Суддя Веселов В. М.