Рішення № 79468964, 28.01.2019, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа№ 583/4922/18

2-а/583/2/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м. Охтирка Сумської області

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в особі:

головуючого - судді КОВАЛЬОВОЇ О.О.

при секретарі АРТЕМЕНКО О.С.

без участі осіб, що беру участь у розгляді справи, без фіксації розгляду справи технічним комплексом «Акорд», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка Сумської області адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) до інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції ОШКАДЕРА Романа Юрійовича (місцезнаходження: вул. Білопільський шлях, 18/1, м. Суми)

про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

20 листопада 2018 року до суду звернувся позивач з даним позовом. Вимоги мотивував тим, що 20.02.2018 він рухався на автомобілі Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_2, по автодорозі Суми-Полтава, в сторону м. Суми. Між населеними пунктами Тростянець та Боромля його зупинив поліцейський та попередив про необхідність ввімкнути ходові огні або ближнє світло фар. При цьому будь-яких протоколів, постанов чи інших письмових документів в його присутності не складалося і не пропонувалося до складення. 15.11.2018 року позивач з'явився до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, де йому повідомили, що відносно нього відкрите виконавче провадження за несплату штрафу в розмірі 850 грн. На вимогу йому надали копію постанови серії ВР № 180368 складеної 20.02.2018 за порушення п. 2.1. Правил дорожнього руху України, відповідно до якої він визнаний винним у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. за те, що 20.02.2018 об 09 год. 40 хв. керував транспортним засобом без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак вказане в постанові не відповідає дійсності, оскільки позивач мав поліс та пред'являв його інспектору.

Посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням прав позивача, заперечуючи факт скоєння адміністративного правопорушення, що вказує на незаконність та необґрунтованість постанови відповідача, позивач просив поновити строк на визнання дій протиправними та оскарження постанови серії ВР № 180368 складеної 20.02.2018; визнати протиправними дії інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції у Сумській області лейтенанта поліції ОШКАДЕР Р.М., що полягали у винесенні постанови серії ВР № 180368 складеної 20.02.2018; скасувати постанову серії ВР № 180368 від 20.02.2018 винесену інспектором роти № 1 батальйону управління патрульної поліції у Сумській області лейтенанта поліції ОШКАДЕР Р.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення; адміністративну справу закрити; вирішити питання судових витрат.

Позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, подали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали з наведених в ній мотивів.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув. Від представника відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, пославшись на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки постанова від 20.02.2018 серії ВР № 180368 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 винесена у відповідності до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дійшов висновку про виникнення спору між суб'єктами адміністративного провадження з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що постановою від 20.02.2018 серії ВР № 180368 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425.00 грн. за те, що він 20.02.2018 об 09 год. 40 хв. на автодорозі Н-12 «Суми-Полтава» керував транспортним засобом Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_2, з не ввімкненим ближнім світлом фар в світлу пору доби поза населеним пунктом; при перевірці документів не мав при собі поліс обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 9.8., 2.1. г Правил дорожнього руху України. \а.с.6\

Як визначено ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розгляд справ про правопорушення, передбачені, зокрема ст.ст. 124-1-126 цього кодексу, покладено на органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, з урахуванням вище приведених норм права вбачається, що відповідач як працівник підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ст. 280 цього Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Проте доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова не містить. Під час розгляду справи судом також не надано належних доказів на користь правомірності оскаржуваної постанови.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 32 вказаного Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.

Частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Пунктом 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, окрім іншого, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач, як уповноважена особа підрозділу Національної поліції на яку покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, мав право вимагати у позивача пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки, як це зазначено в оскаржуваній постанові і не спростовано позивачем, останній дійсно рухався на автомобілі Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_2, по автодорозі Суми-Полтава, в сторону м. Суми та між населеними пунктами Тростянець та Боромля його зупинив поліцейський та попередив про необхідність ввімкнути ходові огні або ближнє світло фар.

Так, п. 21.2 ст. 21 вищезазначеного Закону встановлено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Як вбачається з наданого позивачем полісу № АК/9370961 між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова група «ТАС» 23.11.2017 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме автомобілю Renault Kangoo, номерний знак НОМЕР_2, строком до 23.11.2018 включно. \а.с.4\

В той же час, судом береться до уваги твердження позивача про наявність у нього вказаного страхового полісу та надання його відповідачеві. Доказів, які б спростовували твердження позивача щодо надання на вимогу працівника поліції страхового полісу, відповідачем на час розгляду справи судом не надано.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

В силу положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження законності його дій під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - через відсутність у нього полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є підставою для скасування постанови ВР № 180368 від 20.02.2018, закриття провадження у справі по адміністративне правопорушення та задоволенню позову ОСОБА_1

При цьому судом враховано правову позицію, викладену в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673\04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява № 926\08), що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинуваченні у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до суду, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно із ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Статтею 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги адміністративного позову є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо строку звернення до суду з вказаним позовом, то у відповідності до положень ст. 121 КАС України суд вважає можливим за заявою позивача поновити, оскільки, він пропущений з поважних причин, так як відсутні докази про вручення йому оскаржуваної постанови, як вказує позивач, копія постанови йому не вручена, ця обставина не спростована відповідачем належними письмовими доказами.

Щодо вимог позивача про стягнення на користь позивача понесених нам судових витрат на правову допомогу адвоката суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи між адвокатом БЕЗПАЛЬКОМ С.В. та ОСОБА_1 укладено договір № 4 про надання правової допомоги від 20.11.2018, предметом якого є надання правової допомоги у справі про визнання протиправними дій інспектора роти № 1 батальйону УПП у Сумській в Сумській області та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

До договору про надання правової допомоги надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, розрахункову квитанцію серії АААБ № б/н від 20.11.2018 на суму 3000,00 грн.

Виходячи з обсягу виконаної представником позивача правової допомоги по справі, її характеру, що позивачем понесені витрати у зв'язку із оплатою допомоги адвоката, яким фактично надавалась така допомога, слід дійти висновку, що витрати позивача на правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного Управління Національної поліції в Сумській області у сумі 3000 грн.

На підставі ст. ст. 1, 7, 245, 247, 251, 280, 283, 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) до інспектора роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції ОШКАДЕРА Романа Юрійовича (місцезнаходження: вул. Білопільський шлях, 18/1, м. Суми) про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 20.02.2018 серії ВР № 180368, винесену інспектором роти № 1 батальйону управління патрульної поліції у Сумській області лейтенанта поліції ОШКАДЕРА Романом Юрійовичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. за порушення ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (код ЄДРПОУ: 40108777, місце знаходження: вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду (майдан Театральний,1 м. Харків, 61057) протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області О.О. КОВАЛЬОВА