Рішення № 79467135, 28.01.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1197/19

Провадження № 2-о/522/214/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням судді Єршової Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 30-Б, 22.01.2018 року звернулась до суду з заявою про встановлення факту народження дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Луганськ, на тимчасово окупованій території України.

В судове засідання заявник та заінтересована особа ОСОБА_2 не з'явились, надавши до суду заяви, про розгляд справи за їх відсутності.

Представник Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області в судове засідання не з'явився, був сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення необхідно заявнику для державної реєстрації народження дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та п. 2 Глави 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є: медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи.

У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (із змінами), та висновку про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2013 № 9.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 13 Закону, за відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про громадянство України", особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Згідно з п. 14 розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні якщо дитина народилась у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини за заявою будь-кого з них.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 03 червня 2006 року відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації шлюбів та народжень Луганського міського управління юстиції 08.06.2006 року.

Згідно з медичним свідоцтвом про народження (дублікатом) №42, виданим Луганською міською багатопрофільною лікарнею 17.01.2019 року, ОСОБА_1 народила дитину чоловічої статі, вагою 3100 грамів, ІНФОРМАЦІЯ_3 року в місті Луганськ .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є громадянами України, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 2 грудня 2015 р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», та розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 7 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», з 2014 року на території міста Донецьк Донецької області проходить антитерористична операція й офіційно встановлений особливий правовий режим, в умовах якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Окрім цього, наказом Міністерства юстиції України № 953/5 від 17 червня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях, у тому числі у м. Донецьку Донецької області.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові особи та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому чинним законодавством України. У зв'язку з цим будь-який акт (рішення, документ), виданий зазначеними органами та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків.

Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. При цьому суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ, необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), які, ґрунтуються на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case).

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр 5 проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать

З огляду на викладене, суд вважає, що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, а саме сина заявниці, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення її вимог та встановити факт народження дитини чоловіча статі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Луганськ, на тимчасово окупованій території України від батьків ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, громадянина України та Заявниця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, громадянки України.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,89,259,264-265,315,317,319 ЦПК України, ст.ст. 122, 133, 144 СК України, ЗУ «Про громадянство України», ст.13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, - задовольнити.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 року у місті Луганськвід батьків ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, громадянина України, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, громадянки України.

Рішення відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» є підставою для проведення державної реєстрації народження дитини чоловічої статі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 року у місті Луганськвід батьків ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, громадянина України, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, громадянки України.

Рішення підлягає негайному виконанню, його оскарження не зупиняє виконання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.С. Єршова