Ухвала суду № 79467046, 28.01.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/8262/12

Провадження №6/522/531/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2018 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння ОСОБА_2 по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння ОСОБА_2, посилаючись на те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області знаходиться виконавче провадження АСВП №57831436 з примусового виконання виконавчого листа №1522/8262/12, який видано 18.04.2017 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 24 травня 2007 року у розмірі 686 492,67 долара США, що станом на 03.06.2016 року становить 17 197 469,98 гривень; суму боргу за договором позики від 25 травня 2007 року у розмірі 91 520,75 доларів США, що станом на 03.06.2016 року становить 2 292 705,25 гривень; витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 890,00 гривень; витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 900,48 гривень.

Вищевказане рішення на сьогоднішній день не виконані, боржником декларацію про доходи та майно не подано, будь-яких дій, спрямованих на виконання вимог рішення суду, боржником не здійснено. На виклики державного виконавця боржник не з’являється.

Суд розглянув подання у відсутність державного виконавця, оскільки таке подання розглядається негайно відповідно до положень ст.439 ЦПК України. При цьому, згідно п.3 прохальної частини подання приватний виконавець просив про наслідки розгляду подання та прийняття рішення повідомити приватного виконавця, при цьому суд повідомляв приватного виконавця на електронну пошту.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області знаходиться виконавче провадження АСВП №57831436 з примусового виконання виконавчого листа №1522/8262/12, який видано 18.04.2017 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 24 травня 2007 року у розмірі 686 492,67 долара США, що станом на 03.06.2016 року становить 17 197 469,98 гривень; суму боргу за договором позики від 25 травня 2007 року у розмірі 91 520,75 доларів США, що станом на 03.06.2016 року становить 2 292 705,25 гривень; витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 890,00 гривень; витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 900,48 гривень.

03.12.2018 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, як то передбачено Законом України «Про виконавче провадження», копії якої направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою вказаною у виконавчому документі, а також виклик про явку до приватного виконавця на прийом, зобов’язано надати достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо)), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, зо знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів, достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика, тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право; достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження, технічна характеристика, тощо) з наданням копій підтверджуючих документів та додатків до них; достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному4 капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки, з наданням копій підтверджуючих документів; копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон; довідку про склад сім’ї; документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватної та/або спільної власності. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем було направлено запити до реєструючи установ з метою перевірки майнового стану боржника.

Приватним виконавцем на виконання вимог заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження про накладення арешту на все майно боржника в межах суми стягнення, з метою реального виконання вимог виконавчого документу, винесено постанову про арешт майна боржника №57831436 від 03.12.2018 року.

В ході примусового виконання коштів для задоволення вимог стягувача за виконавчим листом №1522/8262/12 виданого 18.04.2017 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми суму боргу за договором позики від 24 травня 2007 року у розмірі 686 492,67 долара США, що станом на 03.06.2016 року становить 17 197 469,98 гривень; суму боргу за договором позики від 25 травня 2007 року у розмірі 91 520,75 доларів США, що станом на 03.06.2016 року становить 2 292 705,25 гривень; витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 890,00 гривень; витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 900,48 гривень виявлено не було.

При примусовому виконанні встановлено, що за боржником станом на час звернення з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння – будь-якого рухомого майна, у тому числі транспортних засобів, належних боржникові, на які можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача, - не виявлено.

ОСОБА_4 відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 07.12.2018 року – боржник ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_4 від 14.12.2018 року вбачається, що у момент виїзду приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 за адресою реєстрації боржника, на численний стукіт у двері та дзвінки ніхто не відреагував, у зв’язку з чим було залишено виклик на прийом до приватного виконавця на 17.12.2018 року..

09.01.2019 року приватним виконавцем здійснено повторний вихід за адресою реєстрації боржника, але ОСОБА_2 за зазначеною адресою був відсутній, зі слів сусідів, боржник ОСОБА_2 за адресою реєстрації мешкає постійно, у зв’язку з чим було повторно залишено виклик на прийом до приватного виконавця, про що було складено відповідний акт.

ОСОБА_4 Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за ОСОБА_2 зареєстрована 1/3 частина квартири №15, яка розташована по вул.Черняховського в будинку №12А у м.Одесі.

11.01.2019 року приватним виконавцем боржнику було направлено вимогу виконавця, відповідно до якої ОСОБА_2 необхідно надати доступ до квартири №15 у будинку 12 корпус А по вул.Черняховського у м.Одесі – 16.01.2019 року.

ОСОБА_4 з актом приватного виконавця від 17.01.2019 року: приватним виконавцем боржнику було направлено вимогу виконавця, відповідно до якої ОСОБА_2 необхідно надати доступ до квартири за адресою: АДРЕСА_1 – для проведення виконавчих дій з опису та арешту майна боржника. Станом на 17.01.2019 року доступ боржником до квартири надано не було, двері ніхто не відчинив.

В добровільному порядку вимоги виконавчого документу божником не виконані, вважає що ОСОБА_2 був повідомлений про відкриття виконавчого провадження належним чином.

Заявник посилався на те, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення. Враховуючи значний термін невиконання боржником зобов’язань та законних вимог, державний виконавець вважає, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.

У поданні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 відсутні будь-які докази підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань, а лише зазначається, що боржник не виконує свої зобов’язання та законних вимог державного виконавця. Доказами ухилення боржника від виконання є лише виконавчий лист. Хоча боржник офіційно працює з 16.04.2018 року, що дає можливість стягувати борг з його заробітної плати (доходу).

Крім того, суд вважає, що залишення постанови про відкриття провадження та вимоги виконавця у дверях, не є належним сповіщенням ОСОБА_2

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст.8 Конституції України.

Відповідно до ст.ст.1, 2 цього Закону, судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та у межах наданих повноважень.

Стаття 7 цього ж Закону гарантує кожному захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов’язків цивільного характеру передбачено і п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.3, 10 ЦПК України.

У розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У відповідності до ст.439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до п.13, ч.3, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Крім того, суд звертає увагу, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов’язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступі до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції, Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, nо.38773/05, від 26.07.2012 року).

ОСОБА_4 вимог п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, обов’язковість рішень суду є одною із основних засад судочинства, отже невиконання судового рішення є порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії.

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов’язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012).

Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи не за наявність факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання і з дотриманням передбаченого порядку.

Тобто, з погляду етимології словосполучення ухилення від виконання зобов’язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) вжите у ч.5 ст.6 «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України» та у п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» означає з об’єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов’язків. У зв’язку з цим і здійснюється примусове виконання.

Проте особа, що має невиконанні зобов’язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не доведено протилежного.

У розумінні ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб’єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов’язань.

Оскільки, відповідно до ч.2 ст. 439 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця, то на останнього і покладається тягар доказування. До того особа стосовно обмеження права якої винесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з відповідним поданням є посилання виконавця саме на наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу у добровільному порядку (самостійне невиконання боржником зобов’язання протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження).

Утім, на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, повинен відбутися і бути об’єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Cудом вже розглядалися подання відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, про що постановлено ухвалу суду від 19.10.2018 року.

В ході розгляду вищевказаного подання, судом, на підставі наданих представником ОСОБА_2 – адвокатом ОСОБА_5 доказів, було встановлено, що боржник ОСОБА_2 офіційно зареєстрований та працює в ТОВ «ПРИМОРГРУП» від 16.04.2018 року, що дає можливість виконувати рішення шляхом утримання частини його заробітної плати (доходу) на користь стягувача ОСОБА_3.

При цьому під ухиленням боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього судовими рішеннями, суд розуміє будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов’язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об’єктивні обставини.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником лише 1/3 частина квартири №15, яка розташована по вул.Черняховського в будинку №12А у м.Одесі.

Але, до матеріалів подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння ОСОБА_2 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 не долучено документ щодо згоди інших співвласників квартири АДРЕСА_2.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння ОСОБА_2, оскільки згадане подання не містить беззаперечних доводів та не підтверджено належними доказами щодо ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього судовими рішеннями.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання, оскільки приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області не надано суду доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 2-13, 89, 223, 247, 259, 260, 354, 441 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області про примусове проникнення до житла чи іншого володіння ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 28.01.2019 року.

Суддя: Л.В. Домусчі