Ухвала суду № 79466117, 14.01.2019, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/60/18

провадження № 2/216/963/19

У Х В А Л А

про виключення неналежного співвідповідача

14 січня 2019 року Центрально – Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі: головуючого судді: Бутенко М. В.

за участю

секретаря судового засідання Морозова Н. М.

без участі сторін та без застосування технічного запису

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 01. 02. 2018 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

04 квітня 2018 року, відповідачем, ОСОБА_3 було подано клопотання, у якому вона просила суд залучити в якості співвідповідача у вказаній цивільній справі свого колишнього чоловіка ОСОБА_2.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста ОСОБА_4 від 04 квітня 2018 року, ОСОБА_2 було залучено в якості співвідповідача.

07.11.2018 року через канцелярію суду представником ОСОБА_1 – ОСОБА_5 до суду було подано клопотання про виключення неналежного співвідповідача ОСОБА_2 з числа відповідачів по цивільній справі №216/60/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з огляду на наступне:

Пунктом 4 ч.2 ст.197 ЦПК України, передбачено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, залучення співвідповідача та інше, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Порядок залучення співвідповідача визначений ст. 51 ЦПК України, зокрема частиною першою встановлено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала.

Вчинення даної процесуальної дії має певні правові наслідки для позивача, оскільки у останнього виникає необхідність зміни позовних вимог з урахуванням залучення співвідповідача, зокрема зміни прохальної частини, зміни описової частини позовної заяви в частині, що стосується співвідповідача, та направлення позовної заяви залученому співвідповідачеві, іншим сторонам та суду.

Залучення співвідповідача за клопотанням відповідача не передбачено положеннями процесуального законодавства.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та поданої позивачем відповіді на відзив, позивач не змінює позовних вимог, та не ставить питання щодо солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за споживчим кредитом, отриманим ОСОБА_3 та більш того, позивач наводить правове обґрунтування щодо відсутності солідарного обов’язку іншої особи за зобов’язанням, який виник виключно між Банком та ОСОБА_3.

Аналіз вищенаведених норм матеріального права дає підстави дійти висновку про те, що на отримання кредитних коштів від ПАТ «ПриватБанк» за заявою (кредитним договором) б/н від 23.10.2017року, ОСОБА_3 не потрібна була згода ОСОБА_2, оскільки укладання кредитного договору одним із подружжя є набуття ним у власність кредитних коштів, що не створює обов'язків для другого з подружжя, а тому і відсутні підстави для залучення в якості співвідповідача та солідарного обов’язку стягнення грошових коштів.

Крім цього, на підтвердження правомірності заперечень позивача вважаємо за необхідне відзначити наступне:

Згідно ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 203 цього Кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 СК України).

Положення ст. 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів, а не щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Поряд з цим, елементами зобов'язання як і будь-якого цивільного правовідношення є суб'єкти, об'єкт, зміст.

Суб'єктами зобов'язання є кредитор і боржник (дебітор). Кредитор - це особа, яка управомочена вимагати від іншої особи (боржника) виконання певної дії (дій) або утримання від них. Боржник - це особа, яка зобов'язана вчинити на користь кредитора певну дію (дії) або утриматися від вчинення певної дії (дій) на вимогу кредитора.

Якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч. З ст. 510 ЦК).

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, коли це передбачене договором або встановлено законом, зокрема, при неподільності предмета зобов'язання (ст. 541 ЦК).

Цивільний кодекс України досить детально регулює порядок виконання солідарного обов'язку і реалізації солідарної вимоги.

Так, ст. 543 ЦК України передбачає, що за солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. Встановлення такого правила має на меті максимально повне задоволення вимог кредитора і захист його інтересів.

Зважаючи на предмет розгляду даної цивільної справи, питання виникнення солідарного обов’язку повинного бути врегульовано виключно договором.

Разом з цим, сама по собі юридична обставина перебування осіб у зареєстрованому шлюбі не призводить до солідарного виконання зобов’язання за отриманими кредитними коштами у банківській установі. Більш того, саме по собі питання розподілу боргів подружжя може мати місце при вирішенні питання про поділ спільно набутого майна подружжя.

Крім того, Верховним судом України в Узагальненні від 07.10.2010 судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010) зазначено наступне: «Разом із тим при оспорюванні кредитних договорів чи договорів поруки іншим з подружжя судам слід враховувати таке. Положення ст. 65 Сімейного кодексу України (далі - СК) щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для позичальника як сторони договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК).» Аналогічна позиція викладена і у Постанові ВСУ від 19.05.2010 по справі № 6-17630св09.

У зв*язку з вищевикладеними обставинами, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 про виключення неналежного співвідповідача ОСОБА_2 з числа відповідачів по цивільній справі №216/60/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 43,46,51, 258-260 ЦПК України –

У Х В А Л И В:

Клопотання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 про виключення неналежного співвідповідача ОСОБА_2 з числа відповідачів по цивільній справі №216/60/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: М. В. Бутенко