Рішення № 79465576, 29.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2019 року № 826/3406/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Підприємства об'єднання громадян «Херсонпроммонтаж» Херсонської міської громадської організації інвалідів «Марія» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

Підприємство об'єднання громадян «Херсонпроммонтаж» Херсонської міської громадської організації інвалідів «Марія» (надалі по тексту також - позивач, підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0009181401, № 0009191401, № 2023140302 від 09.11.2017; рішення № 2019140302, № 2021140302, № 2022140302 від 09.11.2017; податкову вимогу № 10503-17 від 22.01.2018 та рішення про опис майна № 10503-17 від 22.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що висновки відповідача щодо наявності в діях посадових осіб Підприємства об'єднання громадян «Херсонпроммонтаж» Херсонської міської громадської організації інвалідів «Марія» ознак порушень податкового законодавства є безпідставними та такими, що не знаходять свого правового обґрунтування, що у свою чергу, на думку позивача, є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій. Крім того, позивач вважає, що оскільки Підприємство не узгоджувало суму грошового зобов'язання, визначену в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішення, а також з огляду на те, що позовні вимоги про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу обґрунтовані протиправністю податкових повідомлень-рішень, оскаржувані податкова вимога та рішення про опис майна є також неправомірними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача Мунько О.М. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представники відповідача Диба Ю.Д., Дем’янчук І.Б. проти задоволення позовних вимог заперечували, про що надали суду відзив на позовну заяву, вказавши про правомірність оскаржуваних рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку підприємства.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

До суду від представників позивача та відповідача надійшло клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Підприємства об'єднання громадян «Херсонпроммонтаж» Херсонської міської громадської організації інвалідів «Марія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017.

Копію наказу про проведення перевірки надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а направлення на перевірку вручено 28.09.2017 представнику позивача Муньку О.М.

Перевірку проведено з відома та в присутності керівника ПОГ ХМГОІ «Херсонпроммонтаж» Шмідт Е.Л.

Перевірка проводилась з 28.09.2017 по 19.10.2017. Термін проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів на підставі наказу № 10472 від 09.10.2017.

Підприємство об'єднання громадян «Херсонпроммонтаж» Херсонської міської громадської організації інвалідів «Марія» взято на облік в органах податкової служби 12.12.2011, на момент проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

На дату проведення перевірки підприємство було платником податку на прибуток, податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору.

Так, перевіркою установлено наступні порушення:

- п. 44.1. ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 142.1. ст. 142 Податкового кодексу України, п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 150010,00 грн., в тому числі за 2015 рік 150010,00 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасну реєстрацію підприємством податкових накладних, виписаних на адресу контрагентів-покупців;

- п. п. 176.2. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. 3 наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», щодо подання недостовірної інформації у податковому розрахунку про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку за I-IV квартали 2014 року;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого несвоєчасно сплачено єдиний внесок у періоді, що перевірявся, а саме за червень-грудень 2015 року, за травень, червень, серпень 2016 року, а також за травень та червень 2017 року;

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого несвоєчасно подано звіт по єдиному внеску за березень 2014 року, квітень 2015 року, листопад 2016 року;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску у розмірі 8831,22 грн., в тому числі за 2014 рік - 1671,67 грн., 2016 рік - 4088,92 грн., 2017 рік - 3070,63 грн.

За результатами вищевказаної документальної планової виїзної перевірки відповідачем складено акт № 466/26-15-14-01-02/37959894 від 26.10.2017. (а. с. 18-40)

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0009181401, № 0009191401, № 2023140302 від 09.11.2017. (а. с. 41-43)

Оскільки позивачем вчасно не було сплачено суму нарахованого грошового зобов'язання, податковим органом прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій, зокрема, рішення № 2019140302, № 2021140302, № 2022140302 від 09.11.2017, а також прийнято податкову вимогу № 10503-17 від 22.01.2018 та рішення № 10503-17 про опис майна у податкову заставу від 22.01.21018. (а. с. 13-14, 44-47)

Підприємство об'єднання громадян «Херсонпроммонтаж» Херсонської міської громадської організації інвалідів «Марія» не погоджуючись з висновками перевірки та прийнятими за її результатами рішеннями, вважаючи, що вони прийняті з порушенням норм податкового законодавства, що призводить до порушення прав підприємства, звернулось до суду з даним позовом.

Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України).

Згідно з п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії доручення та агентськими договорами.

Пункт 14.1.54 ст. 14 ПК України надає визначення поняття дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

10.12.2015 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (продавець) та Підприємством об'єднання громадян «Херсонпроммонтаж» Херсонської міської громадської організації інвалідів «Марія» (покупець) укладено договір № 10/12/2015 купівлі-продажу товарів. (а. с. 48-51)

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в специфікаціях до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору (далі - специфікації).

Згідно з п. п. 2.1 п. 2 договору передача товару у власність покупця здійснюється продавцем протягом терміну та за адресою, яка визначається в специфікаціях до цього договору.

Факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, яка підписується обома сторонами у момент передачі- приймання товару (підпункт 2.2 п. 2 договору).

Підпунктом 2.3 п. 2 договору визначено, що моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами вищевказаної видаткової накладної.

На виконання умов, визначених договором продавець передав у власність покупцеві, а покупець прийняв та оплатив товар на загальну суму 4750420,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами специфікаціями №1-8 від 10.12.2015. (а. с. 52-59)

Також на виконання умов договору № 10/12/2015 від 10.12.2015 сторонами було оформлено та підписано видаткові накладні, якими підтверджується факт прийому-передачі товару на загальну суму 4750420,00 грн.

Проте, перевіркою задекларованих у рядку 02 декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» показників за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 у загальній сумі 3628280,00 грн.

Перевіркою повноти декларування позивачем показників рядка декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» встановлено їх заниження на загальну суму 814787,00 грн., в тому числі за 2015 рік на 814787,00 грн.

Так, контролюючим органом зазначено, що в порушення п. 44.1. ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» Підприємство об'єднання громадян «Херсонпроммонтаж» Херсонської міської громадської організації інвалідів «Марія» до собівартості реалізованих товарів, робіт, послуг в 2015 році зайво віднесено витрати на придбання таких товарів в сумі 814787,00 грн. по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_5, при чому фактично операції по придбанню не здійснювались та не оплачувались, підтверджуючі первині бухгалтерські документи на момент перевірки підприємством не надано (договори, акти виконай робіт, банківські виписки тощо).

Отже, позивачем до перевірки та суду не надано належних доказів реалізації договору купівлі-продажу № 10/12/2015 та його оплати. (актів виконаних робіт, банківських виписок).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

За період з 01.01.2015 по 30.06.2017 позивачем задекларовано фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у сумі 3628280,00 грн.

Перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 встановлено його заниження на загальну суму 814787,00 грн., в тому числі за 2015 рік на 814787,00 грн., в результаті вищезазначених порушень.

Крім того, перевіркою встановлено застосування Підприємством пільги з податку на прибуток відповідно до п. 142.1. ст. 142 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.142.1 ст. 142 Податкового кодексу України звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Так, перевіркою застосування підприємством пільги з податку на прибуток встановлено, що за період 2015 року (прибуток, звільнений від оподаткування за 2015 рік складає 18602,00 грн.) до перевірки не надано дозвіл (розпорядження ) про надання права користування пільгами з оподаткування, чим порушено п. 142.1. ст.142 Кодексу.

Докази того, що підприємством було надано до перевірки податковому органу будь-які дозволи про наявність пільг у матеріалах справи відсутні, з огляду на що, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві цілком обгрунтовано не враховано наявність у позивача пільг з податку на прибуток.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, з урахуванням порушень, викладених в акті перевірки відповідача, а також в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України, п. п. 1, 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачем занижено податок на прибуток в сумі 150010,00 грн., в тому числі за 2015 рік 150010,00 грн.

Також контролюючим органом під час перевірки підприємства встановлено та підтверджено матеріалами справи наступні порушення позивача.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначену законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання, а з порушенням терміну не пізніше 180 календарних днів від дати їх складання.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнена податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 1201.1.1 ст. 1201.1. Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу тягнуть за собою накладення штрафу.

Так, в порушення вимог п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем виписано податкову накладну № 12 від 29.07.2016 та зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних термінів на 2 дні.

У свою чергу, посилання представника позивача у позовній заяві на те, що причиною прострочення реєстрації податкової накладної стало відключення підприємства від системи електронного декларування, не приймається судом до уваги, з огляду на те, що за відсутності надання належних доказів на підтвердження даної обставини, не може звільняти суб'єкта господарювання від встановленої податковим законодавством відповідальності за реєстрацію податкової накладної з порушенням граничних термінів такої реєстрації.

Також, перевіркою повноти визначення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне рахування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017 встановлено його заниження на суму 8831,22 грн., в тому числі за 2014 рік - 1671,67 грн., 2016 рік - 4088,92 грн., 2017 рік - 3070,63 грн.

Дані щодо відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Пунктом 3 частини 2 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками ЄВ є фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 14 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для підприємств та організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, в яких кількість осіб з інвалідністю становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,5 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.

У зв'язку з тим, що засновником підприємства є Херсонська міська громадська організація інвалідів «Марія», а також при умові, якщо кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих та фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, то відповідно до п. 14 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок встановлюється у розмірі 5,5 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.

Разом з тим, перевіркою встановлено порушення підприємством вимог п. 14 ст. 8 Закону щодо частки інвалідів у загальній чисельності працюючих, яка повинна становити не менше 50 % від загальної кількості працюючих, так не у всіх звітних періодах виконувалась дана умова, що підтверджується висновками акту перевірки та не спростовано наданими позивачем доказами.

У зв'язку з вищевикладеним, нарахування єдиного внеску для працюючих на підприємстві інвалідів, у зазначених періодах, повинно проводитись відповідно до п. 13 ст. 8 Закону, у розмірі 8,41 відсотка від витрат на оплату праці.

Також суд звертає увагу на те, що позивачем були допущені помилки при обчисленні єдиного внеску із виплат працівникам у вигляді заробітної плати.

Таким чином, підприємством не виконано вимоги п. п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого не нараховано та не сплачено єдиний внесок у розмірі 8831,22 грн. Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, встановлено його заниження на загальну суму 8779,29 грн.

У свою чергу, посилання представника позивача на те, що помилки при обчисленні єдиного внеску були допущені в зв'язку з тим, що в штаті позивача був відсутній бухгалтер, про що надано відповідну довідку № 21/06 від 21.06.2018, судом відхиляються, оскільки бухгалтерський облік (його ведення, повнота та об'єктивність відображення показників) та відповідальність за встановлені порушення у повній мірі лежить на суб'єкті господарювання, зважаючи на те, що саме ним на власний розсуд обирається форма, спосіб та об'єм ведення бухгалтерського обліку.

Щодо сплати суми єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, перевіркою встановлено, що в порушення п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у період, який перевірявся Підприємством несвоєчасно сплачено єдиний внесок, а саме згідно даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку обліковується заборгованість по єдиному внеску за червень-грудень 2015 року, за травень, червень, серпень 2016 року, а також за травень та червень 2017 року.

Перевіркою своєчасності подання звітності до контролюючих органів, згідно інформації в ІС «Податковий блок», встановлено порушення підприємством вимог п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п. 1 розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015, а саме, несвоєчасне подання звітності по ЄСВ:

- березень 2014 року (граничний термін подання 20.04.2014, фактично подано 22.04.2014);

- квітень 2015 року (граничний термін подання 20.05.2015, фактично подано 24.10.2017);

- листопад 2016 року (граничний термін подання 20.12.2016, фактично подано 22.12.2016).

Ураховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками контролюючого органу щодо наявності в діях посадових осіб Підприємства об'єднання громадян «Херсонпроммонтаж» Херсонської міської громадської організації інвалідів «Марія» порушень вимог податкового законодавства, а отже, як наслідок, прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Також, ураховуючи те, що позивачем вчасно не було сплачено суму нарахованого грошового зобов'язання за наслідками проведеної перевірки, підстави для скасування рішень про застосування штрафних санкцій № 2019140302, № 2021140302, № 2022140302 від 09.11.2017, податкової вимоги № 10503-17 від 22.01.2018, рішення № 10503-17 про опис майна у податкову заставу від 22.01.21018 відсутні.

Положеннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, натомість, позивачем не надано належних доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги та достатньо не обгрунтовано підстави для визнання протиправним та скасування рішень, прийнятих за результатами проведеної перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Підприємства об'єднання громадян «Херсонпроммонтаж» Херсонської міської громадської організації інвалідів «Марія» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко