Рішення № 79465542, 28.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2019 року № 826/3073/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поручник Альона Юріївна, про зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі по тексту також - відповідач, МЮУ), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поручник Альона Юріївна (надалі по тексту також - третя особа), у якому просить зобов'язати відповідача провести позапланову комплексну виїзну перевірку приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поручник А.Ю. за її робочим місцем з метою належної перевірки факту порушень, зазначених у скарзі ОСОБА_1 від 08.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що Міністерство юстиції України належним чином не відреагувало на скаргу позивача та не провело перевірку фактів, на які у своїй скарзі посилався позивач, у результаті чого, на думку ОСОБА_1, відповідачем порушено п. п. 3, 4 14, 19 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 357/5 від 17.02.2014 та ч. 4 ст. 33 Закону України «Про нотаріат».

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засідання позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Євглевська О.В. проти задоволення позову заперечувала. Крім того, в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву за підписом ОСОБА_5, в якому остання зазначила, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки підстави для проведення позапланової комплексної виїзної перевірки за результатами попередньої або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції відсутні.

Представник третьої особи Єльчанінова І.О. адміністративний позов не підтримала, просила суд відмовити в його задоволенні про що надала письмові пояснення, в яких зазначила про дотримання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поручник А.Ю. вимог Порядку вчинення нотаріальних дій відносно відкриття спадкової справи на підставі документа, що підтверджує факт реєстрації смерті громадянина України на території іноземної держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Так, на підставі положень ч. 3 ст. 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів даної адміністративної справи, ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_7 з 04.09.1993, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №47291326 від 31.03.2017 ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

25.08.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поручник А.Ю. відкрито спадкову справу № 2/2015 та внесено відомості щодо спадкового майна померлого.

Спадкове майно, після смерті ОСОБА_7, у передбачені законом терміни в рівних частинах прийнято спадкоємцями: дружиною - ОСОБА_1, сином - ОСОБА_8, матір'ю померлого - ОСОБА_9, донькою - ОСОБА_10, про що третьою особою видано Свідоцтва про право на спадщину за законом.

11.12.2017 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на неправомірні дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поручник А. Ю., яка датована 08.12.2017.

Вказана скарга обґрунтована тим, що відкрита третьою особою спадкова справа №2/2015 щодо майна померлого ОСОБА_7, була відкрита не за належним документом, крім того нотаріус Поручник А.Ю. незаконно відмовила скаржнику у видачі свідоцтва про право на спадщину для пред'явлення на території тих держав, з якими Україною не укладено міжнародного договору про правову допомогу.

У скарзі до Міністерства юстиції України представник позивача просив провести перевірку дотримання третьою особою порядку вчинення нотаріальних дій та відповідність їх нормам чинного законодавства України в межах предмета звернення, притягнути її до відповідальності та передати спадкову справу іншому нотаріусу.

За результатами розгляду скарги представника позивача від 11.12.2017 Міністерством юстиції України 10.01.2017 за №1046/37327-0-33-17/19.6.1 надано відповідь про те, що листами Міністерства юстиції України від 06.10.2017 №39132/27623-0-3347/19, від 22.11.2017 № 45363/31653-0-33-17/19, від 27.11.2017 №46137/31653-0-33-17/19 позивачеві у межах компетенції надавалися відповіді з порушених у скарзі питань.

У вказаних відповідях Міністерство юстиції України зазначало про те, що перевірка фактів, викладених у скаргах представника позивача, проводилася відповідно до пункту 14 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 № 357/5, шляхом витребування необхідних документів та письмових пояснень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округи Поручник А.Ю. з порушених питань.

13.02.2018 позивач через уповноваженого представника ознайомилась з матеріалами перевірки, про що складено акт від 13.02.2018.

Вважаючи, що вказана вище перевірка третьої особи проводилась з грубим порушенням норм діючого законодавства, формально та поверхово, ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначено Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (надалі по тексту - Закон України № 3425-XII).

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 33 вказаного Закону визначено, що Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки звернень громадян чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Приватний нотаріус зобов'язаний надавати посадовим особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості і документи щодо організації нотаріальної діяльності, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.

Порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України (ч. 5 цієї статті).

Механізм здійснення Міністерством юстиції України (далі - Міністерство юстиції), Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління юстиції) перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства визначено Порядком проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 № 357/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.02.2014 за № 298/25075 (далі по тексту - Порядок № 357/5).

Відповідно до п. 2 вказаного вище Порядку позапланова перевірка - не запланована Міністерством юстиції, головним управлінням юстиції комплексна, цільова або контрольна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства, а також перевірка за зверненнями фізичних і юридичних осіб.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 357/5 проведення перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, дотримання державними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюється уповноваженими представниками Міністерства юстиції, головного управління юстиції, діяльність яких безпосередньо пов'язана з контролем за організацією нотаріату і нотаріальної діяльності в Україні.

Пунктом 14 Порядку № 357/5 визначено, що перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, головного управління юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса.

Так, з матеріалів справи убачається, що за результатами перевірки фактів, викладених у скаргах позивача, Міністерством юстиції України установлено, що 25.08.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поручник А.Ю. було заведено спадкову справу №2/2015 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом.

04.09.2017 приватним нотаріусом Поручник А.Ю. прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі на ім'я ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частку спадкового майна. Відомості про оскарження у суді такої постанови у порядку, визначеному статтею 50 Закону, до приватного нотаріуса Поручник А.Ю. не надходили.

Також листом від 19.08.2017 № 355/02-14 ОСОБА_1 приватним нотаріусом Поручник А.Ю. надавалися роз'яснення щодо порядку оформлення спадкових прав, зокрема, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що видається для підтвердження права на спадщину, яка знаходиться за кордоном, та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

У відповіді Міністерства юстиції України № 39132/27623-0-33-17/19 від 06.10.2017 відповідач роз'яснив позивачу, що статтями 18, 33 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що Міністерство юстиції України та головні управління юстиції проводять перевірку звернень громадян у межах предмета звернення та повноважень щодо перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.

Згідно з ст. 68 Закону України «Про нотаріат» та підпунктом 4.14 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи.

Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (підпункт 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку).

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до ст. 49 Закону на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус повинен викласти причини відмови в письмовій формі, роз'яснити порядок її оскарження та не пізніше як у триденний строк винести постанову про таку відмову.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що за результатами проведення перевірки законності вчинення приватним нотаріусом нотаріальних дій, Міністерством юстиції в межах компетенції вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів стосовно перевірки законності діяльності приватного нотаріуса Поручник А.Ю. та вчинення нею нотаріальних дій з питань, порушених у скаргах позивача.

Варто зазначити, що положеннями п. 13 Порядку № 357/5 встановлено, що позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.

Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Міністерства юстиції України провести позапланову комплексну виїзну перевірку приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поручник А.Ю., не підлягає задоволенню, оскільки приписами Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого № 357/5 наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 не передбачено проведення позапланової комплексної виїзної перевірки за зверненнями фізичних осіб.

Так, нормами вказаного вище Порядку № 357/5 чітко регламентовано, що така перевірка проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції України чи головного управління юстиції.

Судом достовірно встановлено та підтверджено сторонами в судовому засіданні, що позивач та/або її представник не звертались до відповідача з вимогою про проведення позапланової комплексної виїзної перевірки приватного нотаріуса Поручник А.Ю.

Ураховуючи вищезазначене, суд наголошує на тому, що відповідач не розглядав вимогу заявника про проведення позапланової комплексної виїзної перевірки приватного нотаріуса Поручник А.Ю. та не надавав оцінку наявності/відсутності підстав для призначення такої.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що у даній справі позивач не оскаржує правомірність проведення відповідачем перевірки відповідно до п. 14 Порядку № 357/5 (за зверненням фізичних та юридичних осіб) та не ставить питання про наявність підстав для її скасування, а тому позовні вимоги про зобов'язання провести перевірку з із зазначенням конкретного виду такої перевірки, на переконання суду, відмінні від тих, що порушувались у поданих Міністерству юстиції України скаргах.

Щодо посилання представника позивача на те, що при проведенні перевірки відповідачем не було утворено комісію, суд відхиляє таке, оскільки п. 19 Порядку № 357/5 передбачає утворення комісії лише для проведення планових та позапланових комплексних перевірок, а не перевірок за зверненнями фізичних та юридичних осіб, що є відмінними за своєю суттю та призначенням.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77, 90, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поручник Альона Юріївна про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко