Рішення № 79465300, 29.01.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2019 року Чернігів Справа № 620/3950/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Прикордонний загін), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача в частині не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017 та 2018 років;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017 та 2018 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.07.2018.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за час проходження військової служби у Чернігівському прикордонному загоні в період з 31.07.2015 по 16.07.2018 соціальна додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, позивачу не надавалась, грошова компенсація за невикористану соціальну відпустку, як учаснику бойових дій за вказаний період не виплачувалась. Дані дії відповідача, на думку ОСОБА_1 є протиправними, та такими, що порушують його конституційні права.

Ухвалою від 10.12.2018 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов..

Представник відповідача у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити, вказавши, що ОСОБА_1 з рапортами щодо надання йому додаткових відпусток в 2015-2018 роках не звертався. При цьому, законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки учасника бойових дій грошовою компенсацією, що є обгрунтованою підставою для невиплати останньої позивачу.

Позивач 02.01.2019 надав відповідь на відзив, в якій вважає доводи відповідача стосовно відсутності звернення у вигляді рапорту щодо надання соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017 та 2018 роки необгрунтованими, оскільки в жодному пункті Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 не зазначено, що неподання військовослужбовцем рапорту свідчить про те, що втрачено право на використання відпустки. Також вказує, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на які позивач набув за період 2015, 2016, 2017 та 2018 років. Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Чернігівському прикордонному загоні (військова частина 2253) Північного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника Північного регіонального управління від 25.05.2018 №174-ос "По особовому складу" ОСОБА_1 було звільнено з військової служби та наказом начальника 105 прикордонного загону від 16.07.2018 №315-ос "По особовому складу" виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

В період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції та на підставі чого набув статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2, видане 31.07.2015 Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України.

При цьому, за час проходження військової служби у Чернігівському прикордонному загоні в період з 31.07.2015 по 16.07.2018 соціальна додаткова відпустка, як учаснику бойових дій позивачу не надавалась, грошова компенсація за невикористану соціальну відпустку, як учаснику бойових дій за вказаний період не виплачувалась, що на думку позивача є протиправним, внаслідок чого останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.

В силу дії прямої норми ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб., що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зі змінами та доповненнями) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни (далі - Закон №2011).

Відповідно до ст.1-2 Закону №2011 військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 4 Закону України від 15.11.1996 №504 "Про відпустки" (зі змінами та доповненнями) установлені такі види відпусток: щорічні відпустки; основна відпустка (ст.6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст.8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст.ст.13 , 14 і 15 Закону); творча відпустка (ст.16 Закону); відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст.16-1 Закону); соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.18 Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (ст.18-1 Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи (ст.19 Закону); відпустки без збереження заробітної плати (ст.ст.25, 26 Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Відповідно ст.16-2 Закону України "Про відпустки" визначено, що учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Так, п.12 ст.12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Тобто, виходячи із норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника).

Пунктом 218 Положення про проходження військової служби громадянами України в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 визначено, що наказ органу Держприкордонслужби про надання військовослужбовцю додаткової відпустки видається не пізніше ніж у день початку такої відпустки на підставі рапорту військовослужбовця. Обставини, на підставі яких військовослужбовцю надається додаткова відпустка, повинні мати документальне підтвердження.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 з рапортами щодо надання йому додаткових відпусток в 2015-2018 роках не звертався. Матеріали справи не містять доказів на спростування вказаних обставин, крім того, не заперечуються самим позивачем.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Зазначений "особливий період" розпочався з 17.03.2014, з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію" і триває на даний час. Тобто на даний час в Україні діє особливий період.

Дана позиція підтримана Верховним Судом (постанова від 25.04.2018 у справі №205/1993/17-ц (касаційне провадження №61-1664св17), від 14.02.2018 у справі№131/1449/16-ц (касаційне провадження №61-4157св18), лист Верховного Суду від 13.07.2018 №60-1543/0/2-18 тощо).

Так, ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено порядок надання військовослужбовцям відпусток. Пунктом 19 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені п.17 (в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію) і п.18 (в особливий період під час дії воєнного стану) цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

З наведеного слідує, що надання військовослужбовця учаснику бойових дій пільги у вигляді додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати протягом 14 календарних днів припинена та поставлена в залежність від наявності або відсутності дії "особливого періоду".

Таким чином, на період дії "особливого періоду" учасники бойових дій не можуть користуватися відповідною відпусткою та згідно положень абз.3 п.14 ст.10-1 Закону №2011, яким передбачено, що військовослужбовцям, які звільняються з військової служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, отримувати грошову компенсацію за відпустку, яка на час проходження військової служби та дії особливого періоду військовослужбовцям не надавалась.

У зв'язку з викладеним, питання щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017 та 2018 роки відповідачем правомірно не вирішувалось.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає що позов ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

Відповідач - Чернігівський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Квітнева, 3в, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 14321765).

Повне рішення суду складено 29 січня 2019 року.

Суддя Л.О. Житняк