Рішення № 79464629, 24.01.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8532/18

Провадження № 2/185/945/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання — ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Служба миттєвого кредитування” до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Служба миттєвого кредитування” звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість в загальній сумі 33260 грн. 89 коп., судові витрати по справі за оплату судового збору у розмірі 1779 грн. 62 коп.

В позовній заяви посилається на те, що 12 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Служба миттєвого кредитування” та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 140812-175203. Згідно умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі - 1100 грн., а ОСОБА_2 зобов’язалась повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 308 грн. у строк до 25 серпня 2014 року. 27.08.2014 року відповідач відповідно до п.2.3. договору сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 44 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 308 грн. та пролонгувала договір строком до 10.09.2014 року. Потім 12.09.2014 року сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 44 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 308,00 грн. та пролонгував договір строком до 26.09.2014 року. 27.09.2014 року сплатив частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 22 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 308 грн. та пролонгував договір строком до 11.10.2014 року. Потім 09.10.2014 року сплатив відсотки за користування кредитом в сумі 264 грн., частково сплатив суму кредиту у розмірі 6 грн. та пролонгував договір строком до 23.10.2014 року. 24.10.2014 року сплатив частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 22 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 306,20 грн. та пролонгував договір строком до 07.11.2014 року. Потім 16.11.2014 року сплатив частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 503,25 грн. та пролонгував договір строком до 30.11.2014 року. 06.12.2014 року сплатив частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 437,60 грн. та пролонгував договір строком до 20.12.2014 року, зобов’язавшись повернути кредит разом із відсотками у розмірі 1093,99 грн. Разом з тим, в порушення договірних умов відповідач станом на 17.09.2018 року не виконує свої зобов’язання щодо повернення отриманих грошових коштів, сума заборгованості складає — 33260 грн. 89 коп., яка складається з основного боргу - 1094 грн., процентів за договором — 0 грн. 12 коп., пені — 30387 грн. 15 коп.

Відповідач звернулась до суду з відзивом на позовну заяву, в якому просить застосувати ч. 3 ст. 551 ЦПК України до заборгованості за пенею, замість строку позовної давності, також зазначила, що позивачем неправомірно нараховувалась пеня після пролонгації договору, тому за рахунок сум коштів, які відповідач сплачувала мала бути погашена частина основної суми боргу, заборгованість мала б складати 428,99 грн.

У судове засідання представник позивача не з’явився, надав суду заяву, в якій просив суд провести судове засідання без участі представника, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, надала заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Служба миттєвого кредитування” та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 140812-175203, згідно умов договору відповідачу було надано кредит на загальну суму 1100 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% за кожен день користування кредитом (730% річних або 732%, якщо на період користування припадає високосний рік), строком по 25 серпня 2014 року. (п.1.1.,1.2.,2.1.,3.1. кредитного договору)

Відповідно до п.6.2. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту сплачувати кредитодавцю неустойку у вигляді пені з розрахунку два відсотки від суми кредиту, що вказана в п.1.2. цього договору за кожен день прострочення платежу за кредитним договором.

Відповідно до п.9.2 сторони домовились про договірну давність - 10 років.

Зобов’язання передбачені зазначеним кредитним договором відповідач не виконала. Станом на 17 вересня 2018 року заборгованість у відповідача перед позивачем за кредитним договором складає – 33260 грн. 89 коп., яка складається з основного боргу - 1094 грн., процентів за договором — 0 грн. 12 коп., пені — 30387 грн. 15 коп.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно з нормою ст. 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК). Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК). Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення — невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Позивачем законно та обґрунтовано було нараховано пеню за порушення строків виконання зобов’язання, пролонгація договору не перериває строку виконання грошового зобов’язання, встановленого умовами кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов’язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до приписів ЦПК України є обов’язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 2 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 12 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Отже, встановивши, що визначений позивачем розмір пені значно перевищує основний розмір боргу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України, для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню на користь позивача до розміру основної заборгованості у сумі 1094 грн. 12 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 89, 133, 141, 258-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Служба миттєвого кредитування” до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Служба миттєвого кредитування” (код ЄДРПОУ: 38839217, що знаходиться за адресою: 69037, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Сорок років Рад. України, будинок 39-А, офіс 25) заборгованість за кредитним договором № 140812-175203 від 12 серпня 2014 року у розмірі 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 24 коп., яка складається з основного боргу - 1094 грн., процентів за договором — 0 грн. 12 коп., пені — 1094 грн. 12 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Служба миттєвого кредитування” (код ЄДРПОУ: 38839217, що знаходиться за адресою: 69037, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Сорок років рад. України, будинок 39-А, офіс 25) судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення повному обсязі складено 29 січня 2019 року.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб – адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. О. Врона