Рішення № 79464294, 25.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2019 року справа № 2340/4620/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1В.) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач, Головне управління), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2018 року;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити такий перерахунок відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 02 серпня 2018 року № 1298-04/18, починаючи з 01 січня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01 вересня 2016 року ОСОБА_1 є суддею у відставці Смілянського міськрайонного суду Черкаської області і отримує щомісячне довічне утримання, яке нараховується і виплачується відповідачем.

На час виходу у відставку посадовий оклад судді для обчислення довічного грошового утримання відповідно до частини 3 статті 129 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453-VI від 07.07.2010 становив 10 мінімальних заробітних плат, однак з 01 січня 2017 року на підставі пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 1774-VIII від 06.12.2016 мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, відповідно до підпункту 6 пункту 6 Прикінцевих положень Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” № 2415- VIII від 15.05.2018 було внесено зміни до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII від 06.12.2016, внаслідок яких абзац 2 цього пункту визначає, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року і відповідно до вказаного позивач набув права на перерахунок довічного утримання, починаючи з 01 січня 2018 року.

Позивач звернувся до ОСОБА_2 відділу обслуговування громадян управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2018 року, однак відповідач листом № 239/М-10 повідомив ОСОБА_1, що перерахунок грошового утримання був проведений з 01 серпня 2018 року, оскільки позивач не має права на перерахунок з 01 січня 2018 року.

Позивач вважає таку відмову протиправною.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12 грудня 2018 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач перебуває на обліку та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Відповідачем, з 01.08.2018 проведено перерахунок ОСОБА_1 довічного грошового утримання, оскільки Законом України “Про ефективність управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” від 15.05.2018 №24145-VII (набрав чинності 22.07.2018) внесено зміни до Законів України в частині застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року, як розрахункової величини. Іншого чинним законодавством не передбачено, а отже дії відповідача є правомірними.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII.

06 серпня 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_2 відділу обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2018 на підставі довідки ТУ ДСА в Черкаській області від 02.08.2018.

Листом управління обслуговування громадян ОСОБА_2 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області № 239/М-10 від 21.09.2018, повідомило позивача, що перерахунок довічного грошового утримання з був проведений з 01.08.2018, доплата по проведеному перерахунку нарахована та буде включена у виплатну відомість жовтня 2018 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання з 01.08.2018, а не з 01.01.2018, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За приписами статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Частинами 1, 2 статті 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Згідно з приписами ст. 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, за приписами наведеної вище норми правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

21 липня 2018 року в газеті Голос України опубліковано Закон України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав від 15 травня 2018 року № 2415-VІІІ (далі Закон № 2415-VІІІ).

Цим Законом внесено зміни до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, зокрема, в абзаці другому пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення названого Закону слово та цифри 1600 гривень змінено словами та цифрами прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Закон № 2415-VІІІ набрав чинності з 22 липня 2018 року.

При цьому Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ набрав чинності з 01.01.2017.

Отже, у даному випадку самим законодавцем дію Закону № 2415-VІІІ в частині застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме, на правовідносини починаючи з 01 січня 2017 року.

Відповідно до частини 4 статті142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VІІІ від 02.06.2016 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VІІІ “Про Державний бюджет України на 2018 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1762 грн.

Тобто, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 гривні. Тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Посилання відповідача на те, що Закон України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” від 15.05.2018 №2415-VIII набрав чинності з 22.07.2018, тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу здійснено з 01.08.2018, оскільки закони не мають зворотної дії у часі, суд вважає безпідставним, з оглядом на наступне.

Закон України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” від 15.05.2018 № 2415-VIII дійсно набрав чинності з 22.07.2018 та містить темпоральні застереження щодо зворотної дії у часі правової норми щодо зміни розрахункової величини, з якої обраховується суддівська винагорода, а саме не з 1600 грн, а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, відповідач помилково тлумачить норми Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”, а позивач має право на перерахування розміру щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, суд зазначає, що статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення в статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише “на умовах, передбачених законом”, а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію “законів” (рішення у справах “Амюр проти Франції”, “Колишній король Греції та інші проти Греції” та “Малама проти Греції”). “Майном” може бути як “існуюче майно”, так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні “легітимні сподівання” на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі “Ганс-Адам ІІ проти Німеччини”). “Легітимні сподівання” за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі “Копецький проти Словаччини”).

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у більшому розмірі передбачені чинними нормами законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим “існуючого майна”.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі “Суханов та Ільченко проти України” зазначив, що за певних обставин “законне сподівання” на отримання “активу” також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, законне сподівання на те, що положення певного нормативно-правового акта будуть застосовані до тих чи інших правовідносин, не може перебувати поза зв’язком з дією такого нормативно-правового акта в часі.

У даному випадку, законне сподівання позивача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання пов’язане з поширенням дії Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” на правовідносини, які виникли до його прийняття, у співвідношенні з зміною Законом України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі пункту 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Тому, виходячи із зміни складових розміру суддівської винагороди, визначених Законом України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” від 15.05.2018 №2415-VІІІ, відповідно до положень рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016, ч. 4 ст. 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VІІІ, Порядку №3-1 перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен бути здійснений відповідачем з 01 числа місяця збільшення розміру суддівської винагороди працюючих судів, тобто з 01.01.2018.

З огляду на викладене, саме з 01.01.2018 відповідач повинен був здійснити перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2018 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок довічного грошового утримання відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 02 серпня 2018 року № 1298-04/18, починаючи з 01 січня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 (20700, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);

2) відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 25.01.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк